Паспорт без вибору: як рф примушує жителів окупованих територій ставати її громадянами

«Це було щось дуже абсурдне: буквально на вулиці стояла якась будка з написом «Міграційна служба», де за пів години тобі могли оформити російський паспорт», – згадує весну 2014 року кримськотатарська активістка Леніє Умерова.

«Нас, підлітків, яким якраз виповнилося 16, зібрали всіх разом в актовій залі школи й сказали: «Зараз оформлюватимемо вам паспорти»», – розповідала вона у інтерв’ю КримSOS. Згодом, після того як вона відмовилася від російського паспорта і приїхала в окупований Крим до хворого батька, її затримали й обвинуватили у «шпигунстві» – за цією статтею їй загрожувало до 20 років ув’язнення.

Історія Леніє – частина масштабної політики. З 2014 року в Криму, а з 2022 року – і на інших окупованих територіях, зокрема на Херсонщині, рф нав’язує людям своє громадянство. Формально паспорт «пропонують», фактично без нього неможливо працювати, лікуватися, отримувати пенсію чи зберегти власне житло. За даними МВС рф, лише жителям окупованих після 2022 року територій – Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини – станом на вересень 2024 року видали понад 3,4 мільйона російських паспортів.

Пояснюємо, як працює примусова паспортизація, що загрожує тим, хто відмовляється, і що кажуть про це українське та міжнародне право.

Примусова паспортизація в окупованому Криму: що відомо

Окупувавши півострів, 21 березня рф автоматично поширила своє громадянство на всіх громадян України та осіб без громадянства, які постійно проживали в Криму. Тих, хто не хотів ставати громадянином рф, зобов’язали письмово заявити про це до 18 квітня 2014 року – тобто менш ніж за місяць. Моніторингова місія ООН задокументувала випадки, коли жителі Криму офіційно відмовилися від російського громадянства, але згодом з’ясовували, що рф однаково вважає їх своїми громадянами, хоча російських паспортів вони не мали.

Відмовитися було складно не лише через стислі строки. Європейський суд з прав людини у рішенні «Україна проти росії (щодо Криму)» від 25 червня 2024 року звернув увагу, що відмова від нав’язаного громадянства була можлива лише протягом дуже короткого строку і в обмеженій кількості місць. Суд встановив, що постійні мешканці Криму фактично не мали змоги відмовитися від російського громадянства, і визнав порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини.

У підсумку, за заявами самої рф близько 95% населення півострова набули російського громадянства саме так – без усвідомленого волевиявлення, унаслідок адміністративного примусу. Держслужбовцям, щоб зберегти роботу, довелося отримати російський паспорт і відмовитися від українського громадянства.

Як паспортизацію поширили на Херсонщину?

Після 2022 року рф застосувала кримський досвід на нових окупованих територіях, але вже з іншими інструментами. 25 травня 2022 року Путін підписав указ №304, яким поширив спрощений порядок отримання російського громадянства на жителів Херсонської та Запорізької областей. Після окупації у жовтні 2022 року рф ухвалила закон про «прийняття» Херсонської області, за яким громадяни України, які там постійно проживали, ставали громадянами рф за умови складення присяги.

Тих, хто присягати не захотів, рф оголосила «іноземцями» на власній землі. Указ путіна №307 від 27 квітня 2023 року визнав іноземцями громадян України, які станом на 30 вересня 2022 року постійно проживали на окупованих територіях Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини і не склали присягу громадянина рф. Цей самий указ дозволяє депортувати таких людей, зокрема за участь у «несанкціонованих» мітингах чи пікетах. А в березні 2025 року Путін зобов’язав громадян України, які не мають законних підстав перебування, до 10 вересня 2025 року виїхати або «врегулювати» свій статус.

За даними ООН, станом на 5 березня 2025 року російські паспорти на тимчасово окупованих територіях отримали 3,5 мільйона людей. Багато з них розповідали ООН, що зробили це, бо не мали іншого реального вибору.

