Порятунок наркозалежних справа рук самих наркозалежних

Що таке замісна терапія і як було до окупації?

Терапія полягає в тому, що наркозалежні люди щодня отримують медичні замінники героїну – метадон під суворим контролем лікарів. Цей вид терапії підтримується Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Управлінням ООН з наркотиків і злочинності, Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ / СНІД. На думку міжнародних організацій, замісна терапія – ефективна при лікуванні наркозалежності та знижує ризик зараження ВІЛ-інфекцією.

Замісна терапія метадоном проводиться в багатьох країнах Америки, Західної та Східної Європи, Прибалтики і в більшості країн СНД. У Росії метадон занесений в список наркотичних речовин, заборонених до обігу на території країни. Після окупації Криму, речовина заборонена і на півострові.

В Україні ж навпаки. Замісна терапія функціонує з 2005 року і повністю фінансується з державного бюджету. Всього на території країни працює близько 180 закладів, де практикується цей вид лікування. У Криму метадон видавався в шести містах, і, що важливо, в кожному з цих міст працювала служба соціального супроводу наркозалежних. Тобто людям допомагали повернутися до нормального життя. Як кажуть колишні учасники програми, психологічна допомога – найважливіший компонент лікування, який аж ніяк не можна назвати просто роздачею наркотиків. За 14 років реалізації терапії, більшість з пацієнтів повністю соціалізувалися.

Реакція ООН на згортання замісної терапії в Криму і наслідки для пацієнтів

Через рік після заборони метадону в Криму спецпосланець ООН по ВІЛ / СНІДу в Східній Європі та Центральній Азії Мішель Казачкін заявив, що десятки пацієнтів, які раніше проходили замісну терапію, загинули. З 805 пацієнтів, загинуло близько 100 осіб. Більшість повернулося до вживання наркотиків і були за це притягнені до відповідальності. Також терміни отримали ті, хто в спробах врятуватися, нелегально зберігали вдома метадон. Крім того, з 805 пацієнтів замісної терапії, 200 – хворі на ВІЛ та СНІД.

“Для них це був нестерпний перехід від стану соціальної, психологічної та фізичної стабільності назад до вуличних наркотиків і стресу”, – сказав він журналістам, назвавши ситуацію “гуманітарною кризою”.

У 2013 році в ООН також заявляли, що відмова від замісної терапії може порушувати право на свободу від катувань, оскільки внаслідок цього людина відчуває гострий біль і фізичні страждання.

Окупанти, як зазвичай, свою провину не визнають. У міністерстві охорони здоров’я РФ ці факти заперечують. Направду, кажуть, що пацієнти вмирають, але не від суїциду або повернення до наркоманії. Федеральна служба РФ з контролю за обігом наркотиків і зовсім заявляє, що терапія не є ефективною, тому що на їхню думку, пацієнтів пересаджують з одного наркотику на інший.

Як склалося доля пацієнтів

У березні 2014 роки так звана “російська весна” поставила наркозалежних перед фактом – метадону більше не буде. Пацієнти намагалися привернути увагу окупаційної влади, організовували пікети та навіть записували відеозвернення із закликом відкласти або хоча б плавно завершити програму замісної терапії. Але їхні благання про допомогу залишилися без уваги. У травні 2014 року метадон на офіційному рівні зник.

З того часу, життя для більшості наркозалежних Криму перетворилося на щоденну боротьбу за виживання. Як наслідок, на півострові різко виріс рівень наркоманії. Адже більшість залежних встали на колишній шлях, крім того зріс рівень злочинності. Адже якщо раніше пацієнтам щодня лікар видавав синтетичний опіоїд, то після заборони метадону, більшість було змушене красти, щоб дістати грошей для нової дози.

Були й ті, хто прийняв рішення рятуватися втечею з окупованого півострова на материкову Україну. Проте близько половини повернулися на півострів: адаптуватися поза домом їм не вдалося. Про долю тих хто повернувся, на жаль, нічого не відомо.

Ті, хто все ж залишився на підконтрольній Україні території, самі себе називають “наркопереселенцями”. Багато вже вийшли з програми терапії та почали вести повноцінне життя. Хтось ще отримує метадон, але при цьому відчуває себе в безпеці.

Як кажуть самі учасники терапії, метадон – це милиця, яка допомагає хронічно хворому побороти свою недугу, створити родину, працювати, вести насичене подіями життя. Окупантам люди із залежністю не потрібні, про них намагаються не говорити, не помічати, адже вони псують фейкову, але яскраву картинку успішного, квітучого, курортного півострова, яку щодня насаджує всьому світу російська влада. З 2014 року наркозалежні виявилися людьми за бортом, яким ніхто не збирається кинути рятівний круг.