Які ризики несе законопроєкт про громадянство для мешканців тимчасово окупованих територій України 

Відповідають юристи «КримSOS»

У січні 2024 року в парламенті був зареєстрований проєкт Закону України «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України». 6 лютого цей законопроєкт підтримав комітет Верховної Ради з питань прав людини. 

Навіщо потрібен цей законопроєкт?

Законопроєкт пропонує ряд змін, зокрема до Закону України «Про громадянство», до питання отримання громадянства для іноземців і особам без громадянства, що служать у Збройних силах України чи інших військових формуваннях.

Які ризики цього законопроєкту?

Для людей, які мешкають на окупованих територіях або були депортовані до російської федерації, важливою є стаття 20. Вона визначає обставини, за яких можна втратити громадянство України. Однією з підстав для цього є «добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або громадянства (підданства) іншої держави, яка не визначена як держава, громадяни (піддані) якої набувають громадянство України у спрощеному порядку, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття».  

Йдеться про випадки, коли людина добровільно вирішує взяти російський паспорт. Визначити, наскільки набуття такого громадянства добровільне, доволі важко. Адже росіяни часто примушують брати російський паспорт, можуть погрожувати і залякувати. 

Що закон вважає «добровільним набуттям громадянства»?

Добровільне набуття громадянства — це коли громадянин України звернувся із заявою чи клопотанням для набуття громадянства (підданства) іншої держави. Це регулює закон держави, громадянство якої людина хоче отримати. Крім випадку, передбаченого частиною 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Якщо людина взяла російський паспорт на ТОТ, чи позбавлять її громадянства?

Законопроєкт зазначає, що «Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України». 

Проте закон не бере до уваги обставини та винятки під час примусового автоматичного набуття українцями російського громадянства. Зокрема:

• на початку окупації в 2014 році Автономної Республіки Крим та м. Севастополь окупаційні органи міграційної служби почали працювати не одразу. Тоді мешканці півострова мусили отримувати паспорти в російській федерації (краснодарський край, ростовська та московська області)
• велика частина українців (зокрема дітей) депортували з тимчасово окупованих територій до росії та автоматично присудили громадянство держави-агресора. Крім того, визначення факту добровільності чи примусовості є оціночними поняттями і не розкривають механізми визначені в законопроєкті. 

Які ще є підстави для втрати громадянства?

Наслідки щодо громадянства чи права на проживання в Україні можуть бути, якщо:

• особа пройшла військову службу за контрактом у країні, яку Україна визнала державою-агресором або державою-окупантом;
• людина брала участь у збройній агресії проти України або підтримувала ворожі дії проти України.

Примусова паспортизація воєнним злочином не є. Вона є порушенням міжнародного гуманітарного права. Проте примусова мобілізація до лав збройних сил держави-окупанта є воєнним злочином. Примусова мобілізація — один із наслідків примусової паспортизації. «Внаслідок неї громадяни України можуть стати ще й жертвами наступних воєнних злочинів – незаконного призову до окупаційної армії та участі у бойових діях проти власної держави», — зазначає аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.

Законопроєкт не визначає, чи така служба є добровільною чи примусовою. І варто враховувати, що росія примусово мобілізує українців на окупованих територіях та змушує їх до участі у збройній агресії проти України часто за допомогою тортур і залякування. 

Протягом останніх років високопосадовці неодноразово зазначали, що українці на окупованих територіях не нестимуть ніякої відповідальності за отримання російських паспортів. Оскільки відповідно до законодавства держава Україна не визнає такі паспорти і вважається, що вони отримані під примусом. 

Проте виходячи з попереднього твердження проєкт Закону України «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» не враховує реальні обставини перебування українців на окупованих територіях та потребує перегляду. Держава Україна має давати чіткі роз’яснення українцям в окупації, щоби сприяти подальшій реінтеграції окупованих територій.

Постійна представниця Президента України в АР Крим Таміла Ташева в інтерв’ю «Крим.Реалії» висловила свою позицію щодо цього питання так: «Наша позиція ґрунтується на тому законодавстві, яке існує. Є базовий закон, яким ці документи названі документами, які не спричиняють юридичних наслідків, фактично недійсними. І є Стратегія деокупації та реінтеграції, де насильницька паспортизація названа злочином проти міжнародного гуманітарного права. Ми як держава зверталися до міжнародних судів, де людей, які стали жертвами такої паспортизації, ми називаємо жертвами, а не порушниками».

Громадяни України, що відмовляються від російського паспорта на окупованих територіях, суттєво обмежені в багатьох правах. Їм важче знайти роботу, тим паче — високооплачувану. Тож отримання російського паспорта часто стає необхідним для виживання на ТОТ.

Люди на тимчасово окупованих територіях і депортовані в росію громадяни мають розуміти, що Україна чекає на них і готова реінтегрувати мешканців до громадського життя після окупації. Тому цей законопроєкт потребує доопрацювання, щоби врахувати потреби українців, постраждалих від російської агресії.

Якщо виникають додаткові запитання, звертайтеся на юридичну гарячу лінію «КримSOS» за телефонами +380952775355, +380630771619 або +380962240123. Наші спеціалісти приймають дзвінки у будні дні з 09:00 до 18:00. Також ви можете надіслати запит на електронну пошту help@krymsos.com.