202 роки на 15 політв’язнів — кого засудив російський суддя

Сапрунов Роман Вікторович — з березня 2012 року суддя Південного окружного військового суду Ростова-на-Дону російської федерації (до жовтня 2019 року установа називалася Північно-Кавказький окружний військовий суд). За інформацією КримSOS він є одним із 42 суддів, які розглядають кримінальні справи та винесли вироки нинішнім жертвам політичних переслідувань у Криму.

Він виніс вироки шістьом політв’язням Ялтинської справи «Хізб ут-Тахрір»: Мусліму Алієву, Рефату Алімову, Інверу Бекірову, Арсену Джеппарову, Емір-Усеїну Куку, Вадиму Сірука.

Сапрунов засудив до ув’язнення в колонії суворого режиму трьох кримських татар із Білогірської справи «Хізб ут-Тахрір» — Айдера Джаппарова, Різу Омерова, Енвера Омерова.

Саме цей суддя виніс вирок Ельдару Кантімірову, Руслану Месутову, Руслану Нагаєву, Ленуру Халілову, фігурнатам Алуштинської справи «Хізб ут-Тахрір».

Також Сапрунов розглядав справи та виніс вироки двом кримчанам із третьої Сімферопольської справи «Хізб ут-Тахрір» — Ленуру Сейдаметову та Тимуру Ялкабову.

1.Айдер Джаппаров

17 років позбавлення волі (вирок від 12 січня 2020 року за ч. 2 ст. 205.5, ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

Айдеру Джаппарову 43 роки, він народився в місті Ташкент (Узбекистан)* За першою освітою Айдер кухар. Також навчався в духовній семінарії та в Університеті Аль-Джинан у Лівані на факультеті арабської мови та літератури, відділення «Ісламська освіта». Працював інженером комунікацій, монтажником, енергетиком.

Чоловік одружений, має 8 дітей. Активно займався громадською діяльністю: організовував релігійні свята й читання Корану, допомагав ремонтувати мечеті, згодом почав відвідувати суди політв’язнів.

Обшуки в будинку Джаппарова проходили з 2014 року. До чоловіка приходив дільничний для «опитування» та перевірки місцеперебування Айдера. У 2015 році двоє співробітників окупаційної поліції вдерлися до будинку, у якому були лише дружина та малолітні діти Джаппарова. За рік до арешту почалося постійне стеження за його автомобілем, особливо у вечірній та нічний час.

10 червня 2019 року Айдера Джаппарова затримали в місті Білогірськ. Відтоді він перебуває за ґратами. Обвинувачувальний вирок винесли 12 січня 2020 року в Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону. Адвокати подали апеляційні скарги.

«Попри ті величезні терміни, які нам дає цей режим, знайте, нашу силу духу не зломити! Це лише випробування для нас, випробування і настанова для тих, хто на волі і явний доказ несправедливості тієї системи та тієї влади, яка сидить у своїх кріслах і кабінетах, вважаючи, що цим вони зможуть зламати нашу волю до справедливого життя і нашу єдність, яка так лякає їх», — написав Айдер Джаппаров у своєму листі з неволі.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Айдера Джаппарова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

2. Енвер Омеров

18 років позбавлення волі (вирок від 12 січня 2020 року за статтею 205.5 ч.1 КК рф)

У цьому році Енверу Омерову виповниться 62 роки. Він народився в місті Фергана в Узбекистані. На батьківщину до Криму повернувся вже одружений та з двома малолітніми дітьми.

За освітою Енвер агроном. Також займався боротьбою самбо, отримував призові місця. Проте, щоб утримувати родину, пішов працювати таксисом. Пізніше почав займатись підприємницькою діяльністю — разом із дружиною продавав молочну продукцію.

Омеров був відомим активістом у Білогірську. Організовував релігійні свята, допомагав тим, хто постраждав від дій силових структур окупантів. За два роки до арешту чоловік помітив, що за ним почали стежити, — навпроти будинку встановили відеокамеру. Проте Енвера не вдалось залякати, він продовжив жити в окупованому Криму.

