Заповідник не заповідник: як окупанти знищують дику природу

Території природно-заповідного фонду України 

Загальна площа наявних об’єктів природно-заповідного фонду України станом на 1.01.2021 становить 6,08% території країни (8504 територій), які діляться на 11 різних за функціями і охоронним режимам категорій – від природних заповідників до невеликих пам’яток природи. Серед них 196 об’єктів, загальною площею 220 000 га розміщені в тимчасово окупованому Криму або в прилеглій до нього акваторії Чорного моря. Всі вони створені в роки незалежності України або ще раніше – за часів СРСР. Частка заповідної території півострова становить 8,3%. Всі заповідники Криму складають 6% від загальної площі природно-заповідного фонду України. 

Після окупації Кримські заповідники почали жити за російськими законами, зокрема «Про природні території під особливою охороною» (ООПТ), замість українського Закону «Про природно-заповідний фонд України». Згідно з російським законом, природні території під особливою охороною діляться на території федерального, регіонального та місцевого значення. Так, заповідники і національні природні парки – федеральні ООПТ, а решта – переважно регіональні. Відповідно, заповідники і національні парки повинні підкорятися безпосередньо Мінприроди РФ, а інші знаходяться у віданні суб’єкта федерації, тобто так званих державних органів «Республіки Крим». 

Окупація Криму призвела до таких негативних наслідків для природно-заповідного фонду України: 

• деякі заповідники були ліквідовані для вирішення несумісних з охороною природи завдань, в інших почалося будівництво абовирубка дерев; 
• природні заповідники були підпорядковані т.зв. «Республіканському комітету лісового господарства»це означає, що наукові дослідження більше не є пріоритетним напрямом роботи заповідників; 
• статус деяких територій як природоохоронних було скасовано;
• припинено планову діяльність державних інституцій з охорони та створення нових природоохоронних територій;
• обірвалася налагоджена протягом попередніх десятиліть робота заповідників і єдиного в Криму національного природного парку «Чарівна гавань».

Охоронний статус зменшується 

Федеральний закон Російської Федерації від 14 березня 1995 року № 33 «Про природні території під особливою охороною» у ст. 2 визначає такі категорії: державні природні заповідники, в тому числі біосферні; національні парки; природні парки; державні природні заказники; пам’ятники природи; дендрологічні парки та ботанічні сади; лікувально-оздоровчі місцевості і курорти. Якщо порівнювати категорії природно-заповідного фонду в українському законодавстві та категорії під особливою охороною в російському, можна сказати, що практично всі вони збігаються за значимістю. Однак є й винятки. Наприклад заповідні урочища та зоопарки. В окупованому Криму діють два зоопарки –  «Казка» і сафарі-парк «Тайган» – і  7 заповідних урочищ: Яйла Чатир-Дагу, Долина р. Сотера, Лісовий гай «Левадки», Балка Великий Кастель, гірничо-лісовий масив в с. Тополівка і с. Курське, Мис Алчак в р. Судак, Гай фісташки туполистої. До окупації, за українським законодавством, заповідні урочища та зоопарки вважалися територіями природно-заповідного фонду з дуже суворою охороною. Їхня загальна площа становить 0.56% від всього заповідного фонду Криму. Проте окупанти значно знизили їх охоронний статус, перевівши в категорію «пам’ятників природи».  

Окремо варто сказати і про Севастополь. Його заповідний фонд також зазнав змін. 4 заповідні території раніше мали статус загальнодержавного значення, а тепер всі вони віднесені до «регіональних», що теж є, хоча і незначним, але зниженням охоронного режиму. 

Кримський природний заповідник 

Одним з найбільш небезпечних рішень для природно-заповідного фонду України (далі – ПЗФ) стало рішення уряду Росії про реорганізацію Кримського природного заповідника в національний парк «Кримський». Чому це настільки небезпечно? По суті це зниження статусу, оскільки категорія заповідника – найсуворіша з точки зору захисту природи і не передбачає жодної господарської діяльності на території. Національні парки натомість передбачають зонування. В них передбачена рекреація, дозволені рубки і будівництво. Кримський природний заповідник є одним з найстаріших у фонді України. Його історія почалася в 1919 році, тоді він був заснований як «Заказник імператорських полювань». 

Проти реорганізації, яка відбулася в 2018 році виступали громадські працівники, екологи та місцеві вчені. 

За даними Кримської екологічної асоціації «Екологія і Мир», проект реорганізації, замовлений новою адміністрацією заповідника, в перспективі призведе до забудови 20% його території. Ще 7000 гектарів заплановано перевести в рекреаційну (5431 га, 16% від всієї території нацпарку) і господарську зони (1606 га). Крім того, проектом було заплановано значний розвиток інфраструктури в рекреаційній зоні «нового» національного парку: 4 готельні комплекси, парковки, дороги (35 пішохідних та 9 автомобільних маршрутів, траси для квадроциклів і джипінгу), 9 візит-центрів. І це все там, де протягом попередніх 100 років суворо охоронялася дика природа. Також передбачено збільшити обсяги заготівлі сіна, вирубки лісу, збору лікарських трав, грибів, вирощування сільгосппродукції, полювання. Тут варто зазначити, що на етапі обговорення реорганізації планувалося, що господарська зона буде становить 7000 га і тоді це означало б, що забудова планується практично на половині площі колишнього заповідника.  

