Як створювався «Гамер» — перший фільм Олега Сенцова

Минулого тижня український режисер Олег Сенцов був засуджений російським судом на 20 років суворого режиму — нібито за терористичну діяльність в окупованому Криму. Говорячи про Сенцова як про в’язня совісті, який за ґратами виявився вільнішим за тих, хто його туди відправив, мало згадували про Сенцова як про художника, за плечима якого повнометражний художній фільм. QirimInfo поспілкувався з людьми, які допомагали Олегу знімати його дебютну стрічку «Гамер» і з’ясував — як це створювати повнометражне кіно майже на голому ентузіазмі.

З кіберспортсмена в режисери

До того, як зайнятися кіно професійно, Олег Сенцов захоплювався кіберспортом. Був не рядовим учасником руху, а його лідером в Сімферополі: проводив різні чемпіонати, виховував гравців, возив їх на змагання. Один з підопічних Сенцова зумів зайняти друге місце на чемпіонаті з кіберспорту в Кореї.

Кіберспорт — ігрові змагання з використанням комп’ютерних технологій. Змагання з кіберспорту проводяться по всьому світу. У найбільших з них беруть участь тисячі гравців.

Завдяки популярності комп’ютерного шутера Quake, в чемпіонаті з якого і бере участь герой фільму «Гамер», в 1997 році у США з’явилась перша ліга кіберспортсменів — Cyberathlete Professional League.

У цей період життя Олег Сенцов познайомився з Євгенією Врадій — майбутнім художником-постановником фільму «Гамер». Врадій цікавилася кіберспортом, часто відвідувала комп’ютерний клуб, де бачила Олега. Але спілкуватися вони почали не відразу.

— Він взагалі мені не дуже сподобався тоді — здався різкою і грубою людиною. Мабуть, коли людина лідер, то не може бути приємною всім, адже для того, щоб чимось управляти, потрібно мати певний склад характеру. Але тоді я цього ще не розуміла, — зізнається Врадій.

Доля розпорядилася так, що Євгенія Врадій вийшла заміж за друга Олега Сенцова.

На той час в Олега був уже свій комп’ютерний клуб. Однак кіберрух пішов на спад. Сенцов поступово почав замислюватися над тим, що хотів би спробувати себе в кіно. Через кілька років він зізнається продюсеру Ользі Журженко: в якийсь момент зрозумів, що ідей для фільмів в його голові було стільки, що важко було втримати. Сенцову було просто необхідно втілити їх на екрані. При цьому у нього не було відповідної освіти: він — самородок.

Не зумівши знайти хоч якесь фінансування для фільму, Сенцов вирішив знайти продюсера. Він приїхав до Києва і зустрів Ольгу Журженко. Проте спочатку Ольга, тоді ще студентка Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, не наважилася на співпрацю.

— Він приїхав і сказав, що у нього є свій сценарій: «Ось — фільм «Гамер» і я хочу його робити». Ми з ним поговорили про деталі. З’ясувалося, що він живе в Криму, і знімати фільм збирається там само. Я тоді йому чесно відповіла, що я б із задоволенням допомогла, але не бачу, як це практично зробити, — розповідає QirimInfo Ольга Журженко.

Тому фільм «Гамер» Олегу Сенцову довелося робити без сторонньої фінансової підтримки. Бюджет фільму склали особисті $20 тис. Сенцова: він продав свою машину і бізнес — комп’ютерний клуб.

Для роботи у фільмі він запросив Євгенію Врадій, у якої був досвід роботи фотографом і зйомки двох короткометражних стрічок. Короткометражки Врадій і Сенцов знімали разом — він на них практикувався. А от теорію Сенцов знав добре — багато читав, дивився величезну кількість фільмів.

— Олег дивився дуже багато різного кіно, в основному авторського, яке перемагало на фестивалях … Є таке поняття, як начитаність, а у Олега — «надивленість», — характеризує Сенцова Ольга Журженко.

Гамер. Сюжет.

Головний герой фільму — підліток Косс, який живе в маленькому провінційному містечку. Його захоплення — це кіберспорт. Косс живе комп’ютерними іграми, витрачає на них весь свій вільний час.

Одного разу, коли Косс бере участь у місцевих змаганнях з гри Quake, його як перспективного геймера помічають організатори команди, що орієнтується на чемпіонат світу. Косс їде на світові змагання і здобуває друге місце. Здавалося б, він досяг своєї вершини. Але все ж самому герою другого місця мало. Чи буде він боротися за перше?

Справжні геймери

У 2007-2008 роках Олег Сенцов і Євгенія Врадій знімали першу 15-хвилинну короткометражку за твором Джерома Девіда Селінджера «Добре ловиться рибка-бананка».

