З 1 вересня 2025 року в російському законодавстві набрали чинності чергові зміни, що ще більше обмежують свободу слова, доступ до інформації та діяльність громадянського суспільства. Йдеться, зокрема, про посилення відповідальності за доступ до «забороненого контенту», повну заборону освітньої діяльності для так званих «іноземних агентів», обмеження реклами на незалежних платформах і нав’язування російських цифрових сервісів користувачам мобільних пристроїв. 

Попри те, що ці норми формально ухвалювалися для застосування на території російської федерації, кремль традиційно поширює їх дію і на тимчасово окуповану територію Криму. Це створює додаткові ризики для мешканців півострова – як для активістів, журналістів, освітян, так і для звичайних користувачів інтернету. 

Що саме змінюється у правовому полі рф, чому це становить загрозу для жителів окупованого Криму, і як нововведення можуть бути використані для репресій, — розповідаємо у цій статті разом з представниками КримSOS – адвокатом Віктором Вуйкою та міжнародним адвокаційним експертом Артемом Олійником.  

VPN, заборонені матеріали та цензура: як мешканців Криму можуть карати за перегляд «не того» контенту 

З 1 вересня в рф набула чинності норма, яка запроваджує адміністративну відповідальність за умисний пошук та доступ до «екстремістських» матеріалів із федерального списку. Одночасно посилюється контроль за використанням VPN-сервісів – вводиться заборона на їхню рекламу, а використання VPN під час вчинення злочину визнається обтяжувальною обставиною. 

VPN – не заборонено, але… 

Як пояснює адвокат Віктор Вуйка, нововведення не забороняє сам факт використання VPN-сервісу. Заборонено рекламувати такі сервіси – тобто ділитися реферальними посиланнями, називати конкретні сервіси в блогах, соцмережах, рекомендувати їх. При цьому звичайне обговорення VPN, без згадування конкретних назв, не є порушенням. 

 «Сам по собі VPN не є незаконним. Але якщо слідство доведе, що людина використовувала його для приховування протиправної діяльності, це буде враховано як обтяжувальна обставина», – коментує Віктор. 

Рекламу VPN-сервісів контролюватиме Федеральна антимонопольна служба (ФАС). Саме вона виноситиме постанови про порушення – їх можна буде оскаржити в суді. В арбітражному – якщо до відповідальності притягується індивідуальний підприємець або юридична особа, в суді загальної юрисдикції – якщо мова йде про фізичну особу. Строки давності за такими справами складають два роки з моменту поширення реклами. 

Що загрожує за «екстремістські» матеріали 

Окреме нововведення – штрафи за умисний перегляд або пошук «екстремістських» матеріалів в інтернеті. Розмір штрафу – від 3 до 5 тисяч рублів (900-1500 гривень). Але щоб покарати людину, слідчі мають довести її умисел. 

«Потрібно встановити, що людина усвідомлювала, що переглядає заборонений матеріал, цілеспрямовано його шукала, можливо, навіть використовуючи обхідні шляхи. Без цього – складу правопорушення немає», – зазначає адвокат. 

Однак на практиці довести відсутність умислу буває складно, особливо якщо особа користувалася VPN або регулярно відвідувала заблоковані ресурси. Крім того, навіть наукові або навчальні пошуки можуть потрапити під підозру – наприклад, студент, який шукає праці авторів із «забороненого списку», може опинитися під адміністративною справою. 

Що саме заборонено читати чи переглядати? 

Відповідно до законодавства рф, екстремістськими можуть бути визнані: 

• сайти, книги, пісні, відео з офіційного реєстру Мін’юсту рф: https://minjust.gov.ru/ru/extremist-materials/ 

• матеріали, які «виправдовують насильство», «закликають до соціальної ворожнечі» або «обґрунтовують національну/расову зверхність»; 

• контент, що згадується в законі «Про протидію екстремістській діяльності» – часто це нечітко сформульовані критерії, які дозволяють тлумачити закон довільно. 

«Фактично закон зобов’язує людину, перш ніж щось прочитати, перевірити весь федеральний список заборонених матеріалів. Це фізично неможливо. А отже – кожен стає потенційним порушником», – підкреслює Віктор Вуйка. 

Наслідки для мешканців Криму 

Умови, створені новими нормами, створюють реальні ризики для активістів, журналістів, студентів, викладачів, та інших користувачів соцмереж. Особливо – в умовах окупації, де діє системне політичне переслідування і контроль з боку спецслужб. 

