Що ми знаємо про булінг?

Іншій стороні – тій, що опинилася в ролі жертви, необхідно навчитися вибудовувати кордони особистого простору, межі яких нікому не дозволено перетинати. 

Зазвичай нормальні люди розуміють, що є добре, а що погано. Таке розуміння закладено в нас природою. Нормальна людина віддасть перевагу гарному свіжому плоду ніж гнилому; не захоче перебувати серед смороду, поспішить на свіже повітря; простягне руку допомоги слабшому, відчує емпатію до того хто страждає. 

Нікому не сподобається, якщо в них летітимуть кулі, камені, багнюка, образи. Кожен вибере доброзичливе ставлення, повагу, визнання. Чому ж тоді ми продовжуємо бачити людей, які харчуються сльозами, приниженням, страхом людини або групи людей? Чому деякі люди поширюють руйнівну енергію, замість, творчої? У чому їх недолік? Це питання виникає протягом всього існування людства. 

Булінг, як і будь-яка інша форма насильства – це патологічний прояв людського суспільства, яке потребує оперативного прийняття заходів щодо його запобігання. Наполегливе цькування – маркер серйозного особистісного розладу. Агресор не є здоровим. Його емоційна сфера порушена, хоча зовні така людина може виглядати здоровою. Така людина не приймає рішень, за які могла б насправді відповісти. Потреба в самоствердженні за рахунок приниження інших людей говорить про «зламану» систему цінностей, порушення розвитку емоційності, особистісну патологію. 

Поведінка батьків і ситуація в сім’ї є центральними чинниками розвитку насильницької поведінки у дітей. 

Часто саме в дитячих і підліткових колективах форми знущання набувають більш жорстоких форм, ніж у дорослих. Цькування або булінг – це результат серйозних помилок у вихованні і байдужості до проблеми збоку дорослих, які несуть відповідальність за наслідки цього виховання. За дітей і підлітків відповідають їхні батьки та інші члени сім’ї, а також вихователі і педагогічні працівники в тих навчальних закладах, де перебуває дитина. Серед вчителів зустрічаються різні люди – у кожного своє виховання, життєвий досвід, характер і звички. Не є секретом, що деякі дорослі не здатні будувати теплі відкриті відносини зі своїми близькими. Такі дорослі просто не зможуть встановити довірливі відносини з колективом дітей і стати для них справжніми наставниками, чиє слово має вплив. Це ж в рівній мірі стосується і батьків, та й вцілому відносин в родині, де виховується дитина. 

Якщо це дорослі булери, незалежно від того в якому просторі вони живуть – в реальному або віртуальному, то це вже сформовані психопатичні особистості. 

Це абьюзери, маніпулятори, тирани: вони, як правило, отримують задоволення від завдавання болю комусь. На агресію або приниження інших таких людей штовхає потреба  у владі. Вони насолоджуються цим відчуттям переваги, коли самостверджуються за рахунок інших. 

Аб’юзера і тирана досить важко відразу розпізнати. У соціумі вони можуть виглядати як звичайні люди. Навіть можуть здаватися досить привітними. Вони вміють чітко оцінювати ситуацію – прикидатися, коли потрібно, проявляти неабиякий акторський талант, якщо це їм вигідно. А ось свою справжню натуру вони ховають і виявляють тільки там, де впевнені в своїй безкарності. 

В особистих відносинах такі люди не здатні на душевну близькість, вони не можуть побудувати здорові, спокійні відносини, і тому в душі своїй глибоко нещасні.  

Відомо, що жертва переслідувань в одній групі водночас може бути цілком визнаною і прийнятою в інших групах. 

Поява цькування можлива в певних типах колективів людей (як дітей, так і дорослих). Це відбувається, коли відносини в усталеній групі зовні виглядають благополучно, але в колективі вже починає накопичуватися внутрішнє напруження. 

Наприклад, це відбувається, коли між членами групи не встановлені щирі, відкриті, дружні відносини. Тобто, у комунікації між людьми може підтримуватися формальна ввічливість і «правильність», але при цьому немає досвіду виходу зі спірних або конфліктних ситуацій. Це проявляється в нездатності висловлювати повагу і враховувати інтереси інших. 

Що означає відсутність поваги? У того хто не поважає інших немає почуття прийняття іншої особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей. Людська гідність для таких людей не є цінністю. У колективах де вже намічаються подібні проблеми, це проявляється в тому, що люди не можуть вільно висловлювати власні думки. При цьому зовні всі намагаються демонструвати поведінку, що відповідає певним стандартам. З‘являється натягнутість у спілкуванні, люди починають вести себе скуто через побоювання спровокувати новий конфлікт. 

Згодом накопичується загальна колективна напруга. Кожна людина в колективі відчуває цю напругу, але не усвідомлює її причин, оскільки існує зовнішня «картинка» благополуччя і, здавалося б, причепитися нема до чого. 

Але оскільки будь-яку накопичену напругу важко довго витримувати, вона вимагає розрядки і скидання. У таких випадках в колективах з’являється «цап відбувайло». 

Цей об’єкт повинен бути слабшим і нездатним себе захистити. 

Після перших агресивних випадів на адресу жертви збоку одних членів групи до нападників приєднуються інші члени колективу. При цьому агресори (незалежно від того, чи усвідомлюють вони сенс і наслідки своїх дій або ні) отримують задоволення від того, що скидають роздратування і злість, накопичені з іншої причини. І, до того ж, нападаючи групою на одну жертву, вони підтверджують свою помилкову «згуртованість». 

Моральні страждання, біль, самотність, почуття безвиході, які відчуває жертва переслідування – ще не найважчі наслідки. 

Як правило, булінг тягне за собою поведінкові порушення, які породжують масу комплексів, від комплексу неповноцінності (стійких негативних переконань про себе) до соціальних і комунікативних труднощів. 

Діти, підлітки, які стали жертвами цькування, мають проблеми зі здоров’ям і успішністю. Крім того, у них можуть проявлятися симптоми тривожно-депресивних розладів, апатія, головні болі і енурез. 

Булінг може привести до таких наслідків, як розвиток посттравматичного синдрому, соціофобії, комплексу жертви, психічних відхилень, а також психосоматичних захворювань. Кожен з цих наслідків фактично означає зламане життя. А в гіршому випадку цькування може стати причиною самогубства.