Ленур Халілов

18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 серпня 2021 року за ч.1 ст. 205.5 КК рф)

8 грудня Ленуру Халілову виповниться 56 років. Він народився в місті Джамбай Самаркандської області. У 1990 році разом із мамою та двома братами перебрався до Криму, де понад 10 років прожив у селі Тутове Джанкойського району. Ленур одружений, виховує чотирьох дітей.

2002 року переїхав до села Корбек (Ізобільне) Алуштинського району і став головою місцевої релігійної громади «Алушта». Він займався організацією релігійних свят, допомагав з обранням імен новонародженим, проведенням одружень та похорону за релігійними обрядами.

10 червня 2019 року під час масових обшуків у Криму Ленура заарештували. Він є ще одним фігурантом Алуштинської справи «Хізб ут-Тахрір». 16 серпня 2021 року суддя Південного окружного військового суду Роман Сапрунов засудив його до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

«Якщо ви намагатиметеся дізнатися, хто такі політичні в’язні-мусульмани, то зрозумієте, що вони ті, хто завжди переживав не за свої особисті інтереси, а за інтереси всього народу. Якщо люди — натхненники об’єднання на основі істини, справедливості, що приходять на суди, щоби показати свою підтримку, бувши прикладом усьому нашому народу, показуючи іншим народам і привертаючи їхню увагу до нас, витрачаючи своє майно й час, нічого не вимагаючи натомість не є героями, тоді хто ж вважається героєм?

Я вдячний Всевишньому й пишаюся тим, що є сучасником цих людей, що знаю їх і живу з ними одночасно», — писав із неволі політв’язень Ленур Халілов.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Ленура Халілова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

Довідково: «Хізб ут-Тахрір» — ісламська організація, дозволена в Україні та більшості європейських і світових держав, але заборонена в Росії. Це мирний релігійний рух, якому російське законодавство безпідставно приписує екстремістсько-терористичні наміри. З 2014 року в окупованому Криму 101 людину звинуватили в нібито участі в цій організації. Здебільшого це кримськотатарські активісти, які висловлювали протест проти окупації Криму.

* Примітка: 18–21 травня 1944 року радянська влада насильнильно депортувала з Криму приблизно 430 тисячі кримських татар у віддалені регіони північного Передуралля і республік Середньої Азії. За різними даними під час переселення загинуло від 27 % до 46 % людей. Родини нинішніх політв’язнів — нащадки тих, хто пережили геноцид кримськотатарського народу та змогли повернутися на історичну Батьківщину.