172 роки на 12 політв’язнів — кого засудив російський суддя

Зубаіров Різван Абдуллайович — із 7 травня 2018 року суддя Південного окружного військового суду Ростова-на-Дону рф (до 1 жовтня 2019 року установа мала назву Північно-Кавказький окружний військовий суд). За інформацією КримSOS він є одним із 42 суддів, які розглядають кримінальні справи та винесли вироки нинішнім жертвам політичних переслідувань у Криму.

16 вересня 2020 року Різван Зубаіров засудив сімох політв’язнів, фігурантів другої Бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір»: Асанова Марлена (Сулеймана), Бєлялова Мемета, Зекір’яєва Сервера, Ібрагімова Тимура, Мустафаєва Сервера, Салієва Сейрана, Смаїлова Едема.

12 травня 2022 року цей «суддя» виніс вироки п’ятьом кримським татарам, фігурантам другої Сімферопольської справи «Хізб ут-Тахрір»: Абдулгазієву Тофіку, Абдулкадирову Владлену, Абдулаєву Іззету, Абдурахманову Меджиту, Адилову Білялу.

У цьому матеріалі КримSOS розкаже більше про тих, хто змушений провести понад десять років за ґратами через вирок російського «судді».

Тофік Абдулгазієв

Засуджений до 12 років колонії суворого режиму (вирок від 12 травня 2022 року)

Тофік Абдулгазієв народився 19 червня 1982 року в Узбекистані, у місті Самарканд. У Крим його родина повернулася* в 2000 році. За освітою Абдулгазієв — автослюсар-газівник, але працював не за спеціальністю. Одружений, має чотирьох дітей: 18-річного сина та трьох дочок віком 18, 13 та 8 років.

Після окупації Криму він став активістом громадської організації «Кримська солідарність» та допомагав дітям кримських політв’язнів у проєкті «Кримське дитинство». Також передавав продукти незаконно ув’язненим у СІЗО, відвідував судові засідання, приходив підтримати земляків під час обшуків у їхніх будинках.

4 травня 2017 року в будинку Тофіка відбувся перший обшук. Тоді він залишився на свободі. Після повторного обшуку 27 березня 2019 року Абдулгазієва заарештували за необґрунтованими звинуваченнями — «участь у діяльності терористичної організації».

«Пів року мене тримали в камері (у Ростові-на-Дону — прим.ред), де було безліч тарганів та щурів. Я дуже турбувався за свою сім’ю: як вони почуваються, чи не зліг хто з них із хворобою серця. За пів року нас почали по одному, по двоє перевозити до Криму, до Сімферопольського СІЗО. Мене посадили до камери, де було приблизно двадцять людей, а місць у ній було на 14. Шестеро людей спали: хто — стоячи, хто на підлозі, а потім мінялись. У цій камері було дуже багато клопів, тіла всіх мешканців були у виразкових пухирях. Коли я туди зайшов, просто жахнувся. Це справжні тортури. Усі хворі, усі мали високу температуру. Від укусів клопів у багатьох діагностували зараження крові. Камера в жахливому стані, словами це не передати», — розповідав Тофік Абдулгазієв під час виголошення останнього слова в суді.

Вирок йому винесли тільки 12 травня 2022 року, Абдулгазієва засудили до 12 років колонії суворого режиму.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Абдулгазієва Тофіка особою, позбавленою свободи через політичні мотиви.

Владлен Абдулкадиров

Засуджений до 12 років колонії суворого режиму (вирок від 12 травня 2022 року)

Фото: Кримська солідарність

Владлен Абдулкадиров народився 28 грудня 1979 року в Узбекистані в місті Наманган. Після повернення* до Криму 2001 року отримав українське громадянство. Одружений, має трьох неповнолітніх дочок. 

Останні кілька років перед ув’язненням займався ремонтом мобільних телефонів. Також мав активну життєву позицію: організовував дитячі свята до К’урбан-Байрам та Ораза-байрам, підтримував родини політв’язнів, відвідував судові засідання та передавав посилки землякам у СІЗО.

Владлен був заарештований під час масових обшуків 27 березня 2019 року, відтоді він перебуває за ґратами. Через жахливі умови утримання стан здоров’я Абдулкадирова погіршився — погіршився зір, почали турбувати нирки.

