Чому кримських політв’язнів майже не повертають з неволі

Від початку повномасштабного вторгнення Україна повернула з російського полону майже 9,5 тисяч людей. Цивільних серед них – менше 5%. А з-поміж кримських політв’язнів, яких рф тримає за ґратами з 2014 року, за весь час окупації в межах обмінів звільнили лише 12.

Тим часом кількість ув’язнених жителів Криму щороку зростає. Розповідаємо, чому цивільних і особливо з півострова майже не повертають і що з цим можна зробити.

Скільки цивільних повертається з полону?

Станом на червень 2026 року Україна, за словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, повернула з полону 8 989 військових і 457 цивільних. Кримська правозахисна група в річному звіті за 2025 рік зазначала, що навіть за найбільших обмінів цивільні становлять менше 7% звільнених.

Водночас кількість цивільних у неволі незрівнянно більша. Наприкінці червня 2026 року Лубінець повідомив про близько 1 878 підтверджених випадків незаконного утримання українських цивільних у рф. За його оцінкою, загалом у російській неволі може перебувати близько 16 тисяч цивільних.

Цивільних повертають поодинці або невеликими групами. Наприклад, у межах обміну 11 квітня 2026 року повернулися семеро цивільних, 15 травня – четверо, а за офіційними даними Координаційного штабу про обмін 5 червня – лише один. 27 червня 2026 року вдалося окремо повернути сімох цивільних з різних регіонів України. Жителів Криму серед них не було.

Скільки кримських політбранців повернули за роки окупації?

За підрахунками Кримськотатарського ресурсного центру, за весь час окупації в межах обмінів звільнено лише 12 цивільних кримських політв’язнів: вісім – до 2022 року і чотири – після.

«Росія цілеспрямовано уникає включення кримських політв’язнів, зокрема кримських татар, до списків на обмін. Це питання неодноразово порушувалося українською стороною під час переговорів на найвищому рівні», – наголосив голова організації Ескендер Барієв.

До 2022 року на волю вийшли, зокрема, Геннадій Афанасьєв, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Едем Бекіров. Останнім великим поверненням жителів Криму того періоду став обмін 7 вересня 2019 року. Після нього, як зазначала Кримська правозахисна група, рф майже п’ять років блокувала звільнення кримських політв’язнів.

Після повномасштабного вторгнення повернулися лише чотирьох політв’язнів із Криму: Нарімана Джеляла, Леніє Умерову, Ярослава Баліцького та Костянтина Давиденка.

Тим часом за ґратами залишаються сотні людей. За даними Кримськотатарського ресурсного центру на квітень 2026 року, з 520 жителів півострова, переслідуваних з політичних мотивів, 351 особа перебуває в СІЗО чи відбуває покарання, з них 180 – кримські татари. Частина політв’язнів виходить на волю, лише повністю відбувши строк. Так сталося, зокрема, з журналістом Владиславом Єсипенком, який провів у неволі понад чотири роки і вийшов у червні 2025 року.

Чому цивільних не повертають?

Обмін полонених – механізм, передбачений III Женевською конвенцією для військовополонених. Цивільні ж мають статус осіб, які перебувають під захистом IV Женевської конвенції.

Окупаційна держава може інтернувати їх лише з імперативних міркувань безпеки (ст. 78 IV Женевської конвенції) і зобов’язана звільнити, щойно ці підстави зникають (ст. 132 IV Женевської конвенції). Утримання цивільних з метою домогтися від іншої сторони певних дій чи поступок має ознаки захоплення заручників, яке конвенція прямо забороняє (ст. 34) і відносить до серйозних порушень (ст. 147). Тобто цивільних мають звільняти беззастережно, а не «обмінювати». На практиці ж рф не звільняє цивільних беззастережно, а утримує їх як важіль тиску і повертає лише поодинці – вибірково й на власний розсуд.

«Вони кажуть, що “це не військовополонений і він не може бути повернутий у межах обміну”», – розповідав у червні 2025 року представник Координаційного штабу Андрій Юсов.

Друга причина – у рф просто немає з ким домовлятися. Як повідомив керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко в інтерв’ю Укрінформу, під час переговорів у Стамбулі російська сторона пообіцяла визначити посадову особу, відповідальну за питання цивільних, але так цього і не зробила.

Третя причина – вироки. Більшість кримських політв’язнів засуджені за «тероризм», «шпигунство» чи «держзраду», і для їхнього звільнення потрібне особисте рішення керівництва рф про «помилування». Саме так у 2019 році, перед обміном, «помилували» Олега Сенцова та інших українських політв’язнів. Без такого політичного рішення засудженого кримського політбранця неможливо включити до обміну.

Чому Крим – окрема проблема?

Для рф жителі Криму – це «власні громадяни», засуджені «власними» судами. Тому кримських політв’язнів, на відміну від військових, у рф не розглядають як предмет домовленостей.

«росія нічого не пояснює. Просто не повертає політичних в’язнів, представників кримськотатарського народу та інших громадян України, які були затримані на території Криму», – заявив у липні 2025 року Дмитро Лубінець.

За його словами, частина повернень ув’язнених жителів Криму відбулася за посередництва Туреччини, і Україна шукає інші країни, які можуть тиснути на рф.

Постійна Представниця Президента України в АР Крим Ольга Куришко ще в лютому 2025 року визнавала: «Важелі тиску з боку України для звільнення цивільних полонених не працюють, адже рф фактично блокує їх і відмовляється повертати політичних в’язнів».

За її словами, рф «майже не погоджується на обмін цивільних заручників, обмежуючись обміном військових на військових».

Тому Україна намагається діяти через посередників. У листопаді 2024 року Офіс Омбудсмана передав представникам Туреччини списки понад 40 тяжкохворих незаконно засуджених громадян України, переважно кримських татар. Але й гуманітарні аргументи на рф поки не діють: тяжкохворих бранців з Криму не звільняють навіть тоді, коли їхні діагнози прямо передбачають звільнення за російським законодавством.

Повернення цивільних має стати окремим і пріоритетним напрямом переговорів, а не «бонусом» до обміну військових. Кримські політв’язні мають бути в цих списках поіменно, з першочерговою увагою до тяжкохворих, жінок і людей похилого віку.

Міжнародні партнери мають домагатися від рф виконання рішення ЄСПЛ, доступу МКЧХ до всіх місць утримання і запровадження персональних санкцій проти тих, хто причетний до незаконних ув’язнень.

Кожен обмін повертає додому сотні військових, і це велика перемога. Але за кожним обміном лишаються ті, кого рф вирішила не віддавати: кримські татари, журналісти, активісти, звичайні люди, яких роками незаконно утримують у російській неволі.