Битва за Севастополь: Чалий проти Меняйло

Конфлікт між Олексієм Чалим та Сергієм Меняйло триває практично від моменту анексії Криму. Нинішнього так званого спікера Законодавчих зборів Севастополя Олексія Чалого занесло у політику саме на хвилі «кримської весни». Тоді, 23 лютого 2014 року, досить скритний та послідовний до цього бізнесмен очолив мітинг у Севастополі, де був обраний «народним мером».

Від весни до війни

Конфлікт між Олексієм Чалим та Сергієм Меняйло триває практично від моменту анексії Криму. Нинішнього так званого спікера Законодавчих зборів Севастополя Олексія Чалого занесло у політику саме на хвилі «кримської весни». Тоді, 23 лютого 2014 року, досить скритний та послідовний до цього бізнесмен очолив мітинг у Севастополі, де був обраний «народним мером».

Раптовий успіх і підтримка Чалого не випадкові: колишній народний депутат України Вадим Колесніченко в коментарі виданню «Коммерсант» зазначає, що Чалий завжди відстоював позицію, що «Севастополь був і повинен залишатися російським містом». На практиці це проявлялось у фінансуванні різноманітних проектів, спрямованих на пропаганду ідеї російського миру на півострові.

Крім того у Чалого практично ідеальна та досить відома серед пересічних кримчан біографія бізнесмена, що теж чималою мірою вплинуло на образ «підходящої фігури». Заснована ним в 1990 році компанія «Таврида Електрик» до анексії була світовим лідером з виробництва вузькопрофільного електротехнічного обладнання. Сьогодні, за словами самого Чалого, компанія належить зарубіжним власникам. За іншими даними, політику не вдалося продати свій бізнес і, як наслідок, він зазнав чималих збитків через санкції.

Відразу після народної підтримки Чалий отримав кремлівську. За неперевіреною інформацією, Володимир Путін пропонував йому і далі керувати Севастополем. Однак у квітні минулого року на зустрічі з главою РФ Чалий запропонував на своє місце кандидатуру Сергія Меняйло, охарактеризувавши його як «успішного кризового менеджера» та «людину з бездоганною військовою управлінською репутацією». Також він зізнався, що хоче займатися більш стратегічними завданнями. Тоді спеціально під нього було створено «Агентство стратегічного розвитку Севастополя».

Власне, ця взаємно узгоджена, схвалена обома сторонами кадрова ротація є відправною точкою у протистоянні політиків. Справа в тому, що віце-адмірал запасу, колишній заступник командувача Чорноморським флотом Сергій Меняйло виявився чиновником більш кон’юнктурним та системним, ніж того очікував Чалий.

Переходячи на особистості

Даний конфлікт слід сприймати насамперед як особистісне протистояння, вважає експерт «Кримського інституту стратегічних досліджень» Сергій Костинський. На його думку, величезну роль тут відіграють незадоволені амбіції Чалого, який «відкрив ворота для окупації Криму, але за фактом виявився відстороненим від прийняття важливих рішень».

Дійсно, вже через кілька місяців після того, як Меняйло очолив місто, Чалий виступив з відеозверненням, в якому заявив, що шкодує про свою відмову від губернаторської посади, оскільки, на його думку, до влади в Севастополі прийшли «некомпетентні та чванливі» люди.

Заява була зроблена незадовго до виборів у законодавчі збори міста. Тоді глава регіонального відділення «Єдиної Росії» Віктор Оганесян закликав севастопольців не голосувати за кандидатів в одномандатних округах, так як вони пов’язані з Олексієм Чалим. Той ішов першим номером у списку «Єдиної Росії», проте не був запропонований партією як кандидат на посаду губернатора. У підсумку Чалому дісталась посада голови законодавчих зборів, а Меняйло був переобраний головою міста. Взаємні передвиборні звинувачення лише ускладнили і до того непрості відносини між законодавчою та виконавчою гілками влади.

Вже після виборів до законодавчих зборів, але ще до виборів губернатора, Чалий спровокував новий конфлікт, запропонувавши обирати голову міста шляхом прямих виборів. В нинішньому форматі губернатора обирають депутати законодавчих зборів із затверджених президентом РФ кандидатур. У відповідь Сергій Меняйло схвалив таку пропозицію, але уточнив, що воно стане можливим лише через п’ять років — на наступних виборах.

У ролі спікера законодавчих зборів Чалий почав систематично критикувати дії губернатора. Більше того, саме він головним чином провокує Меняйло на конфліктні ситуації. Той у свою чергу займає оборонну позицію.

Крім ситуативних конфліктів, колишній «народний мер» критикує виконавчі органи влади в основному за невиконання концепції розвитку Севастополя (його програмного дітища) і відлякування іноземних інвесторів. Про яких інвесторів в умовах міжнародних санкцій може йти мова, Чалий намагається не говорити. Так, в інтерв’ю одному з російських ЗМІ на запитання: «Які інвестори до вас прийдуть?», Він відповів: «Різні абсолютно … в тому числі з дуже навіть розвинених країн Євросоюзу і так далі».

