Зав'язати язик

В українському Криму ніколи не існувало проблем з функціонуванням російської мови. Тим не менш, існував міф про його пригнічення на тлі насильницької українізації, який любили використовувати політичні маргінали.

У лютому 2014 року Верховна Рада України прийняла рішення про скасування закону «Ківалова-Колесніченка», що регулював мовну політику в Україні. Ця подія широко висвітлювалася в російських ЗМІ в дусі «в Україні заборонили російську мову». Міф маргіналів перетворився на інформаційний щит, яким намагалися прикрити анексію Криму і розв’язування війни на Донбасі. Ні те, що це рішення було ветовано, ні той факт, що після скасування закону ситуація регулювалася б за законом УРСР, який діяв з моменту незалежності і давав російській мові набагато більше прав, не було взято до уваги.

Закон «Ківалова-Колесніченка» був прийнятий у 2012 році. Російська мова була однією з 18 мов, які могли отримати статус регіональної — треба було тільки зібрати підписи більше 10% населення і здати їх в орган місцевого самоврядування. Такий статус давав можливість звертатися до місцевих органів влади регіональною мовою, допускав часткове діловодство в органах місцевої влади на цій мові, подачу окремих документів у судових процесах, можливість створення в місцевих вузах груп з регіональною мовою навчання. Окремо обумовлювалося, що жоден пункт цього закону не може тлумачитися як звуження сфери застосування державної мови.

Однак для Криму цей закон був практично марний, тому що він нічого не додавав до існуючого стану речей. Досить сказати, що рішення вищого представницького органу Криму — Верховної Ради АРК — приймалися російською мовою. А в Конституції Криму окремо обмовлялося: російська мова як мова більшості населення використовується в усіх сферах суспільного життя, офіційні документи, що засвідчують статус громадянина, виконуються на двох мовах, мовою судочинства може бути російська, у всіх сферах обслуговування громадян може використовуватися російська мова.

Специфіка кримського судочинства

Адвокат із Севастополя Роман Мартиновський згадує, що до анексії в кримських судах існувала стандартна практика: засідання починалося українською мовою, після чого суддя питав — чи є клопотання сторін. Одна зі сторін заявляла, що вона не володіє українською і просить вести судочинство російською мовою. Суддя задовольняв це клопотання, і процес тривав російською.

Єдиним винятком були органи прокуратури, оскільки вважалося, що українська є для них мовою діловодства — їх клопотання судді не підтримували. Іноді Мартиновський користувався цим у своїй практиці.

— Іноді траплялися судді, які дуже погано знали українську мову, і вони знали тільки перші п’ять-шість пропозицій початкової частини засідання. Був суд, іншою стороною був представник прокуратури, і суддя природно очікував від мене клопотання про російську мову. Я не заявляв, і мене кілька разів перепитували — «може, у вас є якесь клопотання?» Зрештою, прямо запитали: «А у вас немає клопотання вести російською мовою?» Я відповів: «Ми не маємо такого клопотання». Суддя був змушений вести засідання українською, — згадує адвокат.

Позови могли подаватися як російською, так і українською мовами. Роман Мартиновський не знає жодного прикладу, щоб заяву відмовлялися приймати через те, що вона була складена російською. І це незважаючи на те, що судам було дуже зручно, щоб заяви подавали українською — рішення вони писали українською, і їм було так простіше працювати, брати позов і звідти копіювати текст.

Після анексії Криму в новій «конституції» півострова було зазначено наступне: «державними мовами Республіки Крим є російська, українська і кримськотатарська мови». Але в реальному житті жителі Криму зіткнулися з тим, що на всі українські документи знадобився нотаріально завірений переклад, який до того ж було потрібно оплачувати з власного гаманця. В іншому випадку чиновники просто відмовляли в прийомі таких документів.

Колишній завідувач кафедри російської та зарубіжної літератури КФУ ім. Вернадського, професор Володимир Казарін впевнений, що для більшості кримчан не виникало ніяких труднощів через документацію українською мовою. Якщо ж хтось і стикався з проблемами, в установах завжди знаходилися люди, що займаються перекладом. Що стосувалося кримськотатарської, частина паперів переводилася на неї, і в суді кримські татари мали право вимагати державного перекладача.

— Система, вироблена за 25 років, була продумана і застосовувалася. Зараз все розвалилося, — розповідає Казарін.

