Віра за ґратами: чого коштує молитва в російській неволі

У грудні 2025 року кримського політв’язня Теймура Абдуллаєва вчергове відправили до штрафного ізолятора російської колонії в Салаваті. Причиною стало те, що він не перервав намаз, коли до камери увійшли наглядачі. Загалом за час ув’язнення Абдуллаєв провів у ШІЗО понад тисячу днів.

Його історія не поодинока. Кримських мусульман, яких рф переслідує за віру на волі, за віру ж карає і за ґратами. Детальніше про це – у статті КримSOS.

Чому намаз у неволі стає «порушенням режиму»?

Мусульманин має молитися п’ять разів на день у визначений час, зокрема на світанку й уночі. Для адміністрації російських пенітенціарних установ це стало зручним приводом для покарань.

55-річний Муслім Алієв, засуджений до 19 років, із серпня 2022 року утримується в суворих умовах у колонії в Салаваті (Башкортостан) станом на вересень 2025 року понад 1 140 днів поспіль. Формальною причиною його поміщення до ШІЗО рідні називали те, що він не припинив намаз, коли в камеру зайшов начальник колонії. У грудні 2024 року він знову отримав 15 діб ШІЗО: під час намаз до камери зайшов начальник, і Алієв не зміг перервати молитву.

У тій самій колонії відбуває 16,5 року Теймур Абдуллаєв. На початку 2025 року він провів у ШІЗО 60 діб поспіль – за те, що не перервав ранковий намаз. «Просидів в ШІЗО на цей раз 60 діб, а загалом – 1009», – розповідав він. Разом із ним покарали й інших мусульман, які теж не перервали молитву. Після ШІЗО його перевели в суворі умови утримання, а в грудні 2025 року знову відправили до карцеру, коли надворі стояли двадцятиградусні морози.

Громадянського журналіста Ремзі Бекірова, засудженого до 19 років, утримують у колонії № 33 в Абакані (Хакасія). Лише за пів року після етапу його щонайменше шість разів поміщали до ШІЗО через читання молитви уночі або на рушнику, за те, що не привітався з працівником колонії, не одягнув шапку. Його адвокат описував правила колонії так: «Читаєш ранковий намаз – закриваємо в ШІЗО». Навесні 2025 року в камері встановили додаткову відеокамеру, і місць, де можна непомітно помолитися, не залишилося.

Подібні історії розповідали рідні й інших політв’язнів. Едем Смаїлов, засуджений до 13 років, отримав 14 діб покарання за те, що вночі пішов до вбиральні, вмився і помолився. Рустему Сейтхалілову в колонії в Петрозаводську дозволяють молитися лише в «особистий час», який не збігається з часом намазу.

Як політв’язнів позбавляють посту і халяльної їжі?

Під час Рамадану мусульмани постять від світанку до заходу сонця. У колонії в Абакані зробити це фактично неможливо: сніданок дають через дві-три години після світанку, а продукти з магазину тримають під замком. «У колонії мусульманам не дають можливості снідати раніше за схід сонця і вечеряти після його заходу», – розповідали рідні та адвокат Ремзі Бекірова навесні 2025 року. «Виходить, що ні молитви він читати не може, ні уразу (піст) тримати. Він змушений голодувати», – наголошували вони.

Покарання за піст – давня практика. Ще у 2021 році КримSOS фіксувала, що Узеїра Абдуллаєва відправили на 10 діб до ШІЗО за те, що він встав уночі поїсти перед світанком під час Рамадану. Айдера Саледінова й Рустема Ісмаїлова покарали за те, що на Курбан-байрам вони не лягли спати після відбою, чекаючи нічного намазу.

Ще одна проблема – їжа. Свинину іслам забороняє, але в колоніях її не замінюють. «Їжа зі свинини, від якої він змушений відмовлятися, половина порції», – розповідала дружина Ремзі Бекірова. Олег (Алі) Федоров, засуджений до 13 років, провів вісім місяців у ШІЗО в колонії в Удмуртії, і, за словами його дружини, обідню їжу там змішують із м’ясом, зокрема зі свининою.

Чому в’язням не віддають Коран?

