Як підрив Каховської ГЕС ударив по Чорному морю

Уночі 6 червня 2023 року російські військові підірвали греблю Каховської ГЕС. Потік води затопив десятки міст і сіл на півдні України, забрав життя людей і залишив сотні тисяч без питної води. Забруднена вода з Дніпра дійшла й до Чорного моря.

Як це позначилося на морі, розповідає дослідження «Війна створює загрозу для морських екосистем: вплив російської агресії проти України на стан Чорного моря». Його виконано на замовлення Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим / Офісу Кримської платформи та ГО «КримSOS». Автори – біолог Павло Гольдін, провідний науковець Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена, та Віктор Коморін, виконувач обов’язків директора Українського наукового центру екології моря (УкрНЦЕМ). Згідно з дослідженням, підрив греблі спричинив для морської екосистеми найбільш сильну, шокову дію, а деякі його наслідки відчуватимуться ще довго.

Ніч, коли прорвало греблю

В Офісі генпрокурора України зазначали, що російські військові підірвали греблю Каховської ГЕС близько 03:00 6 червня 2023 року. Норвезька сейсмологічна служба NORSAR зафіксувала в районі греблі два сейсмічні сигнали: слабший о 2:35 і значно потужніший о 2:54. За оцінкою фахівців, другий сигнал відповідав вибуху магнітудою від 1 до 2.

Каховське водосховище було одним із найбільших в Україні. За чотири дні з нього вилилося понад 18 кубічних кілометрів води. Вода затопила 620 квадратних кілометрів у Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій областях. Безпосередньо постраждали близько 100 тисяч людей.

Рятувальники, волонтери й медики з усієї країни евакуювали понад 3000 людей лише за перші дні. Саму станцію, за даними «Укргідроенерго», зруйновано повністю, і відновленню вона не підлягає.

На момент катастрофи гребля перебувала під контролем російських військ від перших днів повномасштабного вторгнення. Журналісти The New York Times, спираючись на висновки інженерів і вибухотехніків, дійшли висновку, що заряд здетонував у проході крізь бетонну основу греблі. Міжнародна група юристів, яка допомагає українським прокурорам, у попередніх висновках назвала «дуже ймовірним» те, що греблю зруйнувала вибухівка, закладена росіянами.

У червні 2023 року СБУ оприлюднила перехоплену розмову росіян. Один зі співрозмовників підтверджує, що греблю підірвала російська диверсійна група, яка хотіла «налякати» Україну, але, ймовірно, не розрахувала силу вибуху. Згодом українські слідчі назвали й конкретних людей. У 2024 році СБУ повідомила про підозру генерал-полковнику Олегу Макаревичу: за даними слідства, саме він віддав наказ підірвати греблю. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством, і загрожує довічне ув’язнення. У жовтні 2025 року підозру отримав генерал-майор Володимир Омельянович, який, за даними СБУ, особисто координував підлеглих під час підриву.

Кремль свою причетність заперечує і звинувачує Київ: мовляв, Україна хотіла відрізати Крим від води. Водночас уряд рф ухвалив постанову, яка забороняє до 1 січня 2028 року розслідувати аварії на гідротехнічних спорудах, що сталися внаслідок воєнних дій, диверсій чи терактів.

Ціна для людей

На підконтрольній Україні території внаслідок підриву загинули щонайменше 35 цивільних, ще 24 людини вважаються зниклими безвісти. У Херсонській та Миколаївській областях затопило 66 населених пунктів. У СБУ наголошують, що це лише ті факти, які вдалося зафіксувати: документувати події на окупованому березі вкрай складно.

Саме лівий, окупований берег постраждав найбільше. Окупаційна влада заявила про 59 потонулих, але розслідування агенції Associated Press показало, що лише в Олешках загинули щонайменше сотні людей. Місцеві медики оцінюють кількість загиблих у місті у 200–300 осіб. За їхніми словами, окупанти взяли під контроль видачу свідоцтв про смерть, одразу вивозили тіла та погрожували медикам і волонтерам, які намагалися допомагати.

За даними МВС, майже 700 тисяч українців залишилися без доступу до питної води. Уряд України та ООН оцінили втрати й збитки від катастрофи майже в 14 млрд доларів: прямі руйнування – 2,79 млрд, втрати – понад 11 млрд. Найбільше занепокоєння викликають довготривалі наслідки для довкілля.

Кримський вимір

Для рф Каховська ГЕС мала особливе значення. З квітня 2014 року до березня 2022-го Північно-Кримський канал, який бере початок із Каховського водосховища, був перекритий на вході до Криму. Захоплення ГЕС було однією з першочергових цілей окупантів з перших днів вторгнення, бо саме так вони розраховували відновити подачу води на півострів.

Після підриву греблі супутникові знімки, які проаналізували «Крим.Реалії» та «Схеми», показали обміління на ділянках Дніпра біля джерел Північно-Кримського каналу. Згодом з’явилися фото майже порожнього каналу в районі села Семисотка в окупованому Криму: на дні видно лише залишки води, вкриті рослинністю.

Гендиректор «Укргідроенерго» Ігор Сирота ще в день катастрофи попередив, що Крим залишиться без дніпровської води. Тож рф знищила саме те джерело води, заради якого захоплювала ГЕС.

