У прикордонників відвойовують дітей

Після окупації Криму порядок перетину адміністративного кордону з півостровом неодноразово ставав предметом суперечок і гострих обговорень. В основному постанову Кабінету Міністрів критикували за надто складну процедуру перетину кордону.

За цей час правозахисники і громадські організації неодноразово намагалися спростити порядок в’їзду/виїзду на півострів. Зокрема, їх вимоги стосувалися іноземців та громадян молодше 16 років. Останнім для в’їзду в Крим потрібен закордонний паспорт. На практиці це призвело до численних черг на кордоні влітку минулого року. У результаті багатьом переселенцям довелося або оформляти дітям необхідні документи, або залишати їх під наглядом родичів на материку.

Кримчанин Олексій, який з родиною залишив півострів в березні 2014 року, зіткнувся з тією ж проблемою: аби потрапити додому, йому потрібно оформити закордонні паспорти для двох малолітніх дітей. Щоб вирішити цю проблему він подав до суду позов проти Державної прикордонної служби України.

Позов як краще рішення

– Чому ми виїхали з Криму? Через дітей, – пояснює Олексій. – Якби не діти, ми б залишилися. Через пару місяців мені мали запропонувати нову роботу, а дружина збиралася вийти з декрету.

Зараз він вже два роки живе з сім’єю в невеликому місті на заході України. Тема транспортного сполучення з окупованим півострів для Олексія особливо болюча. Він нарікає: позбавивши громадян, і в першу чергу переселенців, можливості швидко потрапити на півострів, влади тим самим ще більше віддалила Крим від решти України.

– Коли я жив в Криму, мені доводилося часто їздити до Києва. Квитки на потяги неможливо було дістати. Особливо на Севастополь — вагони були просто забиті. Квитки потрібно було купувати за кілька днів, – згадує Олексій. – Я ось недавно подав запит в «Укрзалізницю», запитав, коли буде відновлено сполучення з Кримом.

Після окупації Олексій жодного разу не їздив до Криму. У 2014 році провідати родичів і друзів на півострів їздила його дружина і старша дитина (на той момент ніяких спеціальних документів на кордоні не вимагали).

Наступного разу сім’я зібралася відвідати Крим влітку минулого року.

– Тоді всюди писали, говорили, що для цього дітям потрібно зробити закордонні паспорти. Ми поїхали в сусіднє місто в районне відділення міграційної служби оформляти документи. Коли приїхали — пів на десяту ранку — люди вже стояли на вулиці. Я зайшов, запитав, хто останній, на що мені відповіли: «А ви підіть, запишіться в чергу для початку». Як виявилося, чергу «за записом» там займають з п’ятої ранку. На той момент в ній вже було понад сорок осіб.

За словами Олексія, відділення міграційної служби, про який йде мова, приймає в середньому не більше двадцяти людей в день. У місті, де він живе, відділення міграційної служби, навпаки, пустує. На питання, чому не можна в ньому оформити необхідні документи, Олексію відповіли: «Нема необхідної апаратури».

– Я написав запит до Львівської міграційної служби, запитав, як отримати закордонний паспорт для дитини. Мені прийшла відповідь, мовляв, це і справді слушне побажання, і поки що дійсно існують деякі проблеми в цій сфері. Але в 2016 році до держбюджету буде закладена стаття витрат на її рішення.

«У міському секторі головного управління державної міграційної служби [вашого міста] відсутні автоматизовані робочі місця з оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», – сказано у відповіді Львівської міграційної служби. Там же йдеться, що це питання планується вирішити в 2016 році «в кожному територіальному підрозділі ДМС у Львівській області».

Тоді Олексій так і не зміг поїхати з сім’єю в Крим. Поступово він дійшов до висновку, що найкращим рішенням у даній ситуації буде оскаржити чинний порядок перетину адмінкордону.

– Я вирішив покопатися в законах і з’ясувати, чи не суперечить він [порядок перетину] іншим законам і нормативним актам. Для початку я відкрив Конституцію, уточнив, чи є Крим територією України — так, є, ніхто його не виключав. Ті ж закони про окуповані території, нормативні акти, всі вони говорять про те, що Крим — це Україна. Отже, якщо він [Крим], нехай і юридично, частина нашої країни, то ми маємо право його вільно відвідувати, – пояснює свою позицію Олексій.

Закордонний паспорт не за законом

Щоб остаточно з’ясувати всі обставини, Олексій надіслав ще один запит, на цей раз в Державну прикордонну службу. У ньому він вимагав надати правове обґрунтування необхідності закордонного паспорта на дитину при в’їзді в Крим.

