Вадим Сірук

12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК та ч. 1 ст. 205.5 КК рф)

Вадим Сірук народився 20 лютого 1989 року в Криму, у сім’ї робітників. У школі цікавився історією та спортом, ходив на секцію баскетболу та дзюдо. Ще у ті роки Вадим вирізнявся загостреним почуттям справедливості, за що серед учителів отримав прізвисько «адвокат».

Після закінчення школи вступив до аграрного ліцею, а через рік перейшов на заочну форму навчання та влаштувався на роботу. Згодом переїхав до Ялти, де жили родичі. Там працював реалізатором у тютюновому кіоску, згодом – влаштувався у дистриб’юторську фірму з продажу медичної та побутової техніки та об’їздив увесь Крим. 

Через деякий час Вадим повернувся* до Ялти. Почав займатися самостійною підприємницькою діяльністю, вивчати психологію. У 2009 році  прийняв Іслам та через декілька років почав дотримуватися всіх канонів релігії. Згодом допомагав реставрувати мечеть у с. Василівка, захищав від руйнування старовинний мусульманський  цвинтар селища Семіїз. Організовував релігійні свята та ритуали.

Вадим одружений, має двох дочок (найменша народилась вже після ув’язнення). Він продовжив займатись активною громадською діяльністю після окупації Криму. Підтримував політв’язнів, виїжджав на місця перших насильницьких викрадень у 2014 році (Ісляма Джеппарова та Джевдета Іслямова).

11 лютого 2016 року в будинку, де жив Вадим із сім’єю вдерлись співробітники ФСБ провели обшук. Чоловіка затримали за абсолютно безпідставною підозрою в участі в терористичній організації, а пізніше було додано звинувачення в спробі насильницького захоплення влади рф.

12 листопада 2019 року в Південному окружному військовому суді у м. Ростов-на-Дону   Вадима засудили до 12  років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 

«З Криму до виправної колонії в Башкирії, куди етапували чоловіка, близько двох тисяч кілометрів дороги. І, якщо до лютого минулого року можна було дістатися просто літаком, то зараз шлях займає добу, включаючи 11 годин поїздки машиною гірською дорогою до Сочі, і літак — уже до Уфи. Далі теж кілька годин на машині», — розповіла дружина політв’язня Анна Богачова.

У Сірука є хронічні захворювання. Деякі ліки він отримує з медсанчастини, решта сім’ї передає лікарю до колонії самостійно.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Вадима Сірука особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його в’язнем совісті.

Довідково: «Хізб ут-Тахрір» — ісламська організація, дозволена в Україні та більшості європейських і світових держав, але заборонена в Росії. Це мирний релігійний рух, якому російське законодавство безпідставно приписує екстремістсько-терористичні наміри. З 2014 року в окупованому Криму 101 людину звинуватили в нібито участі в цій організації. Здебільшого це кримськотатарські активісти, які висловлювали протест проти окупації Криму.

* Примітка: 18–21 травня 1944 року радянська влада насильнильно депортувала з Криму приблизно 430 тисячі кримських татар у віддалені регіони північного Передуралля і республік Середньої Азії. За різними даними під час переселення загинуло від 27 % до 46 % людей. Родини нинішніх політв’язнів — нащадки тих, хто пережили геноцид кримськотатарського народу та змогли повернутися на історичну Батьківщину.