Меджліс: життя після заборони

Вчора «Верховний суд» Криму визнав Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією і заборонив його діяльність на території Російської Федерації. Це рішення суперечить міжнародному праву, зокрема декларації ООН «Про права корінних народів» від 2007 року, проте воно викликало не подив, а обурення з боку світової громадськості.

Процес над Меджлісом кримськотатарського народу закінчився вчора очікуваним рішенням так званого «Верховного суду Криму» визнанням Меджлісу екстремістською організацією і забороною його діяльності. Таке рішення винесла колегія суддів на чолі з Наталією Терентьєвою за позовом «прокурора» Криму Наталії Поклонської.

Перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелялов в коментарі QirimInfo обіцяв, що члени Меджлісу подаватимуть апеляцію і планують дійти до Європейського суду.

– Апеляцію ми зможемо подавати тільки після того, як отримаємо на руки повний текст рішення суду. Нам сказали, що це буде не раніше 29 квітня, а за фактом навіть 4 травня… Після цього вже команда адвокатів, яка нам весь час допомагала в цьому судовому процесі, готуватиме апеляційну скаргу. Ми хочемо використати всі правові процедури для того, щоб дійти до Європейського суду в захисті своїх прав, – пояснив Джелялов.

Для представників Меджлісу важливо відстояти право на існування представницького органу кримських татар правовим шляхом. І справа не тільки в тому, що члени Меджлісу опиняються під загрозою репресій – на них лежить відповідальність перед усім кримськотатарським народом.

– Якщо порівнювати, то це якби уряд Фінляндії заборонив у себе, наприклад, парламент саамі (саами – малочисельний фіно-угорський народ; корінний народ Північної Європи – ред.). Під загрозою репресій опиняються не тільки члени Меджлісу. Фактично, можна назвати екстремістом будь-кого з кримських татар, – розповіла QirimInfo аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко.

У самій Росії правозахисники критикують закон «Про протидію екстремізму», так як термін «екстремізм» не пояснюється, що дає правоохоронним органам право інтерпретувати його як завгодно.

Що особливо страшно, так це відсутність механізмів впливу у цивілізованого світу на те, що відбувається в РФ і на окупованих нею територіях. Питання обмеження прав кримськотатарського народу вносять до порядку денного в Європі і США (наприклад, прес-секретар верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федеріки Федеріка Могеріні закликала скасувати рішення так званого «прокурора» Криму про припинення діяльності Меджлісу). Але сподіватися на якийсь позитивний результат від цих заяв було б надто наївно.

Зворотній ефект

З урахуванням того, що в Криму проводити діяльність стає неможливим, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров оголосив про перехід в надзвичайний режим діяльності.

– 19 лютого 2016 року члени Меджлісу при кворумі винесли рішення про надзвичайну діяльності Меджлісу в разі виникнення надзвичайної ситуації. Рішення було прийнято 23 членами Меджлісу кримськотатарського народу, – заявив він учора на терміновому брифінгу в Києві після заборони Меджлісу судом окупаційної влади.

Тепер головний офіс Меджлісу буде офіційно перебувати в Києві. Склад же регіональних меджлісів зберігається через неможливість провести демократичні місцеві вибори в окупованому Криму: їх повноваження залишаються в силі до спеціального рішення Меджлісу кримськотатарського народу про їх припинення і про нові вибори.

Відтепер координація дій Меджлісу, а також прийняття рішення покладається на особливу нараду Меджлісу кримськотатарського народу в складі голови Меджлісу, лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва і членів Меджлісу, що постійно перебувають на території материкової України.

На думку Тищенко, це мудре рішення, так як може послабити тиск на членів Меджлісу, що залишилися в Криму.

– Адже для прийняття рішень все одно потрібен був кворум. І той режим надзвичайного стану, в який ввели Меджліс, він дає можливість приймати рішення тими його представниками, які не перебувають в окупації, – пояснила правозахисниця.

Що стосується тих членів Меджлісу, які перебувають в окупації, то очевидно, що без негативних наслідків для себе вони не зможуть продовжувати діяльність як члени Меджлісу. За словами Нарімана Джелялова, найближчим часом кожен з них визначитися, що робити з тими зобов’язаннями, які вони на себе взяли, приносячи клятву народу в Ханському палаці у 2013 році.

– Меджліс – виборний орган, і кожен його член являє собою окрему політичну одиницю. Тому в цій непростій ситуації кожен повинен сам визначитися, як йому чинити. Я вважаю, що буду продовжувати займатися громадською діяльністю, висловлювати свої оцінки на події, що відбуваються, виконуватиму якусь громадську роботу, яку я на себе візьму (як громадянин, а не від імені Меджлісу – ред.), – заявив він.

Згоден з ним і член регіонального меджлісу, який дав коментар QirimInfo на умовах анонімності.

– Ну, заборонили Меджліс, і що? Як можна заборонити Меджліс? Це не організація або підприємство, у якого можна забрати гроші або друк і сказати: все, ви закриті і не працюєте. Мені здається, як працювали, так і будемо працювати… Сидіти, склавши руки, не будемо.

Природно, що таке рішення «кримського суду» стало причиною народного обурення. Тому не виключено, що збудуться припущення кримського політолога Ленори Дюльбер про те, що заборона Меджлісу призведе до відродження національного руху. Адже проводити діяльність можна у складі ініціативних груп, з яких і починався національний рух, а вже потім, в 1991 році, був скликаний другий Курултай. Члени Меджлісу адже залишаються в Криму і зможуть працювати як приватні особи, а не від імені Меджлісу. Крім того, кримські татари самі по собі звикли до громадянської активності.

– Таку кількість людей складно змусити не робити те, що вони звикли робити роками. Крім того, існує запит на те, щоб продовжувати цю роботу. Народ вимагає від представників Меджлісу інформації, що робити далі, якогось розуміння, що буде завтра. У нинішніх умовах навколо Меджлісу згуртувалося дуже багато людей, – пояснила Дюльбер. – У чому особливість національного руху? Людей не потрібно було закликати до якоїсь боротьби, вони самі розуміли, коли, в якому місці і в якій кількості з’явитися, досить було просто дати інформацію, і люди самі приймали рішення.