Чорне море під загрозою: наслідки впливу мілітаризації  

У жовтні 2024 року ми презентували екологічне дослідження «Довкілля Криму: зміни та втрати в період повномасштабної війни». Один з його розділів присвячений темі впливу бойових дій та окупації на морське середовище. 

Мілітаризація Чорного моря та прибережних зон Криму посилює загрози для довкілля, порушує природний баланс і створює небезпечні наслідки для всієї екосистеми. У цій статті ми розглянемо основні чинники негативного впливу на море, зафіксовані після повномасштабного вторгнення, а також пояснимо, наскільки затоплення танкерів біля Керченської протоки є небезпечним для довкілля та чому важливо притягнути рф до відповідальності. 

Екологічні наслідки війни 

Внаслідок будівництва мосту через Керченську протоку було знищено унікальні екосистеми та озера острова Тузла, порушено міграційні шляхи риб і китоподібних у цій протоці. 

На південному узбережжі Керченського півострова  окупанти перетворили на військовий полігон Опукський природний заповідник, де охороняються морські та приморські екосистеми. Використання авіаракет, вакуумних бомб та інших боєприпасів під час військових навчань негативно впливає на морське середовище через хімічне забруднення та вибухові хвилі. Військові навчання окупантів призвели до пожеж, що знищили великі степові ділянки. 

Нерідко у воду потрапляють боєприпаси із вмістом вибухової речовини, у складі якої є такі важкі метали як нікель, вольфрам, олово, свинець, алюміній, цинк. Вони є токсичними для мешканців моря. 

Вибухи дрейфуючих мін, які безконтрольно пересуваються акваторією Чорного моря, можуть призвести до загибелі тварин у великому радіусі від місця детонації, а у випадку з китоподібними – до їх загибелі на значно більшій відстані. Чинники загрози для морських свиней і дельфінів – підводний шум через бойові і небойові дії (будівництво підводних споруд тощо), мінно-вибухові травми, хімічне забруднення моря боєприпасами і токсичним ракетним паливом, а також стрес, що веде до переміщення стад риб і самих китоподібних зі звичних для них ділянок моря. 

Останній випадок, який спровокував екологічну катастрофу, стався 15 грудня 2024 року. У той день неподалік Керченської протоки затонули два російські танкери «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239». Внаслідок аварії у море потрапило понад 4 тисячі тонн мазуту. 

З моменту окупації Кримського півострова вилив нафтопродуктів в акваторію Чорного моря довкола Криму фіксується не вперше. Такі випадки траплялися у 2014, 2015, 2016, 2019 та 2020 роках через скиди військових кораблів та підводних човнів, навмисне затоплення морських суден або експлуатацію старих кораблів, що часто ставало причиною аварій. Даються також взнаки наслідки попередньої аварії російських танкерів 2007 року, від якої морські екосистеми не оговталися дотепер. 

Наявність нафтових плям через затоплення суден з 2022 року фіксується на територіях зоологічного заказника загальнодержавного значення «Острів Зміїний», ботанічного заказника загальнодержавного значення «Філофорне поле Зернова», Національного природного парку «Білобережжя Святослава», Чорноморського біосферного заповідника НАН України та інших. 

Мешканці моря та нафтові плями 

Мешканці моря страждають і через розливи нафтопродуктів. Після аварії двох старих танкерів поблизу Керченської протоки на кавказьких берегах знайдено понад 60 мертвих морських свиней, що дуже багато для тієї місцевості. Причиною їх загибелі може бути забруднення моря нафтопродуктами, діяльність російського флоту, відходи із тваринницьких ферм на північному Кавказі чи природні чинники. Проте мазутне забруднення слід розглянути окремо серед інших ризиків. 

Доктор біологічних наук, науковець Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України Павло Гольдін пояснює, що мазут містить домішки сірки та важких металів, а деякі з цих речовин є токсичними та можуть викликати гостре або хронічне отруєння. 

«У морській воді та на березі ці речовини розкладаються під дією сонця, тепла і солоної води, а також через споживання бактеріями. Продукти цього розкладу теж можуть бути токсичні – більш отруйні, ніж їх попередники. Значна частина мазуту опиняється у ґрунтах на дні моря або пляжів і утворює «пиріг» або «коктейль» – тобто накопичується шарами, і в такому стані зберігається роками або переміщується догори чи додолу під впливом температури і фізичних зсувів. Загалом до повного розкладу може пройти понад 20 років», – розповідає Павло Гольдін.  

Він зазначає, що впродовж цих років складові мазуту та їх продукти отруюють морські організми – водорості і тварин, накопичуються в них. Відповідно, найбільше страждають так звані кінцеві хижаки з верхівки харчової піраміди – хижі риби, такі як камбали, а також дельфіни та птахи, які страждають від фізичного забруднення мазутом, що налипає на пір’я. І звісно люди, які їдять рибу. Взимку, коли вода охолоне до +6 градусів і нижче, мазут поступово лягає на дно і частково всмоктується у ґрунт, але влітку може знову частково піднятися на поверхню. 

