Перша жіноча справа «Хізб ут-Тахрір»: що відомо
5 години тому
15 жовтня 2025 року ранок у Бахчисарайському та Севастопольському районах півострова розпочався для чотирьох кримськотатарських родин з обшуків. Російські силовики прийшли до будинків Есми Німетулаєвої, Насіби Саїдової, Ельвізи Алієвої та Февзіє Османової.
Після обшуків жінок затримали та звинуватили у причетності до «Хізб ут-Тахрір». За 12 років окупації Криму це перша кримінальна справа «Хізб ут-Тахрір», порушена проти жінок. Майже через рік після затримання вони залишаються у СІЗО, а з 5 вересня 2026 року розпочали ознайомлення з матеріалами завершеного кримінального провадження. До звинувачення в «тероризмі» додалась ще й стаття про приготування до насильницького захоплення влади.
Що відбулося того жовтневого ранку, чому росія переслідує людей за нібито зв’язок із «Хізб ут-Тахрір» та як ця справа вписується у ширшу систему репресій проти кримських татар – у статті КримSOS.
Хто вони: чотири жінки, яких звинуватили в тероризмі
Обшуки в домівках кримських татарок 15 жовтня 2025 року почалися о четвертій годині. Активісти «Кримської солідарності» згодом написали, як це відбувалося в будинку 39-річної на той час Есми Німетулаєвої – багатодітної матері та дружини кримськотатарського політв’язня Ремзі Німетулаєва.
Есма побачила силовиків через вікно. Встигла попередити рідних, щоб не хвилювалися, і сама відчинила двері – аби їх не виламали. У дім зайшло близько п’ятнадцяти озброєних чоловіків та повідомили, що прийшли за Есмою.
Окрім п’ятьох неповнолітніх доньок у будинку була й матір політбранки Аліє Бекірова. «А ви не могли ще більше людей прислати? Не замало для однієї жінки?» – зіронізувала у відповідь мати Есми. Їй нічого не відповіли, лише попросили залишатися з онучками в одній кімнаті й не виходити. Есму ж відвели до іншої кімнати.
Постанову на обшук силовики так і не показали і почали порпатися в речах: переглядали шкільні зошити дітей, гортали книги, оглядали підвал. Вилучили два телефони, а після перевірки ґаджети дітей та матері політув’язненої повернули. Поки Есма збирала речі, силовики не відходили від неї ні на крок.
Перед тим, як жінку почали виводити з дому, вона попросила дозволу прочитати намаз, але їй відмовили. Силовики порадили Аліє оформити опіку над онуками – інакше дітей могли забрати. Від пережитого жінці стало погано. Есма встигла дати їй ліки та заспокоювала дітей.
Так для родини завершився цей ранок.
Разом із Есмою затримали ще трьох кримських татарок – Насібу Саїдову, Ельвізу Алієву та Февзіє Османову. Усіх чотирьох доправили до будівлі незаконного управління ФСБ рф в окупованому Сімферополі.
Насібі Саїдовій було лише 18. Вона навчалася в педагогічному коледжі й одночасно працювала в дитячому садку. Під час обшуку в її домівці силовики зібрали всю родину на кухні й не випускали, поки тривали слідчі дії. У дівчини вилучили зошити та всі записи арабською мовою. Її батько, Садик Урінбаєв, – відомий у Криму імам. Уже після затримання доньки, у вересні цього року, він і сам опинився під адміністративним переслідуванням окупаційної влади.
Ельвізі Алієвій на момент затримання було 20 років. Вона навчалася на четвертому курсі за спеціальністю «Менеджмент» і працювала касиркою в пекарні.
Февзіє Османовій було 21. Вона займалася підприємницькою діяльністю та працювала в магазині.
Для всіх чотирьох 15 жовтня стало початком кримінального переслідування, яке триває й донині.
16 жовтня 2025 року окупаційний «Київський районний суд» Сімферополя відправив усіх чотирьох до СІЗО на два місяці. Судові засідання проходили в закритому режимі.