У відповідь відомство передбачувано послалося на постанову Кабміну від 4 червня 2015 року №367 і уникнуло конкретної відповіді, привівши окремі витяги з документа, де чітко не говориться про необхідність наявності закордонного паспорта.

Олексій з цими вимогами не погоджується і наполягає на тому, що вони суперечать іншим законам і нормативним актам.

– Чому в 2014 році моя дружина за дорученням від мене поїхала з дитиною в Крим, а зараз потрібні якісь паспорти? – дивується він.

Спочатку Олексій направив позов проти Прикордонної служби до Львівського окружного адміністративного суду. Однак там суддя відмовився розглядати його і порадив звернутися до Києва. Так справа Олексія опинилася в столичному окружному адміністративному суді. На початку лютого цього року по ньому було відкрито провадження. Перше (попереднє) слухання у справі відбулося в середині того ж місяця.

Позов складається з двох вимог. Перший стосується неправомірності перебування Прикордонної служби на кордоні між Херсонською областю та Кримом. Другий — неправомірності вимог прикордонників щодо надання закордонного паспорта на дітей при перетині кордону.

У своєму позові Олексій посилається на невідповідність діючого порядку в’їзду/виїзду ряду інших нормативних актів і законів. Як аргумент він наводить статтю 33 Конституції України, де йдеться про свободу пересування, і статтю 2 закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ». Також в Як аргумент він наводить і саму постанову про перетин кордону.

«Пунктом 3 “Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України і виїзду з неї”, затвердженого постановою КМУ №367, зазначено тільки одну загальну фразу: в’їзд на тимчасово окуповану територію України і виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти», – йдеться в заяві.

У відповідь на ці доводи Прикордонна служба посилається на зовсім інший закон, а саме «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».

«Така невизначеність порушила наше конституційне і законне право, право наших двох малолітніх дітей, 2-х і 5-ти років, на вільне пересування по території України, не дала можливості в цьому році відвідати Сімферополь, перевірити наше майно, оскільки згідно зпублічно доступною інформацією відомо, що Прикордонна служба насильницьким чином не пропускає неповнолітніх дітей в Крим навіть з батьками, завертає з вимогою отримання закордонного паспорта дитини в міграційній службі», – йдеться в заяві.

Два тижні тому суд провів у даній справі ще одне, на цей раз закрите, засідання без участі сторін. Зараз Олексій очікує його рішення і прогнозує, що швидше за все суд не задовольнить його позов.

– Знаючи менталітет нашої Феміди, я припускаю, що мені дадуть відповідь наступним чином: яку вам було завдано шкоду? Вас особисто зупиняли? Ні. Тому в зв’язку з тим, що шкода не була заподіяна, в задоволенні позову відмовити. Але що стосується першого пункту, по правомірності дислокації прикордонників, тут їм ще потрібно довести, на якій підставі вони там знаходяться.

У разі програшу Олексій має намір оскаржити рішення в апеляційному суді. Можливі варіанти подачі такого позову в європейські суди він не розглядає.

– Статистика показує, що той же Європейський суд з прав людини розглядає такі справи мінімум п’ять років. Кому потрібно це рішення через п’ять років? Воно потрібно зараз. Я і в позовній заяві написав, щоб вони по можливості розглянули справу швидше. Справа тягнеться аж із серпня.

Позов, важливий для багатьох

Представник Прикордонної служби, який був присутній на попередньому засіданні суду, відмовився надавати будь-які коментарі у цій справі. Юристи Крим SOS Марія Левченко та Вікторія Савчук відзначають, особливий інтерес щодо даного позову, так як він одночасно представляє інтереси широкої категорії громадян.

– Цей позов чіпляє дуже велике коло людей. Сімей з маленькими дітьми виїхало дуже багато. Тобто, якщо буде позитивне рішення, то для всіх цих сімей зникне така проблема, – пояснює Марія Левченко.

У той же час, на її думку, сподіватися на рішення суду на користь Олексія не варто. За словами Левченко, в позовну заяву потрібно було додати ще Кабінет Міністрів так як Держприкордонслужба є лише виконавцем постанови, дію якого намагається оскаржити кримчанин.

У свою чергу Вікторія Савчук зазначає, що Державна прикордонна служба в своїх роз’ясненнях посилається, крім норм спеціального «кримського» законодавства, в тому числі і на такі законодавчі акти, як Закон України «Про Державну прикордонну службу України», Закон України «Про прикордонний контроль» та інші.

– А це суперечить принципу невід’ємності Криму як частини території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, – каже юрист, – до того ж стаття 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає , що громадяни мають право на вільний і безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови надання документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.