«Я і мої земляки не маємо ілюзій щодо справедливого рішення щодо нас. Ми впевнені, що навіть якщо наш захист надасть суду величезний стос статей, постанов, резолюцій та багатьох інших документів, які доводять, що ми не повинні перебувати в СІЗО, їх, як завжди, суд не візьме до уваги, а ось кілька пропозицій слідчого чи прокурора про те, що ми маємо сидіти в СІЗО — суддя обов’язково стане на бік структур, які, як і суд, забезпечуються державою, бо справи щодо так званих терористів ні що інше, як політичне замовлення!» — казав на одному із судових засідань Владлен Абдулкадиров.

18 липня 2019 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, яка містить заклик до росії звільнити всіх українських політв’язнів, включно з Абдулкадировим. Проте 12 травня 2022 року йому винесли вирок у росії — 12 років колонії за ч. 2 ст. 205.5 КК рф («Участь у діяльності терористичної організації»).

Коаліція правозахисних організацій України визнає Абдулкадирова Владлена особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

Іззет Абдуллаєв

Засуджений до 12 років колонії суворого режиму (вирок від 12 травня 2022 року)

Фото: Кримська солідарність

Іззет Абдуллаєв із родиною повернувся* з Узбекистану до Криму у 2004 році, коли йому було вісім років. Після школи вступив до Сімферопольського професійно-технічного будівельного училища, через рік отримав диплом за спеціальністю газоелектрозварювальника. Спочатку працював за фахом, а потім — вантажником на складі, будівельником та у галузі торгівлі. Брав участь у громадському житті кримськотатарського народу: допомагав організовувати дитячі свята, підтримував політв’язнів.

У 2015 році одружився, має двох неповнолітніх доньок: Сальсабіль шість років, а Софії — чотири (вона народилась уже після арешту батька).

Абдуллаєв був заарештований під час масових обшуків 27 березня 2019 року, його незаконно перевели до слідчого ізолятора СІЗО-1 міста Ростов-на-Дону. В Ізета з’явилися проблеми зі здоров’ям: він скаржився на головний та зубний біль, у нього погіршився зір. 12 травня 2022 року Абдуллаєва засудили до 12 років колонії суворого режиму.

«Я вів здоровий спосіб життя: я не наркоман, не алкоголік, не вбивця та не злодій. Я працював у сфері торгівлі. Я був упевнений, що якщо ти не порушуєш закон, то до в’язниці не потрапиш. Але я помилявся. З 2014 року я та багато людей у Криму зіткнулися з беззаконням. Моя друга дочка народилася за моєї відсутності. На момент її народження я вже був ув’язнений», — написав Іззет Абдуллаєв в одному з листів із неволі.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Абдуллаєва Іззета особою, позбавленою свободи з політичних мотивів.

Меджит Абдурахманов

Засуджений до 12 років колонії суворого режиму (вирок від 12 травня 2022 року)

Фото: Кримська солідарність

2 лютого Меджиту Абдурахманову виповнилося 48 років. До Криму чоловік переїхав із Ташкенту у 2007 році. До арешту жив у селі Строганівка Сімферопольського району, працював на будівництві. Чоловік має трьох дітей віком 27, 21 та 4 роки.

Меджит був активістом «Кримської солідарності», разом з іншими кримськими татарами відвідував суди та був присутнім на обшуках. Також виходив з одиночним пікетом, за що отримав штраф 10 000 рублів та 5 діб у СІЗО.

27 березня 2019 року Абдурахманова затримали під час масових обшуків разом з 22 іншими кримськими татарами. 12 травня 2022 року російський суддя засудив його до 12 років ув’язнення в колонії суворого режиму.

Меджит Абдурахманов має хронічні захворювання шлунку та дванадцятипалої кишки. У жахливих умовах ув’язнення в чоловіка з’явилися часті головні болі та в спині, почали руйнуватися зуби.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Меджита Абдурахманова особою, позбавленою свободи з політичних мотивів.

Білял Аділов

Засуджений до 14 років позбавлення волі (вирок від 12 травня 2022 року)

У цьому році Білялу Аділову виповниться 53. Їх він «відсвяткує» за ґратами. У 2022 році російський суддя засудив його до 14 років позбавлення волі за начебто «участь у діяльності терористичної організації Хізб ут-Тахрір».

Чоловік народився та виріс у Ташкенті. У 1990 році, коли йому було 20 років, він переїхав* до Криму. Працював будівельником у Сімферополі. Вільний час проводив зі своєю сім’єю, їздив із ними на природу та до моря. Виховував шістьох дітей, наймолодшій дівчинці зараз 8 років.

