Аналіз законопроєктів, які стосуються заборони виселення ВПО з місць тимчасового проживання
1 годину томуУ листопаді минулого року Верховна Рада України зареєструвала два законопроєкти, спрямовані на врегулювання питання виселення внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО) із місць тимчасового проживання (далі — МТП):
17 листопада 2025 року — законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо заборони виселення ВПО з місць тимчасового проживання», реєстр. № 14219 (далі — законопроєкт № 14219);
21 листопада 2025 року — альтернативний законопроєкт «Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” щодо забезпечення належного функціонування місць тимчасового проживання та заборони виселення внутрішньо переміщених осіб», реєстрац. № 14219-1 (далі — законопроєкт № 14219-1).
Станом на 29 січня 2026 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин опрацьовує обидва законопроєкти.
Попри те, що законопроєкти № 14219 та № 14219-1 є альтернативними, вони пропонують різні інструменти й обсяг законодавчого регулювання. Тому доцільно розглянути їх окремо.
Спільною ознакою проєктів є заборона виселення ВПО з МТП. На наше переконання, закріплення відповідної заборони на рівні закону суперечить послідовній державній політиці у сфері внутрішнього переміщення та може стати на заваді розробленню й упровадженню довгострокових рішень щодо забезпечення житлом ВПО. Такі рішення мають включати трансформацію МТП у житло для тимчасового проживання, соціальне житло та оселі підтриманого проживання, а також розселення ВПО з МТП, що не забезпечують належних умов проживання для своїх мешканців. Крім того, слід взяти до уваги, що розселення ВПО з МТП забезпечує більш сприятливі можливості для інтеграції в приймаючі громади. Водночас «консервація» практики тривалого проживання ВПО в МТП на рівні закону може призвести до формування закритих осередків ВПО, що не підтримують активних соціальних зв’язків із приймаючою громадою. Відповідно процес інтеграції та налагодження самостійного життя на новому місці для них може бути більш тривалим і складним.
Нижче розповідаємо детальніше.