КримSOS: окупаційна влада РФ катує часом родичів жертв насильницьких зникнень в Криму

Нашу акцію під назвою «Катування часом» ми приурочили до Міжнародного дня на підтримку жертв тортур, оскільки чимало жертв насильницьких зникнень піддавались жорстоким катуванням. 

Акцію «Катування часом» ми присвятили рідним тих, кого викрали в окупованому Криму і про чию долю ми досі нічого не знаємо. Ці люди роками страждають від невідомості. Вони буквально піддаються катуванню часом.

«Родичі 7 років живуть у невизначеності. Вони не знають, чи живі їхні рідні. Якщо вони живі, то невідомо який стан їхнього здоров’я, де вони утримуються, як з ними поводяться і так далі. Окупаційна влада не проводить жодного розслідування, а скоріше його імітацію. Було багато свідків того, як цих людей викрадали, але ці свідки мовчать, бо бояться повторити долю викрадених», — сказав під час акції аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.

Він також нагадав про поведінку окупаційної влади Криму після викрадення 24 травня 2016 року в окупованому Бахчисараї кримськотатарського активіста Ервіна Ібрагімова. 

«Через місяць після викрадення “прокурорка Криму” Наталя Поклонська заявляла, що Ібрагімова нібито бачили живим, але жодних інших деталей не вказала. Подібні випадки говорять про те, що окупаційна адміністрація в Криму покриває бездіяльність російської поліції. Найімовірніше покриває через те, що саме представники окупаційної адміністрації в тій чи іншій мірі причетні до насильницьких зникнень», — сказав Євгеній Ярошенко.

В рамках акції команда КримSOS провела невеликий перформанс. На спини членів нашої команди ми прикріпили аркуші, де були написані слова: «очікування», «невідомість», «байдужість», «мовчання», «відчай», «страх», «зневіра», «гнів». Саме ці почуття та явища завдають найбільшого болю родичам жертв насильницьких зникнень. Згодом ми замінили ці слова на:  «зустріч з рідними», «обійми близьких», «сміх рідних», «щастя», «любов», «підтримка», «радість», «надія». Саме ці емоції та переживання, на нашу думку, здатні залікувати душевні рани, завдані катуванням часом. 

Нашим перформансом ми хочемо показати, що замість байдужості має наступити підтримка, замість зневіри має прийти надія на те, що рано чи пізно жертв насильницьких зникнень в окупованому Криму знайдуть живими. 

Ми вважаємо, що для того, аби ці позитивні емоції стали реальністю і змогли загоїти рани рідних жертв викрадень в Криму, українська влада та суспільство мають докласти більше зусиль.

«Для цього потрібно розбудувати ту інфраструктуру, яка допоможе знайти жертв насильницьких зникнень. Наше законодавство досі не передбачає можливості пошуку зниклих безвісти на території Криму. Нам потрібно змінити кримінальний кодекс України для того, щоб відповідальність за подібні викрадення була більш адекватною ступеню тяжкості цього злочину. Бо від 5 до 7 років для посадовця, який причетний до насильницьких зникнень це, м’яко кажучи, дуже мало. Також ми повинні надавати докази причетності російських посадовців до насильницьких зникнень в Криму до Європейського суду з прав людини, міжнародного кримінального суду», — сказав Аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко наприкінці акції. 

Нагадаємо, з 2014 року жертвами насильницьких зникнень в окупованому Криму стали 44 людини. Пізніше 19 з них вдалося знайти живими, трьох — знайшли в місцях несвободи, одного — екстрадували, шестеро були знайдені мертвими. Про долю 15-ти людей досі нічого невідомо.

Це Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Ервін Ібрагімов, Ескендер Ібраїмов, Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Федір Костенко та Арсен Алієв.