10 червня 2019 року його затримали. Це сталося, коли Омеров разом зі своєю дочкою Ісмаїловою Фатмою (дружиною політв’язня Рустема Ісмаїлова)  прямував до Ростова-на-Дону на засідання суду щодо свого зятя (затриманий 12 жовтня 2015 року).

12 січня 2020 року суддя Роман Сапрунов визнав Омерова винним та засудив до 18 років позбавлення волі через начебто організацію та участь у діяльності політичної ісламської партії «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в росії з 2003 року. 10 березня 2022 року апеляційний суд підтвердив рішення першої інстанції.

Згідно з матеріалами справи, обвинувачені не мали зброї, вибухівки, боєприпасів, не планували вчиняти терористичний акт та не закликали інших до здійснення терористичних дій.

Також були відсутні будь-які докази, що свідчать про спробу «повалення конституційного ладу російської федерації та захоплення влади». Матеріали справи містять аудіозаписи, на яких зафіксовано, що засуджені вели дискусії на релігійні та політичні теми. Фактично це й було єдиним доказом «скоєння ними злочину терористичного характеру».

Омеров має низку захворювань: хронічний тонзиліт, міжреберну невралгію, гіпотонію, хворобу суглобів, а також потребує медичного оперування.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Енвера Омерова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

3.Різа Омеров

13 років позбавлення волі (вирок 12 січня 2020 року за ч. 2 ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

35-річний Різа Омеров за освітою менеджер у сфері фінансів. Він із батьками повернувся* до Криму в 1991 році. Одружився у 2011 році, має чотирьох синів. Найменшого сина, Ісу, Омеров так і не зміг побачити, адже на момент затримання його дружина Севіля була на 7 місяці вагітності.

До арешту чоловік працював торговим представником у Білогірську. Співробітники силових структур заарештували Різу 10 червня 2019 року, в один день із батьком — Енвером Омеровим. Їх разом з іншими політв’язнями Білогірської справи «Хізб ут-Тахрір» утримували в СІЗО-3 Новочеркаська. 12 січня 2020 року суддя Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону визнав Різу винним та засудив до 13 років ув’язнення. Адвокати подали апеляційні скарги, але 10 березня 2022 року апеляційний суд підтвердив рішення першої інстанції.

«… Я один із тих, кого утримують лише за те, що ми мусульмани. Сьогодні за те, що я мусульманин, мені приписують ярлик «терориста», не маючи жодних доказів цього», — написав Різа Омеров із в’язниці.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Різу Омерова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

4. Ельдар Кантимиров

12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 серпня 2021 року за ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

Родина Ельдара Кантимирова змогла повернутися* до Криму із Середньої Азії тільки в 1992 році. Толі Ельдару було 12 років. Він пішов до місцевої школи, почав займатися боксом та став чемпіоном Криму, а також призером чемпіонату України з боксу (зайняв друге місце). Потім навчався в Київському Ісламському університеті, у 2001 році отримав право на проходження практики в університеті Аль-Азхар у Єгипті.

Ельдар мав невеликий бізнес у сфері торгівлі сувенірами, що відображали побут та культуру кримських татар. Одружений, має чотирьох дітей.

З 2014 року зайняв активну громадянську позицію. Відвідував суди, обшуки з політично вмотивованих справ. У 2017 році вийшов на одиночний пікет із плакатом «Кримські татари — не терористи», протестуючи проти утисків та пригнічення за національною та релігійною ознакою. Через це його затримали та оштрафували на 10 тисяч рублів.

Згодом, у листопаді 2017 року, силовики окупантів провели перший обшук  в будинку Кантимирова. В Ельдара вилучили всю електронну техніку. Потім представники силових структур окупаційної влади часто навідувалися до його будинку, чинячи моральний тиск.

Попри це Ельдар не припинив свою громадську діяльність, продовжив активно відвідував обшуки у будинках кримських татар та суди, брати участь у житті мусульманської громади «Салгір-баба» села Зарічне, Сімферопольського району.