Активістів та журналістів можуть переслідувати за підписку на заборонені канали чи навіть за приватне збереження матеріалів. Студенти можуть бути покарані за використання джерел для навчання, якщо їх вважатимуть екстремістськими. Звичайні користувачі можуть потрапити під підозру просто за використання VPN або відвідування заблокованих платформ (Instagram, Facebook). 

Ці зміни – черговий інструмент для розширення цензури та посилення цифрового контролю, наголошує адвокат. Якщо раніше переслідували за слова, то тепер – за читання. І це може стати новим етапом тиску на мешканців окупованих територій, включно з Кримом. 

«Іноагентам» – мовчати: повна заборона на просвітницьку діяльність 

Відтепер фізичним особам і організаціям, визнаним у рф «іноземними агентами», повністю заборонено займатись будь-якою освітньою чи просвітницькою діяльністю – не лише з неповнолітніми, як було раніше, а з будь-якою аудиторією, незалежно від віку. 

Що це означає на практиці? 

Як зазначає адвокат Крим SOS Віктор Вуйка, ця норма фактично унеможливлює будь-яку публічну діяльність для людей та організацій зі статусом «іноагента», зокрема і в окупованому Криму. 

«Курси, лекції, тренінги, консультації, публікації в соцмережах – усе це тепер під прямою забороною, якщо йдеться про “іноагента”», – пояснює Вуйка. – «Навіть просто ділитись знанням або досвідом у публічному просторі — вже порушення». 

Це означає, що під удар потрапляють і ті кримські активісти, правозахисники чи журналісти, які не ведуть формальну освітню діяльність, але публічно висловлюються, коментують, пояснюють, проводять онлайн-заходи. Навіть якщо офіційного рішення про визнання «іноагентом» ще немає – неформальне переслідування вже можливе. 

Кому і за що можуть заборонити працювати чи висловлюватися? 

У законодавстві рф під «іноземним агентом» можуть розуміти не лише організації, які отримують фінансування з-за кордону, а й будь-яку фізичну особу, яка перебуває під так званим “іноземним впливом”. Такими можуть визнавати: 

• осіб, які співпрацювали із «іноагентськими» ЗМІ; 

• тих, хто отримував гранти чи оплату з-за кордону (навіть на фріланс-основі); 

• людей, які брали участь у міжнародних заходах, проєктах або навчаннях; 

• активістів, які публічно висловлюють позицію, відмінну від офіційної лінії кремля. 

Які наслідки для мешканців півострова? 

Нові обмеження унеможливлюють: 

• проведення онлайн-лекцій і вебінарів (навіть у Zoom або YouTube); 

• публікацію просвітницьких матеріалів у соцмережах; 

• участь у громадських кампаніях, пов’язаних з правами людини, історичною пам’яттю, аналітикою тощо; 

• організацію курсів, тренінгів, навіть безоплатних консультацій. 

«Фактично освітня сфера в рф – і, відповідно, в окупованому Криму – переходить під повний контроль держави. Іноземним агентам не лише забороняють ділитися знаннями, а й анульовують ліцензії, забороняють отримувати фінансування, використовувати спрощену систему оподаткування», – додає адвокат. 

Нові обмеження – ще один крок до інформаційної ізоляції окупованих територій, коли альтернативні джерела знань, незалежні голоси, аналітика чи критичне мислення витісняються під загрозою переслідування. Це напряму загрожує кримським активістам, правозахисникам, журналістам і всім, хто працює з освітніми чи аналітичними темами. 

Рекламувати не можна ніде: як заборона на просування в Instagram і Facebook вдарить по кримських блогерах і підприємцях 

В дію вступила й заборона на будь-яку рекламу в соціальних мережах, визнаних «екстремістськими» або «небажаними» – передусім, йдеться про Instagram та Facebook. Порушення тягне за собою штрафи навіть за один рекламний допис, сторіз або бартерну згадку. 

Це нововведення напряму стосується кримських користувачів, особливо самозайнятих, малого бізнесу та блогерів, які все ще використовують ці платформи для просування своїх послуг або продуктів. 

За що можуть оштрафувати? 

Закон передбачає такі штрафи: 

• самозайняті особи – до 2 500 рублів (близько 750 грн); 

• індивідуальні підприємці – до 20 000 рублів (понад 6 000 грн); 

• юридичні особи – до 500 000 рублів (до 150 000 грн). 