Надто російський

Такого роду спекулятивні заяви насправді можуть виявитися щирими політичними переконаннями. «Чалий тим і небезпечний, що він — не просто звичайний борець за владу і власність, як абсолютна більшість російських чиновників. Він — ідеократ, борець за ідею, за справедливість (у його розумінні), за якусь “ідеальну Росію”, на яку нинішня Російська Федерація ну ніяк не схожа. Усвідомлення цього факту призводить і Чалого, і багатьох інших кримчан у стан когнітивного дисонансу», – пояснює російський політолог Андрій Окара.

Схожої думки дотримується і політичний оглядач Павло Казарін: «Чалий виявився надто несистемним для надто системної російської вертикалі. Він – занадто щирий прихильник Росії, а там не прийнято таким бути».

У цьому плані досить показовою є заява Чалого на початку квітня цього року про те, що він і губернатор мають піти у відставку, якщо ситуація в місті кардинально не зміниться до літа. За його словами, дії нинішньої влади породжують «певну соціальну напруженість».

Варто відзначити, що протестні настрої серед жителів міста дійсно зросли. Так, голова громадської організації «Чистий берег. Крим» Володимир Гарначук розповів «Газете.Ru», що під колективним зверненням до Путіна зібрано вже близько 6 тисяч підписів. В основному скарги севастопольців стосуються незаконної забудови заповідників і берегової лінії, вирубки дерев та рейдерського захоплення земель.

Ситуацію ускладнили такі гучні рішення губернатора, як передача «Нічним вовкам» 267 гектарів землі в районі гори Гасфорта у Балаклаві та призначення священика Сергія Халюти директором історичного музею «Херсонес Таврійський».

Сумнівними рішеннями глави міста знову скористався Чалий. У випадку з «Нічними вовками» між політиками тривала довга суперечка. Меняйло на час призупинив процес передачі землі, однак у підсумку все-таки передав ділянку байкерам в довгострокову оренду практично на безоплатній основі.

Що стосується невдалого кадрового призначення в «Херсонесі Таврійському», то там губернатору довелося піддатися тиску колективу музею і скасувати своє рішення. У російських ЗМІ вже давно тиражується теза про те, що в Кремлі незадоволені політикою сімферопольського губернатора, який або вже отримав, або скоро отримає останнє попередження з федерального центру.

Як не стати Навальним

Разом з тим, політичні помилки Сергія Меняйло ще не означають автоматичної перемоги Олексія Чалого. Анонсований ним мітинг на площі Нахімова проти влади міста було скасовано. Більше того, самого Чалого викликали в Кремль для дачі пояснень з даного приводу. Так, перший заступник голови адміністрації президента В’ячеслав Володін порадив колишньому «народному меру» «не ставати Навальним» та не «влаштовувати саботаж».

На думку Павла Казаріна, для Москви важливо в першу чергу вивести це протистояння з медійного простору. «Внутрішньовладні відносини в російській політиці виключають можливість винесення будь-якого сміття з хати і перенесення конфлікту в публічну площину. Чалий не упускав можливості покритикувати свого візаві. Можливо, саме ці кроки були сприйняті Кремлем як прояв нелояльності. Спроба осадити Чалого — це спроба припинити публічне протистояння, але саме по собі воно залишиться», – пояснює експерт.

«Подібні протистояння між регіональною виконавчою і законодавчою гілками влади в Росії придушують у зародку, не шкодуючи учасників конфлікту. Саме по собі публічне протистояння різних гілок влади та її носіїв радикально суперечить російській філософії влади в принципі», – доповнює Андрій Окара.

Загальною залишається думка, що поки рано говорити про можливу відставку одного з чиновників. Більше того, намічається патова ситуація, коли усунення одного з учасників конфлікту загрожує ще більшою кризою. У випадку, якщо у відставку піде Чалий, Кремль очікує репутаційна криза в своєму базовому регіоні. У свою чергу це прискорить падіння рівня симпатії, які в цілому на півострові ще залишилася, вважає Сергій Костинський.

Відставка Міняйло також малоймовірна, оскільки це викличе автоматичний дисбаланс влади, внаслідок якого Чалий стане ще менш контрольованим з центру. «Російській владі не потрібні глави законодавчих зборів — будівельники громадянського суспільства, а саме на таку роль претендує колишній «народний мер» Севастополя. Олексій Чалий – фігура вкрай незручна для Кремля», – пояснює Окара.

У той же час експерти прогнозують, що пристрасті не вщухнуть, а суперечка матиме своє продовження. «Меняйло та Чалий – онтологічно різні. Вони по-різному бачать і реальність, і майбутнє, і цілі, і завдання. Вони приречені на конфлікти, приводи для яких не змусять себе чекати», – підсумовує Павло Казарін.