10 червня 2019 року Кантимирова заарештували після масових обшуків у Алушті та в сусідніх селищах (Ізобільне, Малий Маяк). Чоловіка звинуватили в порушенні ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («Участь у діяльності терористичної організації»).

У СІЗО, під час вивезення до медичного закладу для проведення судово-психіатричної експертизи, лікар-невролог виявив у Кантимирова початкову стадію хвороби Паркінсона.

16 серпня 2021 року суддя Роман Сапрунов Південного окружного військового суду Ростова-на-Дону рф виніс вирок чотирьом політв’язням, фігурантам так званої Алуштинської справи «Хізб ут-Тахрір». Серед них був і Ельдар, якого засудили до 12 років позбавлення волі. Наразі його етапували до в’язниці в Ульянівській області рф для відбування покарання.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Ельдара Кантимирова особою, позбавленими свободи із політичних мотивів.

5. Руслан Месутов

18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 серпня 2021 року за ч.1 ст.205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

11 вересня Руслану Месутову виповниться 58 років. Він народився в місті Каттакургані Самаркандської області Узбекистану, а в 1988 році повернувся* на історичну батьківщину – до Криму. Працював токарем на завод в Алушті, де йому виділили земельну ділянку. Пізніше він перевіз до Криму батьків та сестер.

Руслан був членом товариства народного руху кримських татар. У селі Малий Маяк він організував мусульманську громаду «Авдет», що входить до складу Духовного управління мусульман Криму. Месутов одружений, має двох синів

До арешту був охоронцем у мечеті. Також займався громадською діяльністю, організовував мусульманські свята, допомагав із похоронними питаннями, опікуючись оформленням документів, проводив молебени.

10 червня 2019 року в його будинку в селі Малий Маяк провели обшук. Згодом Руслана заарештували. 16 серпня 2021 року Південний окружний військовий суд засудив його до 18 років позбавлення волі.

«Я вважаю, що це показове покарання, тиск на наш народ за нашу позицію, погляди та віру! Але наш народ не зламати, як і наших людей у 1944 році. Завдяки єдності ми вижили, зберегли наші традиції і їм не викоренити те, що ми несемо віками в наших генах! Наша родина та сім’ї політв’язнів дуже вдячні за підтримку народу, адвокатів, які завжди приходять на допомогу! Дякую правозахисникам, журналістам, які на свій страх і ризик висвітлюють всю правду, всю ту несправедливість до наших хлопців. Хочеться побажати нашим хлопчикам стійкості, терпіння, якому Руслан вчив мене все своє життя, і завдяки чому я тримаюся. Ми чекаємо вас незабаром під Хайтарму й «козь айдин к’авесі»! Корюшкендже (прим. — до зустрічі)!», — ділиться сестра політв’язня.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Руслана Месутова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

6. Руслан Нагаєв

13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 серпня 2021 року за ч. 2 ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

Дитинство 59-річного Руслана Нагаєва минуло в місті Ленінську Андижанської області в Узбекистані. У 1977 році його родина одна із перших повернулась* до Криму після депортації кримськотатарського народу*. Після переїзду сім’ю цькували: радянські чиновники відмовлялись прописувати, а роботодавці – оформлювати на роботу. Через шість років батько Руслана помер від ішемічної хвороби серця, не витримавши несправедливого ставлення та важкого життя. Родина важко переживала втрату.

У цей час Нагаєв уже вивчився на суднового електрика та працював на рибальських судах Далекому Сході. У 1990 році він переїхав до села Малоріченське Алуштинського району. Через рік радянський суд оштрафував його на 300 рублів за «самозахоплення земельної ділянки» — з директором радгоспу для зайняття цієї ділянки землі був лише усний договір. Після розпаду СРСР Руслан працював електриком, організовував екскурсії на теплоходах, був моряком на рибальському судні в Атлантиці.

Руслан одружений, має двох дочок. До арешту працював приватним індивідуальним підприємцем, займався також суспільною діяльністю. У 2011 році реалізував Хадж — паломництво до Мекки, оскільки багато років здійснює обов’язкову п’ятиразову молитву.