Під заборону потрапляють: 

1. будь-які платні інтеграції у блогерів; 

2. таргетована реклама; 

3. безоплатна реклама або бартерна співпраця (наприклад, подарунок за згадку); 

4. рекламні пости або сторіз, які містять тригер-маркетингові фрази: 

– «Залишилось одне місце», 

– «Ціна – в шапці профілю», 

– «Промокод на -30% – в шапці профілю», 

– «Встигни до кінця місяця». 

Ризики для жителів Криму – не лише для бізнесу 

Хоча йдеться насамперед про рекламу, ризики є й для звичайних користувачів, які просувають свої послуги навіть неформально – наприклад, майстрів, репетиторів, фотографів, консультантів, які ведуть Instagram як інструмент залучення клієнтів. 

Також під загрозою блогери, які ще мають аудиторію в Instagram чи Facebook. Навіть якщо вони не отримують плату за інтеграції, звичайні фрази з елементами реклами можуть вважатись порушенням. 

«Формально, навіть заклик “пишіть у дірект” або “залишилось місце на запис” уже може розцінюватись як реклама. Це створює постійний ризик для тих, хто не припинив вести активність у заборонених платформах», – коментує адвокат Віктор Вуйка. 

Що дозволено? 

Попри жорсткі рамки, не вся згадка про свої послуги чи діяльність у соцмережах буде вважатися рекламою. Закон і урядові роз’яснення вказують, що рекламою не є: 

• розповідь про себе, свій досвід, приклади роботи; 

• аналітичні чи інформаційні матеріали; 

• особисті блоги без заклику щось купити; 

• посилання на інші ресурси (наприклад, Telegram), без прямих рекламних формулювань. 

Приклади «безпечних» фраз: 

«Ділюся досвідом у сфері…» 

«Ось як я вирішую кейси клієнтів» 

«Більше – у мене в Telegram» 

«Ризик починається тоді, коли з’являється просування послуги, спроба сформувати інтерес, навіть без оплати – бартер чи просто нагадування теж підпадають під заборону», – наголошує експерт. 

Що це означає для Криму? 

Як і попередні зміни, ця норма – ще один інструмент тиснути на будь-яку незалежну чи непідконтрольну діяльність. У Криму вона може використовуватись як формальний привід для адміністративного переслідування людей, які залишаються на зв’язку із зовнішнім світом через Instagram, Facebook або інші «небажані» платформи. 

«З одного боку – жодної альтернативи ці соцмережі не мають. З іншого – навіть їх мовчазне використання як бізнес-інструменту стає небезпечним», – підсумовує Віктор Вуйка. 

Суверенний інтернет і віртуальний паноптикум: чому це порушує міжнародне право 

Міжнародний адвокаційний експерт КримSOS Артем Олійник пояснює, чому нові заборони рф – це не просто питання внутрішнього контролю, а масштабне порушення базових прав людини та міжнародного права. 

Для контексту слід більше зосередитися на тому, чого рф прагне досягти своїми діями, зокрема у рамках національного проєкту суверенного інформаційного простору, оглядаючись на успішний приклад Китаю у цій сфері.  

Перш за все, подібний рівень інформаційного контролю дійсно може бути ефективним для превенції соціальної нестабільності й завадити миттєвому поширенню «вибухонебезпечних» меседжів серед населення. Втім, знаючи попередні практики рф та часте порушення прав людини з боку офіційної влади, такі зміни у законодавстві рф викликають справедливе побоювання.  

«Технічна сторона питання полягає у тому, що чинна редакція списку екстремістських матеріалів налічує близько 5 000 найменувань, які включають майже все – від відео й книг до окремих фрагментів, пісень та графічних зображень», – каже Артем Олійник.  

За його словами, цей список постійно оновлюється, що матиме 2 гіпотетичних наслідки для росії й вимушено для тимчасово окупованих територій України. По-перше, рф доведеться комунікувати про це з людьми, аби вони знали про цей список, наслідки від пошуку й використання та необхідність регулярної перевірки редакції списку для уникнення проблем із законом.  

По-друге, самій російській системі доведеться відсіювати одинарні випадки від системних, оскільки навряд чи правоохоронна система зможе комплексно підійди до завдання моніторингу й штрафів по усіх регіонах, зважаючи на гіпотетичну кількість таких випадків.   

Українцям, які опинилися в окупації, слід бути максимально уважними й не наражати себе на небезпеку, оскільки навіть невинний запит може перетворитися у низку проблем для них. Втім, не можна виключати і того, що російські силовики самі знаходитимуть потрібні «запити» й матеріали, якщо той чи інший громадянин їм видається «підозрілим».  