— Ми разом пізнавали ази робочого процесу, сміялися зі своєї наївності — не завжди виходило все так легко, як хотілося. Робили помилки, але здобували досвід. Друга короткометражка — «Ріг бика», в ній вже була пророблена робота над помилками, — згадує Врадій перші кроки в кіно.

Коли Олег Сенцов запросив її в команду для зйомок «Гамера», Євгенія погодилася без коливань.

Знімальна група «Гамера» в цілому складалася з п’яти чоловік, і всі вони були напівпрофесіоналами. Серед виконавців ролей не було професійних акторів, крім театральної акторки Жанни Бірюк — героїні мами Косса.

За словами Євгенії Врадій, Олегу Сенцову не подобається працювати з професійними акторами, тим паче, з акторами театру. Цього висновку він дійшов під час роботи над короткометражками.

— Олег хотів, щоб образи, які актори створюють на екрані, не були «мертвими». Адже коли актори мають щось спільне зі своїми персонажами, коли вони не скуті акторськими школами і правилами — вони і на екрані залишаються такими, якими вони є в реальному житті», — пояснює виконавиця ролі Каті Анастасія Чорна.

Акторів для «Гамера» вирішили шукати серед кіберспортсменів. Багатьох з них знав Олег особисто. Тому всі геймери у фільмі — геймери в реальному житті.

Шукали акторів серед друзів і знайомих. Головне, щоб люди за типажем підходили. Шукали під конкретний опис героя, наприклад: худорлявий, з бігаючими очима, з м’яким характером.

— Зрозуміло, що ми акторові могли і не говорити, що він дуже схожий на занедбаного очкарика або комп’ютерного «задрота» (хробака). Але ти бачиш, що це — він, і пропонуєш йому роль. Люди рідко відмовлялися, адже це ж цікавий досвід — знятися в кіно, — згадує процес пошуку Євгенія Врадій.

Виконавець головної ролі — «гамера» Косса — Владислав Жук свого часу грав в комп’ютерні ігри, брав участь у чемпіонатах з кіберспорту. На один з таких чемпіонатів прийшов Олег, сфотографував його і запросив на кастинг.

— Тобто, потрапив я у фільм випадково, якщо випадковості бувають випадковими, — розповідає Владислав Жук. — Знятися у фільмі погодився, тому що мені це було цікаво. Але процес зйомок фільму дуже відрізнявся від того, як я собі це уявляв до цього: купа народу, всюди камери, кругом шум, гам. А насправді я прийшов у школу, зайшов у кабінет, де сидів Олег з листком в руках і каже: «Ось ми будемо знімати кіно».

Попереднього досвіду зйомок у кіно не мала також і Анастасія Чорна. Але вона мала досвід фотозйомок і диплом дитячої школи мистецтв, театральне відділення якої вона закінчила. На кастинг в «Гамер» її запросила Євгенія Врадій: вона напередодні фотографувала дівчину і вирішила, що та може підійти на цю роль.

Фільм, знятий «на живу нитку»

Всі працювали на ентузіазмі, за їжу — і це зовсім не метафора. Бюджет фільму становив $20 тис, з яких $5 тис пішло на зарплату оператору, частина — на зарплату звукорежисеру, якому потрібно було годувати сім’ю. А решта — це просто поточні витрати: вивезти знімальну групу до Києва на чемпіонат, витрату на їжу, транспорт. Старалися знімати там, де можна було це зробити безкоштовно.

Так згадує процес зйомок Євгенія Врадій: «Було важко, адже по суті досвіду не було. Ми підбирали акторів за типажем, але далеко не завжди людина, яка прийшла в кіно, грубо кажучи, з вулиці, поводиться перед камерою природньо. Тому переді мною стояло завдання людину розслабити — зробити все, щоб вона зрозуміла: не треба намагатися зобразити із себе того, ким ти не є. В середньому на те, щоб зняти якісь 30 секунд фільму, витрачалося 5-6 годин на роботу з актором. Але так як героїв було дуже багато, ця праця була щоденною і масштабною. Нам дуже пощастило з головним героєм. Він яким був у житті, таким і залишався в кадрі».

Актори ж говорять про зйомки «Гамера» як про легкий і забавний процес: прикладом для них був ентузіазм самого Олега Сенцова.

Владислав Жук згадує, як вони всією знімальною групою їздили до Києва знімати сцену з чемпіонатом із кіберспорту: «Вся команда вмістилася в одну машину. Ще й везли з собою все обладнання, притиснуті одне до одного. Зате це було все дуже душевно і весело».

Фільм «Гамер» знімався фактично «на живу нитку», тому було багато всяких курйозів.

— Взагалі можна сказати, що весь процес зйомок — це один великий курйоз, — ділиться спогадами Жук. — Ми не могли собі дозволити знімати в окремо виділених для цього приміщеннях з масовками. Наприклад, якщо ми знімали сцену в трамваї, то ми знімали її в трамваї з реальними пасажирами. Тому часто в транспорт заходили люди, іноді навіть напідпитку, і бували випадки, коли вони дуже агресивно реагували на камери. Але всі питання вирішувалися мирно.