З 2015 року заміняв чинного імама мечеті в селі Малоріченське — проводив колективну п’ятничну молитву. З 2017 року на прохання мусульманської громади села Малоріченське виконував обов’язки імама мечеті, також проводив похорон, поминальні та святкові молебні.

Нагаєв має хронічний тонзиліт з ускладненнями на нирки та суглоби, артрит лівого колінного суглоба та правого ліктьового суглоба.

10 червня 2019 року Руслана арештували в його будинку. Наступного дня Київський районний суд Сімферополя обрав запобіжний захід – тримання під вартою. 16 серпня 2021 року Південний окружний військовий суд засудив його до 13 років позбавлення волі через начебто «участь у діяльності терористичної організації» (ч. 2 ст. 205.5 КК рф). Зараз він відбуває покарання у в’язниці міста Верхньоуральська, рф.

13 грудня 2022 року його провідала дружина Зарема Нагаєва. Вона розповіла, що скарг на здоров’я в Нагаєва не було, але, у чоловіка підвищений артеріальний тиск, а також погіршився стан зубів. Крім цього, чоловік потребує консультації ревматолога та гастроентеролога.

«Із Сімферополя до Уфи я їхала 2.5 діб, потім 400 км автобусом до міста Магнітогорська та ще на місцевому автобусі до Верхньоуральська 60 км. Грудень дуже холодний — у моє перебування там було до 27 градусів морозу», — поділилася Зарема.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Руслана Нагаєва особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

7. Ленур Халілов

18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 16 серпня 2021 року за ч.1 ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

8 грудня Ленуру Халілову виповниться 56 років. Він народився в місті Джамбай Самаркандської області. У 1990 році разом із мамою та двома братами перебрався до Криму, де понад 10 років прожив у селі Тутове Джанкойського району. Ленур одружений, виховує чотирьох дітей.

2002 року переїхав до села Корбек (Ізобільне) Алуштинського району і став головою місцевої релігійної громади «Алушта». Він займався організацією релігійних свят, допомагав з обранням імен новонародженим, проведенням одружень та похорону за релігійними обрядами.

10 червня 2019 року під час масових обшуків у Криму Ленура заарештували. Він є ще одним фігурантом Алуштинської справи «Хізб ут-Тахрір». 16 серпня 2021 року суддя Південного окружного військового суду Роман Сапрунов засудив його до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

«Якщо ви намагатиметеся дізнатися, хто такі політичні в’язні-мусульмани, то зрозумієте, що вони ті, хто завжди переживав не за свої особисті інтереси, а за інтереси всього народу. Якщо люди — натхненники об’єднання на основі істини, справедливості, що приходять на суди, щоби показати свою підтримку, бувши прикладом усьому нашому народу, показуючи іншим народам і привертаючи їхню увагу до нас, витрачаючи своє майно й час, нічого не вимагаючи натомість не є героями, тоді хто ж вважається героєм? Я вдячний Всевишньому й пишаюся тим, що є сучасником цих людей, що знаю їх і живу з ними одночасно», — писав із неволі політв’язень Ленур Халілов.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Ленура Халілова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

8. Ленур Сейдаметов

13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 22 березня 2022 року за ч.2 ст. 205.5 КК рф та  ч. 1 ст. 30, ст. 278 УК рф)

Фото: Кримська солідарність

Ленур Сейдаметов народився 11 червня 1986 року в місті Булунгур Самаркандської області Узбекистані. Після школи вступив до коледжу за спеціальністю «Радіоелектроніка та телеапаратура».

2012 року він самостійно повернувся* до Криму, де жила його депортована родина*. Ленур одружився, в сім’ї народилися троє дітей. Чоловік працював продавцем на ринку, потім будівельником, зубним техніком, а перед арештом — був вантажником.

