Тортури та катування — невіддільний елемент «російського правосуддя»

26 червня — Міжнародний день на підтримку жертв катувань. З початком війни росії проти України тисячі українців зазнали катувань. Мова про людей, яким навмисно спричинили сильний біль або завдали страждань: фізичних чи моральних. Зараз в окупованому Криму щонайменше 182 політв’язні, деякі з них зазнали тортур з боку окупантів.  

КримSOS вирішила нагадати про системність застосування катувань у російській системі «правосуддя» та декілька історій жертв окупаційної політики.

Катування — звичний метод вибивання зізнань у рф

Близько третьої ранку 4 вересня 2021 року працівники ФСБ прийшли з обшуком до будинку в селі Первомайське Сімферопольського району. Перевіряли причетність кримського татарина Азіза Ахтемова до вибуху на газопроводі у селі Перевальне. Згодом чоловіка вивели з будинку, куди саме повезли — рідним не повідомили.

У той день подібні обшуки та затримання також спіткали заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, активіста Асана Ахтемова (брата Азіза) та ще двох кримських татар — Ельдара Усеїнова та Шевкета Усеїнова

Проти Джеляла та братів Ахтемових відкрили кримінальну справу щодо підриву газопроводу. В перші дні ув’язнення адвоката до обвинувачуваних не пускали. Наріман Джелял провів два дні у наручниках з мішком на голові. Під тиском та погрозами він підписав свідчення проти себе та Асана Ахтемова. Останнього ж силовики почали бити ще вдома під час затримання. Хлопця вивезли до лісу поблизу Бахчисарая. Там поставили біля заздалегідь виритої ями та почали стріляти з автомати над головою чоловіка. Пізніше його закрили в підвалі та почали катувати електричним струмом, причепивши до мочок вух дроти.

Асану та Азізу не давали спати, силовики погрожували розправою над їхніми рідними.

Внаслідок тортур 7 вересня в інтернеті опублікували відео «зізнань» у диверсії на газопроводі.

Після десятка судових засідань, 21 вересня 2022 року підконтрольний росії «Верховний суд Криму» оголосив вирок фігурантам «справи про диверсію на газопроводі». Нарімана Джеляла засудили до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму та штрафу 700 тисяч рублів, Асана Ахметова — до 15 років колонії суворого режиму та штрафу 500 тисяч рублів, Азіза Ахтемова — до 13 років колонії суворого режиму та штрафу 500 тисяч рублів.

«Арешт Нарімана Джеляла та братів Ахтемових – це помста окупаційної влади за проведений Україною установчий саміт Кримської платформи – першого міжнародного формату, метою якого є деокупація території АР Крим та міста Севастополя. Про це російські силовики відкрито сказали Наріману Джелялу», — розповідає Євгеній Ярошенко, аналітик КримSOS.

Наріман Джелял та брати Ахтемови на засіданні окупаційного суду

Від незаконного ув’язнення в окупованому Криму найчастіше страждають кримські татари. До їхніх будинків на світанку вриваються з обшуками російські силовики. Багатодітних батьків за надуманими звинуваченнями засуджують до 20 років позбавлення волі та, як правило, етапують до колоній у віддалених регіонах рф. Від перших обшуків і до ув’язнення людей нерідко піддають психологічному тиску, фізичному насиллю та іншим формам катувань.

Тільки за минулий 2022 рік зафіксували факти катувань шести кримських політв’язнів. Енвер Крош та Ірина Данилович зазнали тортур після затримання. Ірину також били під час перевезення на судове засідання. Рустем Османов, Руслан Абдурахманов, Ярослав Жук та Олексій Кисельов пережили жорстокі тортури після викрадення на новоокупованих територіях. Проте це лише ті випадки, які відомі громадськості. Випадків катувань може бути значно більше з огляду на відсутність постійного доступу адвокатів до більшості політв’язнів.

Жахливі умови утримання в СІЗО як додатковий фактор тиску на політв’язнів

Усіх незаконно ув’язнених у Криму спершу направляють до СІЗО-1 у Сімферополі. До минулого року це був єдиний слідчий ізолятор на півострові, поки окупанти не побудували ще один у Сімферополі. В цих закладах в’язнів можуть утримувати по декілька років до оголошення вироків.

Перший сімферопольський СІЗО — без перебільшення жахливе місце. Саму будівлю ввели в експлуатацію ще в 1803 році, відтоді там не робили капітального ремонту.

Перший поверх — колишні конюшні, де не було та досі немає умов для перебування людей. Відсутні умови також в інших приміщеннях пенітенціарної установи.

