«Женева +»: рівняння з багатьма невідомими

До другої річниці анексії Криму українські дипломати з новою силою заговорили про повернення півострова, а Президент України Петро Порошенко ще на початку року анонсував підготовку нового формату «Женева плюс». Цей формат передбачає участь партнерів з ЄС, США і, можливо, країн-підписантів Будапештського меморандуму. Європейський парламент прийняв схвалюючу резолюцію про створення такого формату, закликавши Росію сісти за стіл переговорів. Що стосується інших країн в участі анонсованих переговорів, то поки про такі невідомо – все на стадії обговорення.

До переговорної групи може увійти Туреччина, що буде тільки на руку Україні – російсько-турецькі відносини загострені, і сильний союзник нам не завадить. Однак очікувати участі в ній Росії було б наївно: Кремль не буде говорити про деокупацію, оскільки не вважає півострів окупованим.

QirimInfo обговорив можливості і недоліки формату «Женева плюс» з екс-міністром закордонних справ України Володимиром Огризком і доктором політичних наук Інституту міжнародних відносин Варшавського університету (Польща) Анджеем Шептицьким (Andrzej Szeptycki).

Туреччина – новий хороший друг України?

Після збитого Туреччиною російського російського бомбардувальника «Су-24», дипломатичні відносини між Туреччиною і Росією різко загострилися. Як результат, Україна отримала можливого хорошого союзника і потенційного учасника «Женеви плюс». У першій половині березня Президент України вирішив відвідати Туреччину з дводенним візитом, щоб обговорити з Анкарою – як дві сусідні держави будуть дружити далі.

Відразу за підсумками зустрічі з президентом Туреччини на спільній прес-конференції голів двох держав Порошенко заявив, що Туреччина і Україна будуть спільно працювати над поверненням півострова до складу України, а також поспішив «вписати» Туреччину в формат «Женеви плюс». «Ми з паном президентом (Туреччини) висловилися за спільні кроки, спрямовані на деокупацію Криму. Для цього плануємо об’єднати зусилля в рамках міжнародних організацій на основі нових міжнародних форматів, включаючи формат «Женева плюс» за участю гарантів Будапештського меморандуму, Туреччини та України», – сказав Порошенко.

 Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що говорити про склад «Женеви плюс» ще рано, але присутність Туреччини під час переговорів відіграє важливу роль в процесі повернення Криму.

– Як чорноморська країна, як наш сусід, як держава, яка має безпосередню зацікавленість в тому, щоб Чорноморський регіон був зоною миру, а не переробленим на ворожий авіаносець, нашпигований зброєю, можливо і ядерною, Туреччина не зацікавлена мати таку загрозу у себе під боком, – впевнений Огризко.

Іншої думки про важливість присутності Туреччини на переговорах дотримується доктором політичних наук Інституту міжнародних відносин Варшавського університету (Польща) Анджей Шептицький (Andrzej Szeptycki). На його думку, залучати Анкару в переговори не має сенсу.

– Україна і Туреччина можуть говорити про кримськотатарську народность, обговорювати питання пов’язані з Росією, про питання еміграційної кризи (хоч Україна і не стала жертвою такої проблеми, але цілком можливо, що емігранти спробують через Україну їхати до Європейського Союзу), або ж обговорювати питання чорноморського співробітництва. В цілому співпраця країн дуже важлива, але не в форматі «Женева плюс», – вважає Шептицький.

Росія «мінус»

Шанси посадити Росію за стіл переговорів по поверненню півострова невеликі. Ледве Порошенко поділився своїми ідеями про «Женеву плюс», як тут же отримав відповідь Кремля. Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков фактично підтвердив неучасть Москви в ще не створених переговорах. «Питання Криму як такого не існує, відповідно, неможливо обговорювати питання Криму як такого»,– сказав Пєсков.

Йому вторить голова комітету Держдуми РФ з безпеки та протидії корупції Ірина Ярова, яка вважає, що обговорювати тут вже нічого – все було сказано на «референдумі». «Це по суті заява про нові провокації і неправомірні дії щодо громадян суверенної юрисдикції, встановленої вищою формою цивілізованої демократії міжнародного права – всенародним референдумом мешканців Криму і Севастополя» – заявила вона.

Анджей Шептицький вважає, що заяви росіян логічні і дивуватися тут нема чому. Коли питання стане ребром «брати участь або не брати», президент Росії займе очевидну позицію.

– Важко собі таке навіть уявити (участь Росії в переговорах – ред). Путін очевидно скаже, що ніяких переговорів їм не потрібно, а «приєднання» Криму до Росії було демократичним рішенням мешканців півострова і все було зроблено відповідно до міжнародних законів. Все – крапка. З Путіним є сенс говорити про Донбас, але не про Крим, – каже Шептицький.

У той же час Володимир Огризко вважає, що відмова Росії від участі в «Женеві плюс» тільки на руку Україні.

– Мені здається, що її відмова насправді полегшує ситуацію. Росія неодноразово «намагалася» вирішити конфлікти, створені нею ж: Придністров’я, Нагірний Карабах, Абхазія, Південна Осетія і зараз, якщо брати Україну, то це так звані ЛНР і ДНР. Проходять десятиліття – Росія приймає в цьому участь, але ніякого рішення насправді немає. Тому її участь не допомога процесу, а перешкода, – робить висновок Огризко.

Чи допоможе «Женева плюс»

Експерти не впевнені в позитивному результаті переговорів над поверненням Криму в форматі «Женева плюс». Шептицький називає таку ідею позитивною, але припускає, що результатів вона не дасть.

– Загальна ідея, щоб повернуться до женевського формату, очевидно хороша. По-перше, США і ЄС (якщо вони погодяться) – це великі держави, які можуть допомогти вирішити це питання. По-друге, такий формат, більш збалансований ніж мінський і тут український інтерес буде більш захищений. Але все ж мені здається, що чогось конкретного з «Женеві плюс» не вийде, вона виглядає нереально. Росії більше підходить мінський формат ніж женевський. Зовсім інша ситуація для України може утворитися після виборів в США: якщо Порошенко сподівається на Женеву, а отримає Дональда Трампа (кандидат в президенти США від Республіканської партії – ред.) В рамках такого формату, то мені не дуже віриться, що з цього, щось вийде.

За словами Огризка, підсумки «Женеви плюс» будуть залежати від того, хто сяде за стіл переговорів. А склад учасників навряд чи визначиться найближчим часом.

– Чекати відразу якихось результатів не варто. Організація такого нового формату вимагає підготовки, і підготовки серйозної. Треба зрозуміти, хто може стати учасником такого формату. Обговорити концепцію з кожним потенційним учасником, а потім з усіма разом. Ключове питання чи буде Росія брати участь в цьому форматі. Якщо вона присутня – це один варіант, якщо ні – інший. Тільки після цього можна буде говорити про потенційний успіх або неуспіх «Женеви плюс». Росія розуміє лише мову сили, мову санкцій, мову примусу. Якщо такому формату вдасться бути болючим для агресора – тоді ситуація і зрушиться з місця.