За декілька років до арешту активно підтримував політв’язнів — відвідував суди та обшуки, допомагав родинам затриманих активістів. 27 березня 2019 року Біляла арештували під час масових обшуків за необґрунтованими звинуваченнями.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Біляла Аділова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

Марлен Асанов (Сулейман)

19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

Марлен Асанов (Сулейман) має вищу освіту за спеціальністю філолог та викладач турецької і кримськотатарської мови й літератури, також навчався на екскурсовода. Чоловік виховує чотирьох дітей.

З 1999 рік по 2003 рік викладав кримськотатарську мову та літературу в Голубинській середній школі. Його визнали переможцем у конкурсі «Вчитель року» у 2002 році. Водночас Сулейман відкрив караван-сарай «Салачик» — кримськотатарський культурно-етнографічний центр у Бахчисараї, де гості могли поїсти та залишитися на відпочинок. З 2015 року там проводили свої зустрічі активісти ініціативи «Кримська солідарність», яка підтримує кримських політв’язнів та їхні родини.

З початку окупації Криму Марлен підтримував своїх земляків: відвідував усі судові засідання за політично вмотивованими справами, публікував на своєму каналі Youtube-каналі відео з обшуків.

12 травня 2016 року ФСБ прийшли з обшуком до караван-сараю «Салачик». Того ж дня в Бахчисараї було затримано та звинувачено в участі в «Хізб-ут-Тахрір» четверо місцевих жителів. Марлена Асанова серед них не було. Але його тоді притягли до адміністративної відповідальності за «порушення громадського порядку» та присудили 5 тисяч рублів штрафу. Вдруге Марлена (Сулеймана) Асанова затримали 12 жовтня 2017 року за начебто участь в терористичній організації.

«Сьогодні на нас хочуть одягнути одяг «терористів». Я ним не є і не буду ним ніколи. Моя релігія до цього не закликає. Я добропорядний громадянин, і не злочинець. Усе це — репресії людей, яких посадили за їхні погляди. Тому це ви є злочинцями, оскільки посадили нас. Я, як завжди, не буду у вас нічого просити й тиснути вам на жалість, а вимагаю нас відпустити» — звертався до судді Марлен Асанов під час процесу щодо продовження запобіжного заходу 7 серпня 2018 року.

Попри відсутність вагомих доказів, 16 вересня 2020 року Марлену винесли обвинувачувальний вирок: 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Марлена (Сулеймана)Асанова особою, позбавленими свободи із політичних мотивів.

Мемет Белялов

18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

Родина Мемета Бєлялова повернулася* до Криму з міста Самарканд (Узбекистан) в 1991 році, коли йому було два роки. За освітою інженер-радіотехнік, він працював у магазині мобільного зв’язку в Бахчисараї. Мемет одружений, має сина.

11 жовтня 2017 року до будинку Білялова увірвалися з обшуком співробітники фсб рф. Мамета незаконно затримали і відвезли до СІЗО м. Сімферополь.

Окупанти відмовляли йому в побаченні з рідними. Під час чергового «суду» Мемет заявив, що кримінальна справа супроти нього — політично мотивована і незаконна, а з позицій міжнародних норм є «свавіллям».

16 вересня 2020 року був засуджений до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Відбуває покарання в колонії у селищі Парфіно Новгородської області. З Криму туди їхати приблизно три дні. Про це розповіла дружина в’язня Едіє Бєлялова.

«Наш син уперше побачив свого батька у свідомому віці, бо його забрали, коли Алі було лише 9 місяців. У перший день він боявся підходити до батька, лише дивився і вивчав його, але не підпускав до себе. Другий і третій день вони цілий день гралися й ані на мить не розлучалися. Коли настав час і конвой прийшов за Меметом, Алі сказав: «А можна ми бабашку (тата, — прим. ред) заберемо додому? Мені страшно тут його одного залишати. Йому буде дуже нудно без мене», — розповіла дружина Мамета.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Бєлялова Мемета особою, позбавленими свободи із політичних мотивів.

Сервер Зекирʼяєв

13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

1 квітня Серверу Зекір’яєву виповниться 50 років. За освітою він викладач фізичної культури та економіст. У його родині 13 дітей, одна з доньок має інвалідність.

29 років Сервер викладав уроки фізкультури, спершу в школі №2 міста Бахчисарай, а потім у кримськотатарській школі. Певний час працював пекарем та паралельно вирощував овочі та зелень. Пізніше родина розпочала власний квітковий бізнес.