Проблеми освіти

Закон про освіту в «Республіці Крим» також обіцяє можливість початкової і загальної освіти на будь-якій з державних мов — російській, українській та кримськотатарській. Для цього необхідні заяви батьків, виходячи з кількості яких формуватимуть класи. На практиці це призвело до того, що кількість школярів, що навчаються не російською мовою, кардинально зменшилася. У Криму в 2014-му українською мовою навчався 7,41% школярів, кримськотатарською — 3,11%. Тепер тільки 0,5% і 2,76% відповідно.

Істотно скорочується кількість українських шкіл і класів. Наприклад, в колишній Українській гімназії Сімферополя з 40 класів з українською мовою навчання залишилося 9, решта українських шкіл в Криму також закриваються або переходять на російську мову навчання. Керівництво кримських шкіл пояснює це простим небажанням батьків, але Володимир Казарін вважає, що причина в іншому.

— Продовжувати наполягати на українській мові навчання — це значить, не давати дитині дороги в Криму і ставити сім’ю під підозру, — пояснює він.

Кількість годин на вивчення російської мови збільшилася вдвічі за рахунок переведення української мови в розряд предметів за вибором — на неї відводиться година на тиждень, а за успішність оцінка не ставиться. Вчителів української теж не вистачає — багато звільнилися або перевчилися на викладання російської. Наприклад, як розповіла QirimInfo вчителька російської мови однієї з керченських шкіл, всього в їхній школі було чотири викладача української мови і літератури. Після анексії протягом року вони були змушені переучуватися на викладання російської мови, щоб зберегти роботу, причому школа оплачувала тільки одного, решта перенавчалася за свій рахунок.

Однією з причин, якою пояснювалося таке збільшення кількості російської мови в школах — нібито існувало відставання кримської освіти і недолік знань кримських школярів.

— У пресі миготіли повідомлення, що ми відстали у викладанні російської мови років на 20. Але тестування (здача ЄДІ – прим. ред.) В 2014 і 2015 році показав, що учні на досить високому рівні знають предмет в порівнянні з регіонами РФ, — спростовує керченська вчителька.

При цьому збільшення годин з вивчення російської мови не дає бажаного ефекту — рівень знань у більшості учнів, за її словами, залишився колишнім. Проблема лежить в іншій площині: елементарному небажанні вчити мову і культуру, незважаючи на декларований російський патріотизм.

— Так, раніше годин було менше. Але хто не хоче читати «Війну і мир», той не прочитає при будь-якій кількості годин. Це тут нічого не визначає. Та ж сама ситуація і з російською мовою. Я не бачу різниці у знаннях учнів, незважаючи на збільшення кількості годин в два рази. Це не залежить від кількості годин, це залежить від мотивації.

Що стосується української мови, то перший час були учні, готові вивчати її факультативно. Однак в розкладі його ставили 7-8 уроком, створювали додаткові незручності, і ряди бажаючих почали рідшати. Хоча олімпіади з української мови продовжують проходити в обов’язковому порядку.

Точно такий же розгром стався і у вищій освіті. Перше, що зробила влада після того, як об’єднала найбільші кримські ВНЗ в Кримський Федеральний університет — закрила факультет української філології. На філфаку створено відділення «русько-український переклад», де вивчати українську можна тільки разом з російською мовою. Випускникам відводиться чисто службова роль перекладачів. І це при тому, що українська мова — одна з державних у Криму.

Справжня загроза для росіянина

Окрема загроза російській мові виходить від самої політичної еліти Криму та Росії. Вище керівництво, включаючи президента, активно використовує жаргонну, «блатну» лексику — жаргонізм «віджати» став практично дипломатичним терміном. А «глава» Криму Сергій Аксьонов не вважає неправильним матюкатися на підлеглих в ході нарад. З такими захисниками жодна культура не може відчувати себе в безпеці.

В цілому, сьогодні захист російської мови в Криму звівся до обмеження сфер застосування інших мов Криму і його тотального переважання над усіма іншими. Як вважає Володимир Казарін, подібна політика самоізоляції небезпечна в першу чергу для російської мови. Спроба трактувати російську як мову, що існує окремо від усього мовного різноманіття, приречена на невдачу, і за нею почнеться виродження її як такої.

— Вони будують російський світ, де всі інші мови забороняють і виганяють. А в результаті вбивають і російську мову — або вона є частиною складної величезної системи слов’янських мов, або з цього гігантського будинку вихоплюємо шматок. Повністю руйнується все, включаючи систему комунікацій. Якщо хтось думає про те, що російська мова існує в якомусь окремому просторі, він глибоко помиляється, — переконаний професор.