Що втрачають ті, хто відмовляється від паспорта?

Без російського паспорта людина поступово втрачає доступ до базових прав. Ще в Криму після 2014 року ті, хто не мав громадянства рф, не могли отримати медичний поліс, голосувати, подавати заявки на проведення мирних зібрань чи перереєструвати власні автомобілі.

«Без цього паспорта ти обмежений і в освіті, і в медицині. Ба більше, без російського паспорта можуть націоналізувати твоє майно», – зазначала Леніє Умерова.

На Херсонщині та інших окупованих після 2022 року територіях тиск ще посилився. З 1 січня 2025 року для отримання пенсії там вимагають громадянство рф, а діти без російського громадянства мають підтверджувати знання російської мови, щоб вступити до навчальних закладів. Для підтвердження права власності на житло окупаційна влада вимагала російський паспорт, а суди зобов’язували людей без громадянства рф відчужувати земельні ділянки. Дослідники Єльського університету ще у 2023 році зафіксували, що людям без паспорта відмовляють у медичній допомозі, соціальних виплатах, праві керувати автомобілем і роботі, а також погрожують і залякують.

Найжорсткіший наслідок – вигнання з дому. З 2017 до 2024 року кримські суди ухвалили рішення про депортацію щонайменше 864 осіб, переважно громадян України, яких за російським законодавством вважали іноземцями.

Чи захищає паспорт рф від переслідувань?

Отримання паспорта не робить людину вільною – навпаки, це може стати пасткою. Відповідати за «державну зраду» за Кримінальним кодексом рф може лише громадянин рф. Тож нав’язане громадянство стає підставою для 12-20 років ув’язнення за донат українській армії, фото військової техніки чи повідомлення в месенджері. Тих, хто зберіг лише українське громадянство, судять за «шпигунство».

Крім того, «громадянин рф» мусить підкорятися російським законам про «дискредитацію армії», «іноагентів» та «екстремізм». Лише за «дискредитацію» окупаційні суди в Криму у 2022-2024 роках винесли 1053 постанови.

Відмова ж від паспорта, як показує історія Умерової, теж може стати приводом для переслідування. Людина опиняється в ситуації, де будь-який вибір загрожує їй – і саме в цьому полягає суть примусової паспортизації.

Що кажуть українське та міжнародне право?

Україна не визнає примусово нав’язаного російського громадянства. Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» прямо визначає, що примусове автоматичне набуття громадянами України громадянства рф Україною не визнається. У 2023 році тодішня Постійна представниця Президента України в АРК Таміла Ташева запевнила, що держава не переслідуватиме жителів окупованих територій за сам факт отримання російського паспорта.

У 2025 році Верховна Рада ухвалила закон про множинне громадянство, який набрав чинності на початку 2026 року. Він забороняє громадянство держави-агресора, а добровільне набуття громадянства рф робить підставою для втрати українського. Водночас громадянство, набуте на окупованих територіях, законом не вважається добровільним. Правозахисники, утім, застерігають від ризиків: «На тимчасово окупованих територіях росія змушує людей імітувати добровільність», – наголошувала Альона Луньова з ZMINA.

Міжнародне гуманітарне право забороняє окупаційній державі примушувати населення окупованої території присягати їй на вірність (стаття 45 Гаазького положення 1907 року), а окупація не може позбавити захищених осіб їхніх прав (стаття 47 IV Женевської конвенції).

Дослідники Єльського університету дійшли висновку, що і юридичні, і фактичні складники російської паспортизації є серйозними порушеннями міжнародного права.

Паспорт рф на окупованих територіях – не документ, а інструмент контролю. Він потрібен, щоб отримати пенсію, лікуватися, вступити до школи чи зберегти дім, але водночас робить людину «громадянином», якого можна судити за «зраду». Відмова ж від нього загрожує депортацією з рідної землі. Мільйони людей, які отримали російські паспорти, – не «нові громадяни рф», а жертви примусу.