Міни без кордонів: як російське мінування Чорного моря загрожує морським екосистемам

Навесні 2022 року російський флот замінував західну частину Чорного моря. Сьогодні ці міни дрейфують морем, їх викидає на береги п’яти країн, а їхні корпуси повільно іржавіють і отруюють воду.

Згідно з дослідженням «Війна створює загрозу для морських екосистем: вплив російської агресії проти України на стан Чорного моря», міни стали новим видом морського сміття, який залишатиметься небезпечним десятиліттями.

Як море стало мінним полем

За даними дослідження, масове мінування західної частини Чорного моря російський військовий флот здійснив, імовірно, у середині березня 2022 року. Супутникові та радарні дані за той місяць фіксують російські військові кораблі в північно-західній частині моря, неподалік Одеси. Автори припускають, що вони могли виходити туди саме для мінування.

Надалі рф мінувала українську акваторію дистанційно, засобами авіації. Загальна кількість встановлених мін, імовірно, становить не менше тисячі. Де вони зараз, ніхто не відстежує.

Флот, який мінував море, базується в окупованому Криму. Автори дослідження наголошують: використання півострова як російської військової бази становить загрозу не лише для України, а й для інших країн регіону. Історія з мінами – один із найнаочніших прикладів цього.

Міни без кордонів

Відомо щонайменше про сто знешкоджених мін, які хвилі винесли на береги України, Румунії, Болгарії, Туреччини і самої рф – на схід аж до Сочі. Траплялися й випадки, коли міни зіткнулися із суднами, зокрема поблизу Босфору.

Частина мін пересувається морем. Якірні міни мають тенденцію втрачати якорі й певний час дрейфувати з течією. Тож небезпека не прив’язана до одного місця: вона рухається разом із водою.

Саме тому автори називають російську агресію причиною транснаціональної екологічної кризи. Наслідки війни давно вийшли за межі українських вод і зачіпають усі країни Чорного моря.

Чому міну називають сміттям

Морське сміття, специфічне для війни, – це уламки кораблів і літаків, боєприпаси та міни. З 2022 року зафіксовано багато втрат у морі, і більшість уражених суден досі лежить на дні. Ніхто їх не підіймає й не прибирає.

Такі уламки стають джерелами стійких забруднювачів: пального, зокрема високотоксичного ракетного, боєприпасів, деталей механізмів. Які саме сполуки містять ці предмети, можна лише припускати. Найнебезпечніші з них ті, що лежать на континентальному шельфі, а шельф – це вся північно-західна частина Чорного моря.

Міни серед цього сміття особливі. На відміну від звичайних відходів, вони несуть одразу дві загрози: негайну фізичну небезпеку вибуху і хронічне хімічне забруднення. Автори називають їх унікальною та стійкою формою морського сміття зі значними екологічними наслідками.

Усередині міни є потужна вибухівка, переважно тротил та інші нітроароматичні сполуки, а також важкі метали: мідь, залізо, свинець і цинк. Металеві корпуси з часом кородують і роками вивільняють токсичні речовини у воду та донні відклади.

Звичайні боєприпаси, крім вибухівки, майже повністю складаються з металів: міді, заліза, нікелю, вольфраму, олова, свинцю, алюмінію та цинку. До них додаються оксиди, пластифікатори й стабілізатори, наприклад нітрогліцерин і нітроцелюлоза. Хімічні речовини з боєприпасів, що потрапили в море, можуть поширюватися й до віддалених районів.

Відомо близько 70 хімічних речовин, які використовують у складі зброї. Проте повного переліку не існує, бо склад багатьох боєприпасів невідомий. Мало відомо й про те, як ці речовини накопичуються в організмах і як впливають на тварин і людей.

Окрема загроза – свинець, один із найпоширеніших металів у кулях і гільзах. Він шкідливий для багатьох систем органів у хребетних, зокрема для нервової системи. Птахи можуть випадково ковтати дрібні уламки снарядів, сприймаючи їх за пісок, який ковтають для травлення.

Небезпека для тварин

Підрив морських мін смертельний для морських ссавців: підводна ударна хвиля може вбити або поранити їх. Від таких вибухів гинуть і травмуються також риби та інші морські організми.

Риби особливо вразливі. Більшість із них має наповнений газом плавальний міхур, який легко розривається від різкого перепаду тиску. Крім того, вибухи руйнують донні оселища, від яких залежить життя багатьох видів.

За оцінкою авторів дослідження, саме старі морські міни, ймовірно, є найбільшою загрозою для морських організмів у довгостроковій перспективі. Чим довше вони лежать у морі, тим більше токсичних речовин вивільняють і тим непередбачуванішими стають.

Мінно-вибухові травми входять і до переліку можливих причин масової загибелі дельфінів і морських свиней у Чорному морі у 2022 році. Довести це складно: щоб підтвердити таку травму, потрібен ретельний розтин і гістологічний аналіз тканин. Але науковці цю версію не виключають.

Загроза на десятиліття

Вибухові заряди мін можуть залишатися активними протягом десятиліть. Навіть якщо війна завершиться, міни в морі нікуди не зникнуть самі.

Сьогодні міни поширюються у водній товщі, донних відкладах і на берегах усієї акваторії Чорного моря. Автори описують їх як стійку довгострокову небезпеку мінно-вибухових травм і підводного шуму для всього живого в морі.

Схожа проблема є і на суходолі. Через щільне мінування лівого берега Дніпра та прилеглих територій там сформувалося надзвичайно велике мінне поле. За оцінкою дослідників, його розмінування може тривати до ста років, а сам процес дорогий і економічно нерентабельний.

Автори дослідження називають розмінування вирішальним для здоров’я морської біоти та всієї морської екосистеми. Пріоритетом має стати видалення вибухових предметів, як старих, так і сучасних.

Робити це варто із застосуванням найкращих доступних технологій і найкращих екологічних практик, щоб знешкодження мін саме не завдавало зайвої шкоди довкіллю.

Основою може стати досвід Північного та Балтійського морів, де вже діють ініціативи з розмінування. На їхній базі науковці пропонують створити ґрунтовний посібник з ідентифікації та безпечного видалення всіх видів підводних вибухових предметів – як плавучих, так і затонулих.

Науковий комітет Угоди про збереження китоподібних Чорного та Середземного морів (ACCOBAMS) також рекомендує розвивати методи дистанційного зондування. Вони мають допомогти виявляти на дні міни, боєприпаси та інші предмети, що загрожують дельфінам, морським свиням і рибі, якою ті живляться.