Іноді в кадр потрапляли і випадкові перехожі, але на думку Сенцова це не псувало кадр, а надавало йому правдоподібності. Наприклад, Владислав Жук розповів, як під час зйомок до хлопців підійшов бомж: він просто проходив повз і попросив підкурити. Актори йому відмовили. Олег залишився дуже задоволений цим епізодом: ніхто не розгубився в кадрі.

— У Олега є особливий метод роботи з акторами: не потрібно було заучувати текст, а була мета — показати щось конкретне в кадрі, але ти це пояснюєш своїми словами, щоб виглядало натурально. Напевно, сценарій крім мене з акторів ніхто і не читав, — зізнається Жук.

«Нас таких мало! Давай триматися разом»

Художник Євгенія Врадій залишилася не до кінця задоволена «Гамером» — у фільмі було багато помилок.

— Головне, що Олег доніс ідею, і цим був задоволений. Що, напевно, і є найважливіше, — зазначає вона. — Головний персонаж «Гамера» — це Олег: як за типом мислення, так і за типажем, за внутрішнім відчуттям від фільму. Як і будь-яка творча людина, він створює все через призму себе. А інакше це навіть і нечесно.

Зйомки фільму «Гамер» тривали рік, і коли він був уже готовий, Олег Сенцов поїхав знову до Києва до Ольги Журженко і показав їй фільм.

— Я подивилась, але фільм мене не сильно вразив, в чому чесно Олегу зізналася. На що він відповів сакраментальною фразою Олега Сенцова: «Ну, слухай, все одно нас таких мало! Давай триматися разом». І я пообіцяла зробити все, що було в моїх силах. А на той момент я могла відправити цей фільм кільком своїм знайомим в Європу, і кільком знайомим в Україні — фестивальним відбірникам.

На жаль, в Україні на фільм не відреагували, а на «Берлінале» хоча фільм і не відібрали, все одно відбірникам він спочатку дуже сподобався. У результаті прем’єра «Гамера» відбулася на Роттердамському фестивалі.

На цьому робота над фільмом не закінчилася. Режисер і продюсер «Гамера» шукали гроші на хороший звук, на український дубляж, на пост-продакшн, на те, щоб вивести всі потрібні для показу в кінотеатрах формати. Тому вартість фільму «Гамер» у кінцевому варіанті набагато перевищила початкові $20 тис.

«Для мене це кіно про амбітну людину, яка заради улюбленої справи не шкодувала себе і багато чим жертвувала заради досягнення мети. Він чітко знав, чого він хоче і бачив перед собою картину того, до чого він прагне. І він до цього йшов. І дуже класно те, що на змаганні головний герой посів друге місце, а не перше: начебто він і домігся того, чого хотів, а з іншого боку — ні. Здавалося б — ось воно, а що далі? А кінцівку кожен нехай розуміє по-своєму — це найважливіший момент в кіно».

Владислав Жук, виконавець головної ролі

Перед «Носорогом»

Після «Гамера» Олег Сенцов планував знімати новий  фільм — «Носоріг».

— Коли про «Гамер» почали говорити, я Олегу розповіла, що зазвичай фестивальне просування свого першого фільму використовується режисерами для того, щоб просувати проект наступного. У Олега вже була ідея нового кіно, він сів і дуже швидко написав сценарій фільму «Носоріг» — буквально місяці за три або чотири, що для сценарію повнометражного кіно дуже швидко, — розповідає продюсер Ольга Журженко.

За словами Євгенії Врадій, до зйомок «Носорога» Сенцов вирішив підійти більш відповідально, ніж до «Гамера». Якщо перший фільм раптом і вийшов, то в цьому можуть бути й елементи випадковості. Другим фільмом потрібно підтверджувати заслуги першої картини — доводити, що ти на щось здатний як режисер. Тому другий фільм настільки важливий.

З Врадій Сенцов ділився своїми планами на майбутнє. Він хотів знімати кіно все життя, причому кіно хороше.

Розробляти кіносюжети для Сенцова не було проблемою — у нього накопичилася маса ідей і навіть сценаріїв наперед, над якими він працював протягом декількох років. Коли робота над «Носорогом» тільки почалася, Сенцов вже пітчінгував в Одесі «Кая» — свій наступний фільм. Після «Кая» хотів знімати фільм про війну.

Ольга Журженко вела переписку з Олегом Сенцовим, коли той перебував в Лефортово.

— Можу сказати за листами, що він залишився таким же, як і був: упертим, як і всі режисери, — говорить Журженко. — Людина, яка точно знає, чого вона хоче. Швидше навіть не упертий — наполегливий. У листуванні ми обговорювали, чи будемо ми робити «Носорога», коли він вийде. Вирішили, що будемо.