11 жовтня 2017 року, після масових обшуків у будинках кримських мусульман у м. Бахчисарай, Зекір’яєва було незаконно затримано та безпідставно звинувачено за ч. 2 ст. 205.5. Після ув’язнення Сервера окупанти заблокували банківський рахунок чоловіка, куди надходила соціальна допомога багатодітній сім’ї.

16 вересня 2020 року суддя Різван Зубаіров визнав чоловіка винним та засудив до 13 років позбавлення волі. Сервера етапували до виправної колонії №1 у місті Донський Тульської області рф.

«Мій чоловік зателефонував і повідомив, що їх разом із Сейраном Салієвим вивезли з Уфи в напрямку Рязані. Потім вони потрапили до Тули, далі вивезли до Ярославля, куди, здається, їх везли півтори доби. Там вони просиділи кілька днів, потім їх повезли до Тули. Сервер зараз на карантині. Видали робу та черевики. Його дуже довго возили з одного пункту до іншого, етапування — це важкий процес, як фізично, так і психологічно», — розповіла Зекір’яєва.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Сервера Зекір’яєва особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

Ібрагімов Тимур

17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

Родина Тимура Ібрагімова повернулася* до Криму з Узбекистану, коли хлопцеві було шість років. Водночас він отримав травму ока та статус людини з інвалідністю. Попри це Тимур закінчив гімназію-інтернат для обдарованих дітей із поглибленим вивченням англійської мови, куди можна було потрапити пройшовши конкурс і склавши іспити.

Згодом Ібрагімов вступив до вищого навчального закладу на факультет філології іноземних мов. З 2007 року займався ремонтом та продажем комп’ютерної, телефонної техніки, а після — розпочав власну справу.

Чоловік одружений, має чотирьох дітей: двох синів та двох доньок. Оскільки Тимур рано залишився без батька, він активно допомагав малозабезпеченим та неповним родинам.

З 2014 року Ібрагімов став громадянським журналістом та до свого арешту активно висвітлював життя в окупації. Його ув’язнили 11 жовтня 2017 року. Рано-вранці до його будинку увірвалися співробітники фсб, провели обшук та відвезли Тимура до СІЗО міста Сімферополь.

На допиті Ібрагімов відмовився від свідчень і не визнав свою провину. Окупанти сфабрикували справу про порушення ч. 2 ст. 205.5 («Участь у діяльності терористичної організації», до 20 років позбавлення волі), ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК рф («Приготування до насильницького захоплення влади», до 10 років позбавлення волі).

«Він не був серед «сплячих» героїв. Які сидять на дивані й думають, «коли моя черга підійде, я тоді піду й допоможу». Він йшов напролом… Його затримали, бо він не залишався осторонь. Якщо десь когось затримують, він біг туди. Почути, допомогти, повідомити, підтримати. Вони (окупанти, — прим.ред) не хочуть, щоб люди допомагали одне одному» — розповідала вчителька в ліцеї для обдарованих дітей Айше Сейтаблаєва.

На одному із «судових засідань» Тимур заявив, що не хоче розмовляти російською і попросив про перекладача на кримськотатарську. «Суд» йому відмовив. Обвинувачувальний вирок Тимурові винесли 16 вересня 2020 року, засудивши до 17 років позбавлення волі.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Тимура Ібрагімова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

Мустафаєв Сервер

14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

Сервер Мустафаєв — громадянський журналіст, координатор громадської організації «Кримська солідарність», яка підтримує політв’язнів Криму, а також викрадених мусульман. Чоловік має чотирьох дітей: двох синів та двох доньок. За освітою Сервер спеціаліст з експлуатації обладнання та систем газопостачання. Працював у сфері торгівлі, з 2018 року — керівний партнер мережі пекарень «Дольче».

Сервера Мустафаєва обвинувачують у порушенні ч. 2 ст. 205.5 («Участь у діяльності терористичної організації», до 20 років позбавлення волі) та ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК рф («Приготування до насильницького захоплення влади», до 10 років позбавлення волі).

Ув’язнення Сервера пов’язане з активною ненасильницької правозахисною діяльністю, критикою російських правоохоронних органів і влади. Політв’язень брав активну участь у діяльності громадського руху «Кримська солідарність» та вів активну громадську діяльність у м. Бахчисарай: організовував дитячі свята, допомогав малозабезпеченим сім’ям. А з 2014 року — активно допомагав політв’язням та їхнім родинам.

27 січня 2018 року окупанти вперше затримали Сервера у місті Судак. Співробітники російського омону перервали засідання громадської організації «Кримська солідарність», де був присутній Мустафаєв. Активістів тримали у відділені «поліції» близько 7 годин.