17 лютого 2021 року о четвертій годині ранку в Криму відбулися масові обшуки в Білогірську, Бахчисараї, Сімферополі, Севастополі та Радянському районі Криму. Окупанти арештували Ленура Сейдаметова, Тимура Ялкабова, Азамата Еюпова, Яшара Шихаметова, Ернеста Ібрагімова та Олега Федорова. Їх обвинувачували в порушенні статті 205.5. та статей 30, 278 КК рф.

22 березня 2022 року Південний окружний військовий суд у м. Ростов-на-Дону оголосив обвинувальний вирок Ленуру Сейдаметову — 13 років у колонії суворого режиму.

«Обвинувальний висновок усіх схожих справ спирається на лінгвістико-психологічні та релігієзнавчі експертизи та свідчення секретних свідків. Водночас результати експертиз найчастіше неможливо оскаржити — вони виконані в суперечливих умовах під керівництвом ФСБ, компетентність фахівців викликає питання, а свідчення незалежних експертів, які спростовують такі дослідження, суд не бере до уваги», — пишуть у «Кримській солідарності».

Коаліція правозахисних організацій України визнає Ленура Сейдаметова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

9. Тимур Ялкабов

17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 22 березня 2022 року за ч.2 ст. 205.5. КК рф, ч. 1 ст. 30, ст. 278 КК рф),

Фото: Кримська солідарність

7 вересня Тимуру Ялкабову виповниться 43 роки. Чоловік за освітою слюсар-механік, дитинство провів у Самарканді в Узбекистані. До Криму повернувся* вже у 2008 році.

Тимур одружений, має п’ятьох дітей. До арешту він допомагав продавати торти, які випікала дружина.

17 лютого 2021 року о 4 годині ранку ФСБ прийшли до будинку Тимура з обшуком. Ялкабова заарештували за звинуваченням у тероризмі (стаття 205.5 КК рф). 22 березня 2022 року російський суддя Південного окружного військового суду у м. Ростов-на-Дону засудив Тимура Ялкабова до 17 років у колонії суворого режиму. Політв’язня етапували з Новочеркаська до Димитровграда 20 грудня 2022 року.

9 лютого 2023 року Тимура помістили до штрафного ізолятора, у якому він перебуває і зараз (13 квітня 2023 року). Його дружина звернулася до Уповноваженого з прав людини в Ульяновській області Сергія Люлькова зі скаргою на дії адміністрації колонії в Димитровграді. Прокуратура не побачила медичних протипоказань для заборони перебування Тимура в ШІЗО за станом здоров’я.

«У мого чоловіка величезні проблеми зі здоров’ям, такі, як астма третього ступеня. Перебування в штрафному ізоляторі йому категорично протипоказане за станом здоров’я», — пояснила у своїй заяві Ялкабова.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Тимура Ялкабова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів.

10. Муслім Алієв

19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК та ч. 1 ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

Свої 52 роки Муслім Алієв зустрів за ґратами. Російський суддя засудив його до 19 років позбавлення волі через начебто причетність до діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», що заборонена в росії.

Родина Алієва повернулась* до Криму з Узбецької РСР у 1978 році. Але у той час кримських татар місцева влада продовжувала пригноблювати — відмовляла в роботі та реєстрації місця проживання. Тому сім’я була вимушена була виїхати в станицю Тамань Краснодарського краю. Тільки через 11 років родина знову спробувала переїхати до Криму, цього разу – більш успішно. У цей час Мусліма призвали до армії, він два роки відслужив у ракетних військах.

У різні роки Муслім здобував освіту механізатора, тракториста-машиніста, електромеханіка, оператора електронно обчислювальної машини та персонального комп’ютера. Працював адміністратором в ансамблі «Дестан»

Алієв одружений, має чотирьох дітей, у старшої дитини є інвалідність. З 2005 року Муслім був членом мусульманської громади «Алушта» та брав активну участь у її роботі. Допомагав організовувати похоронні ритуали, ритуали одруження та інші релігійні обряди і свята.

11 лютого 2016 року до будинку Алієвих увірвалися озброєні силовики та провели обшук, після чого незаконно затримали Мусліма. Йому безпідставно інкримінували ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК рф («Приготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою») та ч. 1 ст. 205.5 КК рф («Організація діяльності терористичної організації»).

