Захищати – злочин: як окупанти переслідують правозахисників у Криму

15 травня 2026 року російські поліцейські прийшли додому до журналістки Лутфіє Зудієвої в Джанкої та правозахисниці Муміне Салієвої в Бахчисараї. Напередодні Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу жінкам вручили «попередження» про можливу відповідальність за «несанкціоновані акції». Таке ж «попередження» вручили юристці Лілі Гемеджі, а активісту Абдурешиту Джеппарову – ще наприкінці квітня.

Мусулім Зеврієв від документа відмовився. Для людей, які роками документують переслідування в Криму, такі візити стали звичними.

«Попередження» – найм’якший інструмент. Тих, хто захищає політв’язнів, розповідає про обшуки й суди та допомагає родинам ув’язнених, окупаційна влада обшукує, штрафує, позбавляє адвокатських ліцензій, оголошує «іноагентами» і, зрештою, засуджує на 12-19 років як «терористів». Станом на 20 квітня 2026 року Кримськотатарський ресурсний центр верифікував 520 політв’язнів Криму, 351 з них перебуває під вартою. Серед них – і ті, хто колись сам розповідав світові про політв’язнів.

У цій статті розповідаємо, як окупаційна влада перетворила правозахисну діяльність на привід для переслідування.

Чому правозахисники стали мішенню?

Після 2014 року незалежних механізмів, які могли б фіксувати порушення прав людини в Криму, майже не залишилося. Цю роботу взяли на себе місцеві жителі: адвокати, які погоджувалися захищати політв’язнів, і громадянські журналісти, які з телефонами в руках знімали обшуки та виходили в ефіри під судами. Значна частина з них об’єдналася навколо Кримської солідарності.

Саме ця робота і зробила їх мішенню. Те, що окупаційна влада переслідує правозахисників цілеспрямовано, визнають і міжнародні інституції. Генеральний секретар ООН у доповіді за другу половину 2024 року констатував, що на окупованих територіях України окупаційна влада рф і далі переслідує правозахисників, адвокатів і представників громадянського суспільства. В іншій доповіді йдеться про щонайменше двох правозахисників і адвокатів, яких затримали й переслідували за їхню професійну діяльність.

Європейський суд з прав людини 25 червня 2024 року у справі «Україна проти росії (щодо Криму)» встановив, що в Криму існувала система переслідувань у відповідь і зловживання кримінальним правом. Переслідування «українських політв’язнів», за висновком суду, мало приховану мету – покарати й змусити замовкнути будь-яку політичну опозицію.

Як правозахисників перетворюють на «терористів»?

Найчастіше кримських правозахисників судять у так званих «справах Хізб ут-Тахрір» – за статтею про участь у «терористичній організації». Координатора Кримської солідарності Сервера Мустафаєва заарештували 21 травня 2018 року після обшуків, а 16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив його до 14 років позбавлення волі. З лютого 2024 року він перебуває в бараку суворих умов утримання колонії №1 у Тамбові.

Правозахисника Еміра-Усеїна Куку засудили до 12 років ще в листопаді 2019 року. Засідання суду тривало 14 хвилин. Amnesty International вважає Куку в’язнем сумління. Зараз він утримується в колонії в Салаваті (Башкортостан) і важко пересувається через новоутворення в коліні, яке не лікують.

За тією ж схемою засудили громадянських журналістів «Кримської солідарності». Ремзі Бекірова, затриманого в березні 2019 року, засудили до 19 років. Його рідні зазначали: він брав свій телефон, «ніякої професійної камери в нього не було», і біг знімати відео та виходити в ефіри. Громадянські журналісти Осман Арифмеметов, Руслан Сулейманов і Рустем Шейхалієв, які висвітлювали обшуки, судові процеси та порушення прав людини в Криму, отримали по 14 років. 27 листопада 2025 року той самий ростовський військовий суд засудив до 14 років громадянського журналіста Вілена Темер’янова. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, нині в російському ув’язненні перебуває 21 кримський журналіст, здебільшого громадянські журналісти та активісти.

Громадянську журналістку Ірину Данилович, яка писала про права медиків і політичні суди в Криму, викрали наприкінці квітня 2022 року і засудили за нібито зберігання вибухівки – зрештою до 6 років і 11 місяців. Через невилікуваний отит і відмову в медичній допомозі вона повністю втратила слух на ліве вухо. Попри це в колонії №7 у Зеленокумську її змушують годинами слухати гучну російську музику.