Як запобігти загибелі мешканців моря?  

“Нафтопродукти з води прибирають спеціально обладнаними суднами. Але з російським мазутом працювати складно, бо він важкий, заглиблений у воду, його не видно з повітря, і треба ще відшукати”, – каже Павло Гольдін. 

За його словами є декілька підходів до прибирання нафтопродуктів: збір сітками, збір поверхнево активними сорбентами та фільтрація. Всі вони потребують обладнання, тому найкраща практика – це взяти судно, яке спеціально обладнано для цих цілей. Такі судна є у великих портах. Має таке судно і Україна. 

Для зменшення навантаження на морські екосистеми необхідно також проводити розмінування акваторії шляхом знешкодження мін, а також підняття на сушу для подальшої утилізації вже затонулих кораблів. 

В України є розроблені методи для збереження морських екосистем та запобігання загибелі мешканців моря, проте вона не може розв’язати цю проблему, оскільки територія півострова тимчасово знаходиться під контролем рф. Тож ефективно очистити море від нафтопродуктів та мінування можуть лише окупанти.  

Забруднення довкілля та права людини 

Руйнування природного середовища Чорного моря через агресію рф не лише знищує екосистеми, але й безпосередньо впливає на життя людей. Забруднене море, отруєні риби та зруйновані природні ресурси створюють загрози для здоров’я, безпеки та добробуту населення, що проживає в прибережних регіонах.  

Право кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити у довкіллі, сприятливому для її здоров’я та добробуту, зафіксовано в Орхуській конвенції 1998 року. Наразі державами-учасницями Конвенції є 47 європейських країн, серед яких і Україна. Крім того, Декларація ООН про права корінних народів 2007 року містить чимало колективних прав, спрямованих на захист довкілля, однак цей документ має рекомендаційний характер. 

“Забруднення довкілля негативно впливає на реалізацію багатьох прав людини”, – зазначає аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.  

Євгеній підкреслює, що погіршення стану довкілля безпосередньо впливає на низку основоположних  прав людини, серед яких право на життя, право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я, право на достатній життєвий рівень, право на повагу до приватного і сімейного життя та житла, право мирно володіти своїм майном тощо. 

Чи понесе росія відповідальність за завдану шкоду екології? 

За забруднення нафтою із танкерів «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239» рф можна притягнути до відповідальності, каже аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко. 

«Низка міжнародних договорів захищають морське середовище від забруднення. Зокрема, Конвенція ООН з морського права 1982 р. (ЮНКЛОС), Міжнародна конвенція із запобігання забрудненню з суден 1973 р. (МАРПОЛ) та Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р. (Бухарестська конвенція) зобов’язують держави вживати заходів для мінімізації забруднення, яке здійснюється з суден, що ходять під прапором держави-учасниці або зареєстровані у ній. Судна «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239» якраз підпадають під ці положення, бо курсували під прапором рф, яка є державою-учасницею вищезазначених конвенцій», – пояснює він. 

Наприклад, стаття 287 ЮНКЛОС дозволяє Україні звернутися до арбітражу або спеціального арбітражу, створених відповідно до Додатка VII та Додатка VIII Конвенції, щоб притягнути рф до відповідальності за забруднення моря. 

Однак Євгеній каже, що військові кораблі практично виключаються зі сфери застосування багатьох міжнародних договорів. Так, ЮНКЛОС, Бухарестська конвенція та МАРПОЛ містять природоохоронні положення, які не застосовуються до будь-яких військових кораблів, військово-допоміжних суден, інших суден та літальних апаратів, які належать державі або використовуються нею в некомерційних цілях. 

Мілітаризація Чорного моря є не лише екологічною, а й гуманітарною катастрофою. Окрім того, що це спричиняє масову загибель морських мешканців та руйнування цілих екосистем, погіршення стану навколишнього середовища, це також порушує й основні права людини, включаючи право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України).  

росія демонструє зневагу не лише до життя морських жителів, але й до екологічного балансу Чорного моря, заподіюючи шкоду, що має довгострокові наслідки для природи та людства. Це відображає цілковите ігнорування міжнародних екологічних стандартів та прав людини, що стає ще одним доказом безвідповідальності та руйнівної природи окупаційного режиму.  

Тому важливо докласти всіх зусиль, аби притягнути рф до відповідальності за заподіяну морському середовищу шкоду, а також аби зберегти унікальні екосистеми Чорного моря та запобігти подальшому руйнуванню природи, що є важливим не лише для України. Адже збереження екосистем Чорного моря – це глобальне питання, яке вимагає спільних дій багатьох держав, зокрема, держав-учасниць Кримської платформи.