12 листопада 2019 року в Ростові-на-Дону відбулося завершальне судове засідання щодо фігурантів ялтинської справи «Хізб ут-Тахрір», на якому було винесено вирок Алієву Мусліму. Чоловіка засудили до позбавлення волі в колонії суворого режиму на 19 років. Для відбування покарання його етапували в російську колонію в Башкортостані.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Мусліма Алієва особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його в’язнем совісті.

11. Рефат Алімов

8 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ст. 205.5 УК рф ч.2,  ст. 30 УК рф ч.1; ст. 278 УК рф).

Фото: Кримська солідарність

Рефат Алімов — наймолодший з усіх політв’язнів Криму. На момент арешту йому було лише 24 роки. 28 жовтня цього року Рефату виповниться 32 роки.

Він народився в місті Душанбе, Республіка Таджикистан, його родина повернулася* до Криму в 1992 році. Після школи навчався в Українсько-російському вищому гуманітарному економічному коледжі на курсі «Комп’ютерні технології та нові програмні засоби». А згодом Рефат закінчив Кримський республіканський коледж за професією «Слюсар із ремонту автомобілів».

Алімов працював торговим представником. Не був одружений, але мав двох старших сестер та племінників, яким приділяв багато часу.

16 квітня 2016 року в будинку Рефата пройшов обшук, після чого його затримали за необґрунтованим обвинуваченням за ст. 205.5 КК рф ч.2 («Участь у діяльності терористичної організації»), ст. 30 КК Росії ч.1 і ст. 278 КК росії («Приготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою»).

«День обшуку 16 квітня 2016 року в мене завжди перед очима, ніби це було вчора. Розгублені очі сина, якого розбудили силовики, важко забути. На годиннику було 6 годин ранку. Працювали силовики за тим самим сценарієм, обшук проводився із численними порушеннями законодавства, поняті прийшли з перегаром. Протокол обшуку я не підписала, — розповідала мама політв’язня Еміне Люманова, — Я розуміла в той момент, що все, що відбувається рано чи пізно закінчиться волею Аллаха, але мені як мамі дуже важко було усвідомлювати, що мій син, моя гордість, моя опора буде під арештом у сфабрикованій кримінальній справі…»

12 листопада 2019 року в Південному окружному військовому суді у місті Ростов-на-Дону винесли обвинувачувальний вирок фігурантам ялтинської справи «Хізб ут-Тахрір» — Алімова засудили до 8 років колонії суворого режиму.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Рефата Алімова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його бранцем совісті.

12. Інвер Бекіров

18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК та ч. 1 ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

Родина Бекірова була депортована до Таджикистану в 1944 році. Інвер народився 1 січня 1963 року в Душанбе, у цьому місті минули його дитинство та юність.

Інвер Бекіров всебічно розвинений, має багато інтересів у різних сферах. У Таджикистані закінчив технікум, окрім цього вивчився на бульдозериста. Також отримав диплом з «крою та шиття» чоловічого одягу, захоплювався класичною боротьбою.

У 1989 році Інвер одружився, має трьох доньок. До Криму родина повернулася* у 1990 році. Там Бекіров займався оздоблювальною будівельною роботою, ліпленням та ремонтом квартир. Також допомагав організовувати релігійні свята та похорони, завжди допомагав тим, хто до нього звертався.

11 лютого 2016 року в будинку Бекірових відбувся обшук. Силовики арештували Інвера — він став найстаршим політв’язень так званої «ялтинської групи». 12 листопада 2019 року в Південному окружному військовому суді у м. Ростов-на-Дону Інвера Бекірова засудили до 18 років колонії суворого режиму. За час, який чоловік провів за ґратами, у нього погіршилося здоров’я. У 2021 році він переніс мікроінсульт у виправній колонії

«Дуже важко змиритися з тим, що його звинувачують у тероризмі. Людину, яка за своє життя і мухи не образила. У скрутну хвилину він рятував і підтримував людей, коли вони зверталися по допомогу. Завжди добрий, усміхнений, чуйний, дорогий наш чоловік та батько. Який він — видно навіть на фото. Він завжди в наших думках та серцях. Ми його шалено любимо, дуже сумуємо за ним. Молимо Всевишнього, щоби прискорив нашу зустріч і дав нам можливість бути поруч із ним», — розповідала дружина політв’язня.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Інвера Бекірова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його в’язнем совісті.