Прісна вода в морі

Згідно з дослідженням «Війна створює загрозу для морських екосистем: вплив російської агресії проти України на стан Чорного моря», наслідки підриву швидко дісталися Чорного моря. УкрНЦЕМ постійно відбирає проби води й біоти в Одеській затоці, а після катастрофи протягом першого тижня перейшов на щоденний моніторинг.

Забруднені річкові води, насичені біогенними речовинами, спричинили масове «цвітіння» фітопланктону в акваторії Одеси. На супутникових знімках його видно як зелені плями, характерні для синьо-зелених водоростей.

Уже через тиждень після підриву солоність води в Одеській затоці значно знизилася, і це змінило склад зоопланктону. Прісноводні та солонуватоводні види становили 20-30% від загальної кількості. Коловертки й ракоподібні, звичні для водосховищ і лиманів Дніпра, у червні-липні 2023 року траплялися біля Одеси у значній кількості. Лише коли солоність знову піднялася вище 10%, прісноводні види майже зникли з товщі води.

Найнаочніше масштаб видно з концентрації хлорофілу-а, за якою судять про «цвітіння» води. Після підриву вона зросла на порядок: з 2,8 до 35,8 мкг/л. Для порівняння, максимум для прибережних вод Одеси у 2019 році становив 14,3 мкг/л, а у 2022-му в той самий період – 5,1 мкг/л. Головними збудниками «цвітіння» стали прісноводні та солонуватоводні ціанобактерії, які формували на поверхні води зелену плівку.

Отрута в рибі та мідіях

Найтривожніші результати дали лабораторні аналізи. У третьому кварталі 2023 року науковці дослідили 23 проби морської води, а також на вміст токсичних речовин – кефаль, чорноморську креветку, мідії й тканини загиблого дельфіна.

У кефалі виявили значні перевищення гранично допустимих концентрацій за стандартами ЄС. Промислові забруднювачі перевищували норму в сотні разів: нафталін – у 256 разів, антрацен – у 266 разів, поліхлоровані біфеніли – у 2169 разів. Сільськогосподарські отрутохімікати перевищували її ще більше: ДДТ – у 580 разів, гептахлор – у 9224 рази. Серед металів найбільші перевищення мали хром (у 11 200 разів) і нікель (у 3300 разів). За висновком дослідників, вживання такої риби може бути шкідливим для здоров’я людини.

Мідії виявилися особливо забрудненими токсичними металами: міддю, цинком, миш’яком, хромом, нікелем, кобальтом. Перевищення допустимих для їжі концентрацій сягало від 3,8 до 19 280 разів. У тканинах загиблого дельфіна також знайшли значні концентрації міді та цинку. Автори вважають це ознакою високого рівня забруднення в акваторії Одеського регіону.

Море оговталося, загрози залишилися

Морська екосистема виявилася здатною до відновлення. З 12 липня, після шторму та південного вітру, мікрофлора в Одеській затоці змінилася на звичайну морську. У серпні гідрохімічні показники наблизилися до середніх для цього району, а восени і планктон, і концентрація хлорофілу відповідали багаторічним нормам. Згідно з дослідженням, найсильнішу, шокову дію підрив мав протягом перших двох місяців.

Проте автори виділяють низку загроз, пов’язаних із наслідками підриву, які можуть вплинути на морські екосистеми в майбутньому. Серед них – ризики для Запорізької АЕС, величезне мінне поле вздовж лівого берега Дніпра, розмінування якого може тривати до ста років, хімічне забруднення від вибухових речовин і металів з боєприпасів.

Окремо дослідники згадують Крим: джерелом хімічного забруднення є завод «Кримський Титан» та інші підприємства з водоймами-накопичувачами на Перекопському перешийку. Опустелювання, за їхньою оцінкою, передусім загрожує Присивашшю.

Подібних висновків дійшла й Програма ООН з навколишнього середовища. Її оцінка показала, що значна частина шкоди від підриву незворотна, а наслідки відчуватимуться десятиліттями і далеко за межами України. За даними ЮНЕСКО, повінь серйозно зачепила й Чорноморський біосферний заповідник – унікальну природну територію на узбережжі.

Які закони порушила рф

Греблі мають особливий захист у міжнародному гуманітарному праві. Стаття 56 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій забороняє нападати на греблі навіть тоді, коли вони є військовими об’єктами, якщо такий напад може вивільнити небезпечні сили і спричинити тяжкі втрати серед цивільного населення. І рф, і Україна є сторонами цього протоколу, тож він прямо застосовний до цієї війни.

Автори дослідження також нагадують про статті 35(3) і 55 того ж протоколу, які забороняють методи ведення війни, що завдають довкіллю широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди. Схожий злочин передбачає й Римський статут Міжнародного кримінального суду: стаття 8 кваліфікує як воєнний злочин навмисний напад із розумінням того, що він завдасть надмірної шкоди цивільним або довкіллю.

Крім того, згідно з дослідженням, до руйнування Каховської греблі може бути застосована Конвенція ENMOD, яка забороняє вороже використання засобів впливу на природне середовище. Розслідування її порушень може ініціювати Рада Безпеки ООН.

В Україні за фактом підриву відкрито кримінальні провадження за статтями 441 (екоцид) і 438 (порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу. За екоцид передбачено від восьми до п’ятнадцяти років позбавлення волі. Україна також звернулася до Міжнародного кримінального суду.

Повний текст дослідження «Війна створює загрозу для морських екосистем: вплив російської агресії проти України на стан Чорного моря» за лінком.