21 травня 2018 року близько 7 ранку російські силовики в масках увійшли до будинку Сервера Мустафаєва в місті Бахчисарай та розпочали обшук, який тривав приблизно три години. Вилучили деякі документи та електронні пристрої. Під час обшуку Серверу не давали зв’язатися з адвокатом.

16 вересня 2020 року Серверу Мустафаєву винесли обвинувачувальний вирок за статтею 205.5.2 Кримінального кодексу російської федерації, засудивши до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Загалом за справою Мустафаєва відбулися понад 45 судових засідань.

Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції визнала Мустафаєва Сервера жертвою політично мотивованих переслідувань в окупованому Криму, як і коаліція правозахисних організацій України. Організація Amnesty International назвала Мустафаєва в’язнем совісті.

Сейран Салієв

16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

У 1992 році родина Салієвих повернулася* з Краснодарського краю до Криму, Сейрану було 7 років. Після школи він вступив до Сімферопольського вищого училища за фахом оператор ПК. Має неповну вищу освіту за спеціальністю філолог турецької та кримськотатарської мов. Влітку підпрацьовував екскурсоводом у Бахчисараї. Також займався організацією національних та дитячих свят, допомагав малозабезпеченим родинам та сім’ям із тяжкохворими дітьми.

12 травня 2016 року, коли в Бахчисараї відбулися обшуки в будинках кримських татар, Сейран розповідав про це в місцевій мечеті та закликав людей підтримати земляків. Силовики визначили такі дії Салієва організацією несанкціонованого мітингу й оштрафували його на 20 тисяч рублів.

26 січня 2017 року до квартири чоловіка прийшли з першим обшуком. Адвокатів активіста — Еміля Курбедінова та Едема Семедляєва — затримали співробітники ДПС. Курбедінова затримали та відвезли назад до Сімферополя до Центру протидії екстремізму та заарештували на 10 днів. Салієва затримали на 12 діб. Того ж року в Сайрана відбувся другий обшук.

11 жовтня 2017 року Сейрана Салієва та ще п’ятьох кримських татар заарештували, хибно звинувативши в тероризмі. Сейрана примусово запроторили до психіатричної клініки для проведення «експертизи».

У лютому 2019 року до обвинувачення «Участь у діяльності терористичної організації» (якою у рф визнали «Хізб ут-Тахрір») додалася стаття про публічні заклики до тероризму — цього разу Сейрана обвинуватили за публікацію відеороликів у соціальній мережі. 16 вересня 2020 року Сейрана Салієва засудили до 16 років суворого режиму.

Вдома на нього чекають дружина й четверо дітей.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Сейрана Салієва особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

Едем Смаілов

13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 вересня 2020 року)

Фото: Кримська солідарність

У 2023 році Едему Смаїлову виповнилось 55 років. Чоловік народився в Узбекистані, до Криму родина повернулась* у 1992 році. Займався будівельними та оздоблювальними роботами. Також він був головою релігійної громади «Топчик» і провадив активну громадську діяльність — організовував релігійні свята, допомагав родинам політв’язнів та всім, хто потребував допомоги.

21 травня 2018 року Едема Смаїлова незаконно затримали після обшуку в його будинку за необґрунтованим звинуваченням. Йому безпідставно інкримінували порушення ч.2 ст.205.5 КК рф («Участь у діяльності терористичної організації»).

16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у рф виніс вирок відносно вісьмох фігурантів другої Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір», до якої належав Смаїлов. Його засудили до 13 років позбавлення волі.

Вдома на Едема чекає дружина та три доньки.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Едема Смаїлова особою, позбавленими свободи із політичних мотивів.

Довідково: «Хізб ут-Тахрір» — ісламська організація, дозволена в Україні та більшості європейських і світових держав, але заборонена в Росії. Це мирний релігійний рух, якому російське законодавство безпідставно приписує екстремістсько-терористичні наміри. З 2014 року в окупованому Криму 101 людину звинуватили в нібито участі в цій організації. Здебільшого це кримськотатарські активісти, які висловлювали протест проти окупації Криму.

* Примітка: 18–21 травня 1944 року радянська влада насильнильно депортувала з Криму приблизно 430 тисячі кримських татар у віддалені регіони північного Передуралля і республік Середньої Азії. За різними даними під час переселення загинуло від 27% до 46% людей. Родини нинішніх політв’язнів — нащадки тих, хто пережили геноцид кримськотатарського народу та змогли повернутися на історичну Батьківщину.