13. Арсен Джеппаров

7 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК та ч. 1 ст. 205.5 КК рф), 17 квітня 2023 року вийшов на волю 

Фото: Кримська солідарність

32-річний Арсен Джеппаров за освітою кухар 5-го розряду, офіціант 3-го розряду, кондитер 3-го розряду. У 2012 році був призваний до армії. Після служби працював за своєю спеціальністю на сезонній роботі на Гурзуфській набережній. 

Пізніше Арсен влаштувався кочегаром до шкільної котельні, за сумісництвом закінчив курси оператора газової котельні. Щоб утримувати свою сім’ю він підробляв на будівництві. Арсен одружений і має доньку Евеліну.

За місяць до затримання на роботу до Джеппарова прийшли співробітники ФСБ. Арсена схиляли до співпраці з окупантами. Він мав свідчити за вказівками силовиків на інших політв’язнів, а у разі відмови йому пригрозили таким самим затриманням.

Арсен відмовився і його звільнили з роботи.  Другим попередженням стало затримання чоловіка на трасі у місті Ялта співробітниками ФСБ та позбавлення його прав.  

18 квітня 2016 року, рано вранці до будинку Джеппарових увірвалися співробітники силових структур. Обшук проходив із грубими порушеннями. Тоді, крім дочки Евеліни, сім’ї гостювали племінники 4, 9 і 12 років. Усе відбувалося за їхньої присутності. 

12 листопада 2019 року в Південному окружному військовому суді у м. Ростов-на-Дону Арсена Джеппарова засудили до 7  років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Коаліція правозахисних організацій України визнає Арсена Джеппарова особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його в’язнем совісті.

17 квітня 2023 року минув семирічний термін ув’язнення Арсена Джеппарова. Його випустили з колонії, яка розташовується у російському місті Салават у Башкортостані. Чоловіка зустрів Эдем Семедляев, який супроводжуватиме Джеппарова до Криму.

«Настав цей день — я звільнився. Зараз ми перебуваємо біля виправної колонії №16. Дуже радий був побачити братів, коли вийшов з дверей. Не передати зараз емоції за сім років. Це відчуття дуже хвилююче, дуже переживаю. Тепер чекатимемо на свободі інших», — прокоментував Арсен Джеппаров своє звільнення.

14. Емир-Усеїн Куку

12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК та ч. 1 ст. 205.5 КК рф)

Емір-Усеїн з родиною

Родина Куку повернулася* до Криму з Краснодарського краю коли Емір-Усеїну було 17 років. Оселились у смт Кореїз поблизу Ялти. Після школи вступив до Херсонського державного технічного університету, й у 2000 році отримав диплом за спеціальністю менеджмент (спеціаліст).

Емір-Усеїн  працював на різних підприємствах заступником голови директора з економіки, інспектором відділу з питань захисту прав споживачів та управління споживчого ринку та послуг. 

Куку одружений, має двох дітей. Він завжди був активним громадським діячем. З 2002 року став заступником голови релігійної мусульманської громади смт. Кореїза «Ерен Евлія». Пізніше став членом організації «Правозахисний рух Криму». Після окупації півострова займався захистом прав політв’язнів, був членом Контактної групи Криму з прав людини.

Емір-Усеїн дуже захоплювався історією Криму, колекціонував предмети старовини кримськотатарської історії, монети, фотографії довоєнного періоду. Таким чином він займався збереженням культурної та історичної спадщини кримськотатарського народу.

11 лютого 2016 року, рано-вранці, до будинку родини Куку увірвалися співробітники силових структур і провели обшук, після якого Емір-Усеїна незаконно затримали.