«Поки триває війна і рф публічно виходить із міжнародних угод, ігноруючи рішення міжнародних органів та світової спільноти, людям слід піклуватися про те, щоб захистити себе в окупації та уникнути переслідувань, не даючи навіть формальних підстав для особливої уваги до себе», – застерігає Артем Олійник. 

Зрозуміло, що обмеження та дискримінаційні норми суперечать законам і міжнародним зобов’язанням рф, але країна пояснює накладені обмеження власним законодавством, мотивованим питаннями національної безпеки. росія розглядає іноземних агентів як загрозу, яку слід виявити та максимально обмежити. Відповідно до чинного закону, окрім просвітницької й освітньої діяльності, іноземні агенти також не можуть бути членами виборчих комісій, колегій суддів, їм заборонено проводити незалежну антикорупційну експертизу, будь-яким чином впливати на виборчий процес, організовувати публічні заходи, робити пожертви політичним партіям, здійснювати громадський контроль та багато іншого. Все це покликано відтягнути осіб на периферію, аби їхній контент і авторитет був нівельованим у суспільстві й не міг становити ні альтернативи, ні хоча б видимої опозиції режиму.  

За словами адвокаційного експерта КримSOS, головна проблема полягає у фактичному застосуванні російського законодавства на непідконтрольній території, що ще більше ускладнює можливості захисту наших громадян, котрих притягують до відповідальності за новими нормами. Кожна країна розробляє і застосовує власне законодавство так, як вважає за необхідне, в тому числі запроваджуючи обмеження окремим категоріям осіб. І вагома відмінність схована у тому, що ці зміни до закону рф і санкції діють не тільки для безпеки росії, але використовуються як легалізований інструмент політичного тиску на громадян, котрі не згодні із політикою режиму.  

Практика із забороною соціальних мереж та інших інформаційних платформ не нова та часто застосовується у світі. В Україні вже багато років заборонені Вконтакте та Одноклассники, у Китаї заблокований Telegram, а у США тривають дискусії навколо блокування ТікТок, тож це так само частина внутрішньої політики цих країн.  

«Для нас більш цікаво не блокування американських сервісів, а спроби росії розробити власні мережі й наповнити інформаційний простір якщо не з нуля, то близько того. На такому проєкті сильно збагачується російська верхівка, яка реалізує розширення національного ринку на заміну вже влаштованому іноземному, перебираючи на себе довгостроковий контроль над потоками і фінансами», – пояснює Артем.  

Впровадження аналогових ресурсів дозволяє з’явитися новій плеяді еліт та підприємницького класу, лояльного до російської владної ієрархії. Звичайно, «вигодовування» молодших послідовників являє собою лише опосередковану перевагу над пріоритетною ціллю суверенності в інформаційному просторі.  

Вже сьогодні можна говорити про те, що генерування й просування подібного політичного чи медійного контенту у російському просторі буде максимально обмежуватися, миттєво виявлятися і видалятися, тому Москва вирішує цілий ряд завдань завдяки новим змінам, в першу чергу спрямованим на контроль і стеження за суспільством, а вже потім — над новими джерелами доходів, котрі раніше отримували іноземні корпорації.  

Ще 2016 року Рада ООН з прав людини ухвалила Резолюцію про сприяння, захист і реалізацію прав в інтернеті, яка фактично підтвердила еквівалентність прав людини у реальному житті та мережі. Однак слід визнати, що виявити і перешкодити порушенням цих прав в останній значно складніше. Із тенденцією до суверенізації інфопростору порушення прав людини лише зростатимуть – держави будуть наглядати і карати, а віртуальний паноптикум загрожує стати близькою реальністю.  

Зміни в російському законодавстві, що набрали чинності 1 вересня, є ще одним етапом у системній побудові тотального цифрового та інформаційного контролю. Хоча ці новації офіційно подаються як «захист національної безпеки», на практиці вони значно обмежують базові свободи – доступ до інформації, свободу слова, освіти, приватності та підприємництва. 

Особливо небезпечним є те, що ці норми застосовуються і на окупованому Кримському півострові, порушуючи міжнародне право та ставлячи місцеве населення під ще більший тиск. У таких умовах критично важливо інформувати людей про нові ризики та обмеження – і водночас домагатися міжнародного реагування на спроби рф легалізувати цифровий репресивний режим не лише всередині країни, а й на захоплених територіях.