Кримське інформаційне гетто

Після окупації Криму російська влада почала заганяти мешканців півострова в інформаційне гетто. Зараз ознайомитися з українським контентом кримчани можуть тільки за допомогою інтернету або супутникового телебачення. Україна не має технічної можливості вести мовлення на окупований Крим — потрібна вежа.

Минулого місяця в зведеному Росією інформкордоні з’явилася перша прогалина: вдалося почати радіомовлення на півострів, хоча поки і в тестовому режимі. Свою роботу почало українське радіо «УР-1» на хвилях FM, які «добивають» поки що лише до Джанкоя.

Повітря для інформаційного вакууму

До сих пір все, що було зроблено українською владою для цілодобового і масштабного покриття окупованого Криму — це озвучування планів по будівництву 150-ти метрової вежі.

За словами голови Херсонської ОДА Андрія Гордєєва, на території Генічеського району вже виділено земельну ділянку для зведення вежі. Але сам процес її будівництва займе не менше року.

З більш практичного, але менш масштабного: запуск чотирьох українських радіостанцій, які зможуть вести мовлення на територію анексованого півострова. Член Нацради з питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинский ще в квітні повідомив, що це буде зроблено до кінця року. Власне, радіо «УР-1», яке мовить на частоті 101.4 FM, і стало першим прикладом з цього списку. Інші передачі, які ведуть мовлення в Криму і на Донбасі — ініціатива окремих осіб, а не держави.

Генеральний директор АТ «Телерадіокомпанія Люкс», в який входять телеканал «24», мережа радіо «Люкс ФМ» і «Радіо24», а також десяток інтернет сайтів, Роман Андрейко вважає, що українська влада на чолі з Міністерством інформаційної політики зовсім нічого не робить , щоб подолати інформаційне гетто, в якому опинилися непідконтрольні українській владі території.

– Все, що зробило міністерство «пропаганди», — нічого, — каже Андрейко. — З таким же успіхом можна було б створити і міністерство «польотів на Марс»: йому точно так само не вдалося б нічого зробити, і пояснювали б вони це точно так само, як і Мінінформ: «У нас немає грошей». На Марс нічого не полетить, але можна робити гучні заяви та брати участь в засіданні Кабміну. Українська влада нічого не робить, щоб на тимчасово окупованих територіях люди могли почути, що про них не забули.

Керівник проектів Донецького інституту інформації Віталій Сизов також не бачить конкретних кроків, які б робили українську владу, щоб протистояти російській пропаганді на непідконтрольною Україні території.

— Я бачу небажання вищого українського керівництва якось вирішувати цю проблему. Вони взагалі не розуміють, що робити з окупованими територіями. Звідси випливають і проблеми з фінансуванням. Вирішити проблему з мовленням абияк можна — побудувати вежу, — зазначає Сизов. — Нещодавно було звернення до Кабміну на будівництво вишки в Красноармійську, щоб хоча б покривати нормально Донецьк, але було отримано відмову. Йшлося про смішну суму в масштабі держави — 12 млн грн.

Перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джеппар каже, що кроки робляться, хоча і не з такою швидкістю як хотілося б. У приклад Джеппар наводить вже проведені кампанії, введення в інформаційний простір поняття Дня опору 26 лютого. Щодо вирішення проблеми глобального мовлення на окупований Крим, заступник міністра запевняє, що вони роблять все можливе для цього.

— Якщо зараз держава візьметься будувати необхідні вишки, це займе 2-3 роки, яких у нас немає. Зараз ми знайшли приватного інвестора, який погодився за свої гроші поставити 150-ти метрову вишку. При наявності потужних передавачів в 5 кВТ, вона хоча б буде добивати на 120-150 кілометрів, це приблизно до Сімферополя. У південній частині Криму, там, де гори, зробити це практично неможливо. Зараз ми намагаємося домовитися з Туреччиною, щоб там поставити наші передавачі і мати можливість з того боку віщати на Крим, — каже Джеппар.

А слухати будуть?

Українське радіо «УР-1» почало мовлення на FM частоті, і тепер його без проблем можна слухати в машині або біля радіоприймача. На думку голови правління ГО «Громадське радіо» Андрія Куликова, слухачі знайдуться. Однак, зазначає Куликов, мовлення на Крим бажано організовувати на два потоки відразу: як частина всеукраїнського мовлення (підкреслюючи, що ми не робимо різниці між вільними і окупованими територіями), та в той же час пристосувати радіомовлення до регіонального рівня.

— Ми на громадському радіо організували програму «Київ-Донбас». Так, її можна слухати скрізь, але насправді вона буде більш цікавою і корисною для людей, які живуть на окупованих територіях, — наводить приклад Куликов.

Журналіст Павло Казарін нагадує, що багато українських медіа заборонені Росією саме на території півострова. Це зроблено для того, щоб створювати інформаційну реальність, якої не було останніх 23 роки. А мовлення українського радіо буде заповнювати інформаційний голод проукраїнські налаштованих слухачів.

— Тут не йдеться про класичну ринкову конкуренцію, в рамках якої умовно ведеться боротьба за рекламодавця і повсякденну якість покриття. Якщо завгодно, на даному етапі, це створення такого інформаційного прожиткового мінімуму. Він потрібен тим кримчанам, які продовжують сприймати своєю столицею Київ, а не Москву. Для тих, хто чекає повернення півострова в протекторат України, — говорить Казарін.

Він зазначає, що подібні ініціативи слід починати відразу після окупації — в 2014 році, але в української держави просто не було можливостей для цього.

— Українська держава, за великим рахунком, починала збиратися з нуля. Багато державних функцій, які по суті 23 роки не існували, тільки ось-ось почали з’являтися. Я виходжу з того, що краще пізно, ніж ніколи. Зараз для мешканців окупованих територій доступ до української реальності, медіа надзвичайно важливий, — вважає Казарін.

Андрій Куликов називає довгу підготовку для запуску мовлення надто ретельною. Але при цьому він робить «знижку» на бюрократію української держави.

— Це державна машина, і вона неповоротка, — пояснює він. — Часто можна зіткнутися з ситуацією, коли все дуже довго і серйозно прораховується, але в підсумку умови вже кардинально змінилися і все потрібно робити заново.