12 листопада 2019 року, у Ростові-на-Дону, відбулося заключне судове засідання щодо фігурантів справи «Хізб ут-Тахрір» (ялтинська група), на якій було винесено вирок Куку – 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 

Коаліція правозахисних організацій України визнає Еміра-Усеїна Куку особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його в’язнем совісті. Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції назвала Куку Еміра-Усеїна жертвою політично мотивованих переслідувань в окупованому Криму.

15. Вадим Сірук

12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму (вирок від 12 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК та ч. 1 ст. 205.5 КК рф)

Фото: Кримська солідарність

Вадим Сірук народився 20 лютого 1989 року в Криму, у сім’ї робітників. У школі цікавився історією та спортом, ходив на секцію баскетболу та дзюдо. Ще у ті роки Вадим вирізнявся загостреним почуттям справедливості, за що серед учителів отримав прізвисько «адвокат».

Після закінчення школи вступив до аграрного ліцею, а через рік перейшов на заочну форму навчання та влаштувався на роботу. Згодом переїхав до Ялти, де жили родичі. Там працював реалізатором у тютюновому кіоску, згодом – влаштувався у дистриб’юторську фірму з продажу медичної та побутової техніки та об’їздив увесь Крим. 

Через деякий час Вадим повернувся* до Ялти. Почав займатися самостійною підприємницькою діяльністю, вивчати психологію. У 2009 році  прийняв Іслам та через декілька років почав дотримуватися всіх канонів релігії. Згодом допомагав реставрувати мечеть у с. Василівка, захищав від руйнування старовинний мусульманський  цвинтар селища Семіїз. Організовував релігійні свята та ритуали.

Вадим одружений, має двох дочок (найменша народилась вже після ув’язнення). Він продовжив займатись активною громадською діяльністю після окупації Криму. Підтримував політв’язнів, виїжджав на місця перших насильницьких викрадень у 2014 році (Ісляма Джеппарова та Джевдета Іслямова).

11 лютого 2016 року в будинку, де жив Вадим із сім’єю вдерлись співробітники ФСБ провели обшук. Чоловіка затримали за абсолютно безпідставною підозрою в участі в терористичній організації, а пізніше було додано звинувачення в спробі насильницького захоплення влади рф.

12 листопада 2019 року в Південному окружному військовому суді у м. Ростов-на-Дону   Вадима засудили до 12  років позбавлення волі в колонії суворого режиму. 

«З Криму до виправної колонії в Башкирії, куди етапували чоловіка, близько двох тисяч кілометрів дороги. І, якщо до лютого минулого року можна було дістатися просто літаком, то зараз шлях займає добу, включаючи 11 годин поїздки машиною гірською дорогою до Сочі, і літак — уже до Уфи. Далі теж кілька годин на машині», — розповіла дружина політв’язня Анна Богачова.

У Сірука є хронічні захворювання. Деякі ліки він отримує з медсанчастини, решта сім’ї передає лікарю до колонії самостійно.

Коаліція правозахисних організацій України визнає Вадима Сірука особою, позбавленою свободи із політичних мотивів. Amnesty International визнала його в’язнем совісті.

Довідково: «Хізб ут-Тахрір» — ісламська організація, дозволена в Україні та більшості європейських і світових держав, але заборонена в Росії. Це мирний релігійний рух, якому російське законодавство безпідставно приписує екстремістсько-терористичні наміри. З 2014 року в окупованому Криму 101 людину звинуватили в нібито участі в цій організації. Здебільшого це кримськотатарські активісти, які висловлювали протест проти окупації Криму.

* Примітка: 18–21 травня 1944 року радянська влада примусово депортувала з Криму приблизно 430 тисячі кримських татар у віддалені регіони північного Передуралля і республік Середньої Азії. За різними даними під час переселення загинуло від 27 % до 46 % людей. Родини нинішніх політв’язнів — нащадки тих, хто пережили геноцид кримськотатарського народу та змогли повернутися на історичну Батьківщину.