Президент «Кримської академії наук» Віктор Тарасенко назвав реорганізацію перемогою «фінансових інтересів», а не бажанням зберегти заповідну територію. Широкого громадського обговорення проекту реорганізації заповідника в нацпарк не було і при його прийнятті окупаційна влада не радилася з більшістю місцевих експертів. 

Щоб озвучити ці проблеми, 14 червня 2019 вчені провели спеціальну прес-конференцію. Звернення з вимогою зупинити руйнування заповідника було направлено на популярну в Росії «президентську» гарячу лінію. 

Всі спільні зусилля виявилися практично марними: 13 листопада 2019 Управління Справами Президента РФ опублікувало Наказ №442 «Про затвердження Положення про національний парк «Кримський», яким затверджено нову площу заповідника – 34563,5 га. Незважаючи на те, що за новою затвердженою схемою господарські ділянки і зони рекреації скоротилися, площа заповідної території національного парку і в подальшому складе менше 50%. Ще більше ускладнює ситуацію той факт, що заповідна територія буде існувати окремими острівцями поруч з господарськими та рекреаційними зонами. Це означає, що вплив людської діяльності буде відчутний на кожному з цих острівців. 

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник 

Одна з проблем кримських заповідників – джипінг. Треба сказати, що Ялтинський гірсько-лісовий заповідник і до окупації страждав від автогонок. Але тоді дирекція заповідника активно засуджувала такий вид розваги і висловлювалася про його неприпустимість. За окупаційної влади гонки по заповіднику дозволені офіційно. У липні 2020 року на федеральному рівні було затверджено положення про Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, яке дозволяє проведення змагань з джипінгу. Це при тому, що на території заповідника взагалі повинно бути заборонено самовільне відвідування. Керівництво заповідника заявляє, що навантаження на природу навпаки максимально знизилося. Так само в Положенні пропонується організувати і обладнати низку екскурсійних екологічних стежок і маршрутів, в тому числі два маршрути для снігоходів, три маршрути для квадроциклів, дві веломототропи і один мотомаршрут, роупджампінг «Ай-Петрі» і «Шаан-Кая», джип-тур (джипінг-тури навіть мають свій власний сайт, де офіційно можна замовити послуги!), гірськолижний підйомник і тюбінг.  

Експерти асоціації «Екологія і Світ» вісловліли своє невдоволення з цього приводу. Поява таких маршрутів призведе до руйнування ідеї заповідних територій і формуванню в суспільній свідомості уявлення про заповідник як про «полігоні» для екстремального туризму. Члени асоціації направили звернення в Мінприроди Росії, громадську раду при федеральному відомстві, так званий «Комітет з екології та природних ресурсів кримського «парламенту»» і керівництву, власне, керуючої організації «Крим заповідний». Більшість з 76 зон в заповіднику, які тепер відкриті для екстремального туризму, судячи з документів, розташовуються на Лівадійський ділянці заповідника, і ще частина – на Гурзуфській.  

Крім того, заповідник потерпає від скидання сміття. У 2016 році, після відео, оприлюдненого активістом Сергієм Псарьовим, де зафексіровано місця звалищ будівельного сміття, ЗМІ активно поширювали інформацію про цю загрозу. Наразі ця інформація видалена з російських і кримських ЗМІ. 

Також масштабно почали звозити сміття з Керчі на територію Караларський регіонального ландшафтного парку.  

Карадагський природний заповідник  

Цей заповідник став одним з тих, що в установленому законами РФ порядку перейшов у федеральну власність РФ. Крім нерухомості у власність РФ перейшло «рухоме і особливо цінне рухоме майно, що перебуває на балансі державної бюджетної установи науки і охорони природи республіки Крим «Карадазький природний заповідник», а також два дельфіни Яна і Яша загальною вартістю не менше двох мільйонів російських рублів». 

У 2014 році окупаційні ЗМІ розгорнули організоване цькування керівництва заповідника. Так, наприклад видання «Кримський телеграф», опублікувало статтю, яка імітує журналістське розслідування, яке нібито викриває незаконні оборудки із землею заповідника  директорки заповідника А. Морозової. У жовтні 2015 директорку заповідника і її заступницю звільнили за поданням підконтрольної РФ прокуратури Криму. 

Саме цей заповідник як цілісний майновий комплекс перейшов у федеральну власність, оскільки тільки він, маючи в своєму складі екскурсійні маршрути і дельфінарій, за схемою Рескомлісу зміг виправдати себе як рекреаційний об’єкт, який може приносити кошти в бюджет. З усіх незаконно затверджених такс на рекреаційні послуги в кримських заповідниках саме Карадазький заповідник має найвищі ставки. 

У лютому 2015 була оприлюднена інформація про можливу розробку корисних копалин на території Карадазького заповідника. 

27 травня ми презентуємо першу частину аналітичного звіту «Навколишнє середовище Криму: зміни та втрати за час окупації». Вона буде присвячена знищенню дикої природи після окупації півострова. Інформація, яку ми використовували в цій статті була взята з цього звіту. Втім буде ще багато чого цікавого.