Слідство звинуватило Есму Німетулаєву за частиною 1 статті 205.5 КК рф – організація діяльності організації, яку російська влада вважає терористичною. Насібу Саїдову, Ельвізу Алієву та Февзіє Османову звинувачують за частиною 2 цієї ж статті – участь у діяльності такої організації.
Згодом до обвинувачень додали ще одну статтю – частину 1 статті 30 та статтю 278 КК рф, тобто приготування до насильницького захоплення влади.
Окрім того, 23 жовтня жінок примусово направили на психіатричні експертизи до Кримської республіканської психіатричної лікарні № 1 імені М. І. Балабана. Там вони перебували приблизно місяць, а згодом фігуранток справи «Хізб ут-Тахрір» повернули до СІЗО-1 Сімферополя.
Ураїнські правозахисники виступали з численними заявами про незаконність дій окупаційної влади, вимагаючи звільнення кримськотатарських жінок з-під варти та посилення тиску на росію задля припинення репресій у Криму.
У вересні 2026 року стало відомо, що слідство завершене: з 5 вересня жінки почали ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження. 8 вересня окупаційний суд продовжив їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 жовтня 2026 року.
Чому рф переслідує за нібито приналежність до «Хізб ут-Тахрір»
Про механізм цих переслідувань ми вже розповідали в попередньому матеріалі.
«Хізб ут-Тахрір» є політичним осередком, що легально діє у більшості країн світу, у тому числі в Україні.
У 2003 році Верховний суд рф в закритому засіданні визнав організацію терористичною – без належної аргументації, чому саме таке рішення було ухвалене. Після окупації Криму в 2014 році ця заборона, як і все російське законодавство, незаконно поширилася на півострів.
Перший вирок за «приналежність до Хізб ут-Тахрір» у Криму винесли ще у вересні 2016 року – у справі так званої «Першої Севастопольської групи». Відтоді ця схема стала конвеєром: хвилі обшуків двічі на рік, показання засекречених свідків, релігієзнавчі експертизи від людей без фахових знань в ісламі й вироки, які після 2017 року рідко бувають меншими за 11 років.
Сьогодні кількість переслідуваних у справах «Хізб ут-Тахрір» у Криму перевищує сотню, і майже всі фігуранти – кримські татари. До жовтня 2025 року серед них не було жодної жінки.
Тиск на жінок у Криму посилюється
Справа чотирьох кримських татарок – не поодинокий випадок, а частина ширшої тенденції. За спостереженнями КримSOS, після лютого 2022 року кількість кримінальних переслідувань жінок в окупованому Криму різко зросла. Йдеться вже не лише про адміністративний тиск чи допити, а про звинувачення в найтяжчих злочинах: тероризмі та державній зраді, за якими передбачене довічне ув’язнення.
Один із найгучніших прикладів – справа 24-річної Хатідже Буюкчан. 6 травня 2025 року дівчину, за даними Кримськотатарського ресурсного центру, викрали російські спецслужби. Понад два місяці її місцеперебування залишалося невідомим. Лише 14 липня 2025-го ФСБ офіційно повідомила про її затримання, звинувативши за статтями про державну зраду та підготовку теракту – нібито замаху на підрив автомобіля російського військового. Перед цим окупанти вдалися до типової практики: опублікували відео, на якому дівчина, вочевидь під тиском, розповідає про співпрацю з українськими правоохоронцями.
Ця історія – лише одна з багатьох. Щороку в Криму безвісти зникають десятки людей, і дедалі частіше серед них – саме жінки. Тиск на жінок стає новим інструментом окупаційної політики: через залякування, конструювання образу «внутрішнього ворога» та витіснення нелояльного населення з півострова влада намагається посилити контроль над Кримом. Справа Есми Німетулаєвої, Насіби Саїдової, Ельвізи Алієвої та Февзіє Османової вписується саме в цю логіку, але переносить її вже в площину «Хізб ут-Тахрір», де раніше фігурували виключно чоловіки.