«Ситуація з незаконно засудженою кримською журналісткою Іриною Данилович – черговий доказ звірства окупантів», – заявляв Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Наприкінці квітня 2026 року ЄСПЛ комунікував її скарги щодо незаконного ув’язнення та статусу «іноагента».

Як тиснуть на адвокатів?

За даними КримSOS, «за час окупації Криму щонайменше 13 незалежних адвокатів на півострові зазнали різних форм утисків». Найдієвіший спосіб прибрати адвоката зі справи – позбавити його статусу. У 2022 році без адвокатського статусу залишилися Ліля Гемеджі та Рустем Кямілєв.

Адвокатська палата, яка відмовилася прийняти їх до своїх лав, через суд домоглася позбавлення їх статусу. У липні 2024 року ліцензії позбавили адвоката Олексія Ладіна, який захищав кримських політв’язнів та українських полонених. Підставою стали адміністративні покарання за дописи у Facebook – за «дискредитацію армії» та «демонстрацію екстремістської символіки».

Тих, хто лишився без статусу, переслідують далі. 7 листопада 2024 року силовики прийшли додому до Рустема Кямілєва і Лілі Гемеджі, вилучили документи, комп’ютери й телефони. Кямілєва заарештували на 10 діб і оштрафували на 50 тисяч рублів – за репости давніх публікацій, які окупаційна влада визнала «демонстрацією забороненої символіки» та «дискредитацією армії». ООН звернула увагу, що під час обшуку окупанти переглядали документи, які мали б бути захищені адвокатською таємницею.

11 грудня 2025 року співробітники Центру протидії екстремізму та спецпідрозділів поліції прийшли з обшуками до двох офісів у Сімферополі, де працюють адвокати Едем Семедляєв і Еміль Курбедінов, а також юристи Назім Шейхмамбетов, Ельвіна Семедляєва, Рустем Кямілєв і Ліля Гемеджі. Обидва обшуки були проведеними з численними грубими процесуальними порушеннями, що призвело до порушення адвокатської таємниці.

Для тих, хто лишається на волі, окупаційна влада має набір адміністративних інструментів. 22 лютого 2024 року в Лутфіє Зудієвої провели обшук, після чого суд оштрафував її за репости матеріалів Радіо Свобода без позначки «іноагент». У травні 2025 року Мін’юст рф вніс саму Зудієву до списку «іноземних агентів». Цей статус означає постійні обмеження і нові штрафи: уже у вересні 2025 року суд оштрафував її на 30 тисяч рублів за порушення порядку діяльності «іноагента».

Ще один інструмент – «застереження» про неприпустимість порушення закону, які поліція вручає перед пам’ятними датами. Тільки у 2024 році окупаційна поліція вручила їх п’ятьом правозахисникам і юристам. Формально це лише папір, але насправді – сигнал: за тобою стежать, і наступного разу буде протокол.

Переслідують і цілі організації. Російська влада визнала «небажаними» Кримську правозахисну групу, КримSOS, «Дім прав людини Крим» і Кримськотатарський ресурсний центр, а в листопаді 2024 року – і Центр прав людини ZMINA. Для КримSOS генпрокуратура рф пояснила це тим, що цілі організації – «деокупація та реінтеграція» Криму.

Декларація ООН про правозахисників 1998 року закріплює право кожного, індивідуально і разом з іншими, сприяти захисту прав людини та прагнути їх реалізації (стаття 1). Держава має захищати правозахисників від насильства, погроз, помсти, тиску чи будь-яких інших свавільних дій через їхню законну діяльність (стаття 12). Окремо Декларація гарантує право надавати кваліфіковану правову допомогу для захисту прав людини (стаття 9) – саме за це сьогодні переслідують кримських адвокатів.

Окупаційна влада розраховує, що страх зробить свою справу: адвокати відмовлятимуться від політичних справ, журналісти перестануть знімати обшуки, а родини політв’язнів залишаться сам на сам із системою. Але правозахисна робота в Криму не зупинилася: замість ув’язнених про обшуки й суди продовжують розповідати інші. Тому кожне ім’я з цієї статті та десятків інших має звучати на всіх міжнародних майданчиках, доки вони не повернуться додому.