Навіть священна книга може стати приводом для тиску. У Сейрана Салієва, громадянського журналіста, засудженого до 15 років, після прибуття до колонії в Тульській області вилучили Коран. Книга мала печатку і підпис імама цієї ж області, проте Салієв кілька місяців залишався без неї. «Якби це була інша область, то, можливо, і був би сенс перевіряти Коран. Але тут область одна і один імам», – розповідала у червні 2026 року його дружина.

Проблеми з Кораном є і в СІЗО Криму. Ще у 2023 році адвокат політв’язня Абдулмеджита Сейтумерова зазначав, що Коран арабською мовою йому в СІЗО Сімферополя «іноді видають, іноді не видають».

Для людей, які роками перебувають в ізоляції за тисячі кілометрів від дому, віра часто залишається головною опорою. Позбавити їх Корану чи можливості молитися – означає забрати те, що допомагає вистояти.

Як жінок змушують знімати хустки?

У жовтні 2025 року окупанти заарештували чотирьох кримських татарок у «справі Хізб ут-Тахрір»: Есму Німетуллаєву, Ельвізу Алієву, Февзіє Османову та Насібу Саїдову.

Уже за кілька днів після арешту родини повідомили, що під час перевірок у СІЗО Насібу Саїдову «змушують знімати хустку, хоча вона не може робити цього перед чоловіками з релігійних причин». «При перерахунку ув’язнених її змушують знімати хустину, а для нас це не аксесуар, а частина одягу», – наголошували її рідні.

У листопаді матері затриманих поскаржилися представниці СІЗО, що їхніх доньок змушують знімати хустки під час шикувань у присутності сторонніх чоловіків. Представниця СІЗО заперечила це, запевнивши, що всі «спокійно ходять у хустках».

Формально покарання не пов’язують з вірою. Адміністрація колоній посилається на правила внутрішнього розпорядку: перевірки, підйом і відбій, заборону вставати вночі, обов’язок вітатися з персоналом. Але п’ятиразова молитва неминуче суперечить цим правилам, тож намаз стає «порушенням режиму». «Проблема полягає у тому, що внутрішній розпорядок цієї колонії не дозволяє читання п’ятиразової молитви», – пояснював родич Ремзі Бекірова.

Рідні політв’язнів звертають увагу, що перевірки нерідко призначають саме на час молитви, а камери спостереження позбавляють в’язнів будь-якої можливості помолитися непомітно.

Оскаржити поміщення до ШІЗО майже неможливо. Ремзі Бекіров судився з колонією через те, що його відправили до ШІЗО за намаз, але суд став на бік адміністрації і визнав, що внутрішній розпорядок колонії важливіший за конституційні гарантії. Тепер, щоб не потрапити до ізолятора, він змушений об’єднувати молитви.

Парадокс у тому, що свободу віросповідання засудженим гарантує навіть російське законодавство. Кримінально-виконавчий кодекс рф проголошує: «Засудженим гарантовані свобода совісті и свобода віросповідання». Окрім того, в колоніях засудженим «дозволено проведення релігійних обрядів і церемоній, користування предметами культу и релігійною літературою». Подібну норму для СІЗО містить і закон про утримання під вартою.

Міжнародні стандарти ще чіткіші. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантує кожному свободу сповідувати свою віру. Комітет ООН з прав людини наголошує, що ув’язнені зберігають це право настільки, наскільки це сумісно з ув’язненням, і окремо згадує покриття голови та правила харчування. Правила Нельсона Мандели вимагають поважати релігійні переконання в’язнів і дозволяти їм задовольняти релігійні потреби та мати релігійну літературу.

IV Женевська конвенція зобов’язує окупаційну державу поважати релігійні переконання та обряди людей з окупованої території (ст. 27), а засуджені з окупованої території мають право на духовну допомогу (ст. 76).

Омбудсман України Дмитро Лубінець назвав заборону читати намаз в ув’язненні видом катування. А Комісія США з міжнародної релігійної свободи зазначала, що кримські татари-мусульмани неодноразово скаржилися на заборону намазу, примусове гоління бороди та неможливість дотримуватися Рамадану в ув’язненні.

Кримських татар засуджують за віру, а потім карають за неї вдруге – вже за ґратами. ШІЗО за молитву, голод у Рамадан, вилучений Коран, зірвана хустка – це не випадкові порушення режиму, а продовження тієї самої політики, що привела їх до колоній. Окупанти можуть позбавити людину волі, але не можуть змусити її відмовитися від віри.