Я на зв’язку в режимі 24/7, про це знають переселенці не тільки в Тернопільській області

З проблемами переселенців я знайома вже давно, з весни 2014 року. Саме тоді я була головою правління благодійного фонду «Вікно життя», котрий допомагав внутрішньо переміщеним особам, зокрема вагітним жінкам та жінкам з малолітніми дітьми, які покинули зону конфлікту.

Згодом я взяла участь у конкурсі на посаду Радника Міністра соціальної політики з питань переселенців. Для мене це дійсно було важливо, адже значило те, що моя робота приноситиме більше користі. Наразі я займаюся багатьма питаннями: беру участь у розробці спільної стратегії розв’язання соціальної кризи, взаємодію з численними волонтерськими, громадськими організаціями з одного боку і державними структурами – з іншого. І дійсно, це в рази покращує коефіцієнт корисної дії обох сторін, тому переселенці отримують більш оперативну та якісну допомогу.

Найчастіше мені доводиться працювати з такими зверненнями: житло, робота, гуманітарна допомога. Нажаль, дуже багато звернень стосуються і допомоги психолога, зокрема, дитячого.  Не менш важливими є проблеми відновлення документів, медичної допомоги та навчання. Так сталось, що посада Радника стала для нас чимось на зразок «посланця миру» в конфліктних ситуаціях, які відбуваються між переселенцями і орендодавцями, різними приватними і державними структурами.

Найбільш складним для нашої сім’ї виявився ненормований робочий графік, проблеми переселенців не мають вихідних, самі розумієте. Я доступна до перемовин в режимі 24/7, про це знають переселенці не тільки в Тернопільській області. Дуже часто мені телефонують і просять зустріти, викликати поліцію або повідомлять про початок пологів. З психологічними труднощами і фізичною втомою мені допомагає справлятися сім’я.