«Кишкою» називають лабіринт, що з’єднує один корпус СІЗО з іншим. Через цей лабіринт пдісудні проходять під час етапування до судів чи у колонії. Часто вони там утримуються понад годину, а то і весь день. Наприклад, якщо рано вранці підсудних забирають у цей лабіринт під назвою «кишка», там можуть протримати дві, три години. Через цей лабіринт проходять усі комунікації: опалення, каналізація, вода… і постійно там щось капає та тече. І мені, на жаль, довелося там чекати дві години. Це безперечно можна прирівнювати до тортур. Людина зі слабкою психікою може просто зламатися», — ділиться спогадами колишній політв’язень Ісмаїл Рамзанов у ефірі «Кримського вечора».

Політв’язні розповідають і про інші види психологічних та фізичних катувань. Камери переповнені, тож в’язням доводиться спати по черзі: на 800 місць у середньому припадає 1500 людей. У камерах панує цілковита антисанітарія, через що в людей розвиваються та загострюються хронічні хвороби. Мусульманам годі й мріяти про окреме меню без свинини (якщо у стравах взагалі є м’ясо) чи повагу до релігії та традицій. Наприклад, у 68-річного політв’язня та пенсіонера з Джанкоя Халіла Мамбетова при переведенні із СІЗО-1 забрали Коран.

СІЗО в Сімферополі. Фото: Крим.Реалії

У своєму щоденнику політв’язень Сервер Мустафаєв, кримськотатарський активіст (потрапив у СІЗО-1 Сімферополя у травні 2018 року) згадує про лазню в СІЗО. Він пише, що вода замість гарячої там буває ледь теплою, до того ж ллється зі шматка труби, що стирчить над головою. “Та і злив там теж працює не дуже, місцями калюжі по щиколотку від того, що змивають під час купання. Але це теж не те, що в тісній камері: вода тече на підлогу, і ти побоюєшся, щоб не затопило і було якнайменше потім прибирати, бо зливу взагалі немає», — пише Мустафаєв.

Окупаційні суди засуджують людей на великі терміни (до 20 років), які для деяких стають фактично довічним ув’язненням. Сьогодні за ґратами щонайменше 38 політв’язнів, які мають критичні хвороби чи інвалідність. З них 30 — люди віком від 50 років та пенсіонери. Серед цих політв’язнів 60-річний активіст Азамат Еюпов. Його засудили до 17 років колонії суворого режиму. У чоловіка діагностована атеросклеротична хвороба серця. Через цю хворобу в людини ускладнене кровопостачання та більше ризиків утворення тромбу, як наслідок — можливий інфаркт чи інсульт.

Жахливі умови ув’язнення, ігнорування скарг на проблеми зі здоров’ям уже призводять до смерті політв’язнів. У 2023 році померли Костянтин Ширінг і Джеміль Гафаров.

10 лютого у тюрмах російського Новочеркаська, а 7 лютого — Новотроїцька померли українські політв’язні Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг.

«Усі бранці Кремля зазнають катувань та тортур через жахливі умови утримання та через жорсткі правила поводження з людьми. А направлення в колонії суворого режиму людей з інвалідністю чи з хронічними хворобами — свідомий крок окупантів, спрямований на знищення «нелояльного населення» та придушення спротиву», — вважає Євгеній Ярошенко.

Як жертвам тортур захищати свої права?

«Жодна людина не може зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання», — вказано в статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод. 

Міжнародне право забороняє катування будь-кого, будь-де і за будь-яких обставин: під час війни, внутрішньої політичної нестабільності чи надзвичайного стану. Від цієї заборони не дозволяється відступати. Крім того, наказ начальника чи військового командира не може слугувати виправданням катувань.

Незалежні кримські адвокати ледь не щодня фіксують нові випадки катувань або жорстокого чи нелюдського поводження з політв’язнями. Їхні скарги до окупаційних та російських органів майже завжди відхиляються. 

А вихід рф з Європейської конвенції з прав людини унеможливлює подачі скарг до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) проти держави-окупанта щодо фактів катувань та жорстокого або нелюдського поводження, які мали місце після 16 вересня 2022 року.

Альтернативними механізмами залишаються Комітет ООН з прав людини та Комітет ООН проти катувань, однак вони, на відміну від ЄСПЛ, виносять рішення рекомендаційного характеру. 

В нинішніх умовах покарати осіб, причетних до катувань в окупованому Криму, може Міжнародний кримінальний суд або окремі іноземні держави, законодавство яких дозволяє здійснювати переслідування винних у катуваннях (як різновиду воєнних злочинів чи окремого злочину) в рамках механізму універсальної юрисдикції.

Проте остаточно катування та нелюдське поводження з людьми в окупованому Криму та на інших окупованих територіях можуть припинитися лише після їх деокупації Збройними силами України. Тільки тоді можна буде вважати Кримський півострів дійсно звільненим.