«Легітимний референдум» або п’ять казок Кремля

Міф № 1 Все легітимно 

Сам факт проведення референдуму в окупованому Криму незаконний, оскільки прямо було порушено Конституцію України. 72 стаття у ІІІ розділі чітко каже: «Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.»

У 2014 році рішення про проведення «референдуму» було начебто прийняте під час засідання Верховної Ради Криму. Це сталося 27 лютого того ж року. Щоправда це рішення і викликає запитання щодо легітимності. Те засідання відбувалося під контролем російських військових, котрі не допустили до зали засідання журналістів. Відповідно, постають питання: чи був кворум під час прийняття цього антиконституційного рішення і чи було це голосування добровільним. Адже за умов захоплення адміністративної будівлі іноземними військовими, місцева влада не має права приймати будь-які рішення, оскільки вони не можуть вважатися добровільними і, відповідно, є незаконними. Ці запитання лишаються відкритими.

Міф № 2: Запитання у «бюлетені» давали альтернативу

16 березня виборців у бюлетені чекали два запитання:

1.   «Чи Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?»
2.   2. Чи Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України».

Жодне з цих запитань не давало можливості Криму лишитися у складі України. Перший варіант зрозумілий. Заковика криється у другому. Справа в тому, що перша ж стаття цієї конституції 1992 року каже, що «Республіка Крим є правовою, демократичною державою. На своїй території Республіка Крим має верховне право відносно своїх природних надбань, матеріальних, культурних та духовних цінностей, здійснює свої суверенні права та всю повноту влади на цій території».

Свого часу цей документ було прийнято «кримським парламентом» одразу після того як Україна набула незалежності. Щоправда пізніше, у 1995 році, Верховна Рада України визнала конституцію Криму неконституційною та скасувала її.

В результаті, кримчани не мали альтернативи. У будь-якому випадку Росія маніпулювала б тим чи іншим результатом «референдуму», взявши Крим під повний або частковий контроль. Більше того, суть другого запитання ніколи не пояснювалася пропагандистськими ЗМІ. Тож виборці, що обирали другий варіант вірили, що голосують за український Крим.

Міф № 3: Всі чесно проголосували «За»

Так звана виборча комісія Криму у підсумковому протоколі намалювала наступні результати за умов явки 83.1% в Криму та 89.5% у Севастополі:

КримСевастополь:

96.77% / 95.6% – за «возз’єднання» Криму з Росією

2.51% /3.37% – за Крим у статусі, передбаченому конституцією 1992 року.

Як можна не ставити під питання ці цифри, коли в день так званого «референдуму» соцмережі були наповнені розповідями очевидців про те, що на виборчих дільницях був повний безлад: наприклад, одна людина могла проголосувати за всю родину, або за померлого сусіда. Не кажучи вже про те, що якщо людина вирішила, що вона не висловилася, вона могла зайти на інші дільниці та проголосувати знову. Журналістів до дільниць допускали неохоче. В деяких місцях стояли ряджені козаки. Траплялися випадки псування журналістського обладнання.

На думку лідера кримських татар Мустафи Джемілєва, явка в Криму не могла перевищити 30%:

«Представники Меджлісу побували на багатьох виборчих дільницях в Криму і кажуть, що явка населення у межах 30%. Можливо десь в містах, де більше російськомовного населення, як в Керчі, явка і складала до 50%. Хоча це сумнівно. Адже навіть тоді, коли відбуваються вибори до місцевих органів влади і розпалюються пристрасті, навіть тоді явка на вибори складає десь в межах 52%. Тому як і хто голосує на цьому «референдумі», вочевидь, не має жодного значення. Оскільки офіційно показують ту цифру, яка потрібна», – констатував Джемілєв.

Міф № 4: Міжнародних спостерігачів було багато і вони не помітили нічого надзвичайного

У підсумку окупаційна влада заявила не лише про рекордну явку, але і про відсутність значних порушень, які об’єктивно не було кому фіксувати. ОБСЄ відмовилася від спостереження за цим фарсом, попри запрошення окупантів. У самій організації повідомили, що Крим не має повноважень запрошувати спостерігачів, оскільки він є регіоном, а не державою чи окремим членом організації. Таке запрошення ОБСЄ могла б прийняти тільки від України. В результаті авторитетних міжнародних спостерігачів в Криму не було.

При цьому пропагандистські ЗМІ активно тиражують інформацію, що на «референдумі» були присутні міжнародні спостерігачі. Щоправда, більшість депутатів європарламенту та країн ЄС, котрі прийняли запрошення Кремля, представляли радикальні або націоналістичні партії та симпатизували політиці Путіна. Наприклад, Бела Ковач, депутат європарламенту з Угорщини, котрий брав участь у прес-конференції у Сімферополі напередодні голосування, є членом партії «Йоббік». Представники цієї політичної сили відомі своїми антисемітськими та ксенофобськими заявами. За даними австрійських ЗМІ, два члени австрійської партії свободи також прийняли запрошення на «референдум». Ця партія свого часу була створена ультраправим політикою Йоргом Гайдером.

Міф № 5 «Без єдиного пострілу»

Окупаційна влада та пропагандистські канали насаджують жителям півострова та всьому світу версію, що «приєднання» відбулося без крові та без єдиного пострілу. Це не просто суперечливе твердження, а пряма брехня. Коли російські війська вдерлися до Криму, загинули двоє українських військовослужбовців. На цьому кров литися не перестала. За даними КримSOS за весь час російської окупації жертвами насильницьких зникнень в Криму стали 44 людини, 23 з них було викрадено, але пізніше знайдено живими. Шестеро – були знайдені мертвими. Зазвичай це були проукраїнські активісти, котрі не погоджувалися з російською окупацією Криму.

Цим фантазіям Кремля про «кримський референдум» вже сім років. До цих пір їх переказують всі пропагандистські канали. Ми продовжимо викривати ці міфи і надалі. Сподіваємося, що скоро ці казки перетворяться на анекдоти і ми всі разом над ними посміємося десь у Бахчисараї.