Як влада РФ знищувала незалежні ЗМІ в окупованому Криму і як вони працюють зараз
17 / 11 / 2020
З перших днів окупації російська влада стала обмежувати доступ кримчан до українських ЗМІ. Уже в перших числах березня 2014 року в Криму почали блокувати мовлення українських телеканалів, їх замінили російськими.
Як повідомляє «Кримська правозахисна група» в своєму звіті «Свобода слова в окупації», до кінця 2014 року будь-яке мовлення (окрім супутникового) українських телеканалів і радіо в окупованому Криму було повністю заблоковане аби обмежити доступ кримчан до незалежних ЗМІ. У березні 2015 року глава окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов заявив, що українського ТБ і радіо на півострові не буде. З цією метою влада РФ глушить сигнали українських ТРК, які ведуть мовлення на Крим.
Також влада РФ в Криму блокує доступ до українських інтернет-ЗМІ, використовуючи антитерористичне законодавство РФ і розпорядження місцевої окупаційної влади.
Свою роботу на півострові після встановлення російської влади, припинили десять кримських ЗМІ: телеканали «Lale», «АТR», ТРК «Чорноморська», інтернет-ресурси «QHA», «15 хвилин», «Події Криму», «Центр журналістських розслідувань», «Громадянська оборона», «BlackSeaNews», а також радіо «Meydan». Пізніше редакції цих медіа переїхали на материкову частину України і відновили свою роботу.
Після початку окупації Криму переслідуванням піддаються і професійні журналісти, які відмовилися співпрацювати з окупаційною владою. Кульмінацією цієї боротьби з незалежними репортерами можна вважати справу проти журналіста Миколи Семени і знищення мережі журналістів Радіо Свобода в Криму. Семена був обвинувачений окупаційною владою в публічному заклику до дій, спрямованих проти територіальної цілісності РФ (ст. 280.1 (2)) КК РФ і засуджений до 2 років позбавлення волі умовно із забороною займатися професійною діяльністю. Серед інших видів тиску можна виділити незаконні затримання, «профілактичні бесіди», обшуки в приватних будинках журналістів і їхніх родичів, іноді — адміністративні провадження.
У ситуації, коли вся професійна журналістика опинилася підпорядкованою окупаційній владі, а незалежні ЗМІ та журналісти фактично перестали функціонувати, поширювати інформацію про події на півострові почали небайдужі громадські активісти та блогери. Вони висвітлюють події в соціальних мережах. Таким чином в Криму сформувався феномен громадянської журналістики. Відповіддю з боку окупаційної влади стало застосування «антиекстремістского» кримінального та адміністративного законодавства. Незважаючи на колосальний тиск, поки громадянські журналісти залишаються єдиними, хто систематично передає інформацію про порушення прав людини в Криму.
Особливу роль у висвітленні подій на окупованому півострові грає правозахисний громадський рух «Кримська солідарність». Заснована в 2016 році як об’єднання родичів політв’язнів, адвокатів і активістів, ця організація стала найважливішим джерелом інформації про репресії в окупованому Криму. Активісти і журналісти «Кримської солідарності» також піддаються переслідуванню з боку влади РФ.
Так, до тривалих термінів ув’язнення в колонії суворого режиму нібито за участь у терористичній діяльності (ст. 205.5 КК РФ) були засуджені цивільні журналісти і активісти «Кримської солідарності» Марлен Асанов (19 років ув’язнення), Сервер Мустафаєв (14 років), Тимур Ібрагімов (17 років) і Сейран Салієв (16 років).
Два з половиною роки провів в колонії-поселенні журналіст Наріман Мемедемінов. Його звинуватили за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу Росії («публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, вчинені з використанням мережі Інтернет»).
Також за статтею ст. 205.5 КК РФ (причетність до терористичної організації) обвинувачують журналістів «Кримської солідарності» Османа Аріфмеметова, Ремзі Бекірова, Рустема Шейхалієва, Різу Ізетова і Руслана Сулейманова.
Багато інших громадянських журналістів зазнали адміністративних стягнень.
Як сказав аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко, обмежуючи доступ кримчан до інформації і переслідуючи незалежних журналістів, Росія, як держава-окупант, не виконує своїх зобов’язань відповідно до міжнародного гуманітарного права.
«Міжнародне гуманітарне право, хоча воно особливим чином не приділяє увагу захисту свободи слова та журналістів на окупованій території, воно в собі містить пункт, згідно з яким, громадянські журналісти в своїх правах прирівняні до статусу цивільних осіб, які повинні бути недоторканними, якщо тільки вони не беруть участі в бойових діях, якщо вони не несуть загрози безпеці державі-окупанту. Також своїми діями проти незалежних ЗМІ РФ порушує ст.19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також ст. 10 Європейської конвенції про права людини. У цих статтях йдеться про те, що будь-яка особа має право висловлювати свою думку та отримувати інформацію з будь-якого джерела», — сказав Євгеній Ярошенко.
Таким чином Росія цілеспрямовано знищує професійну незалежну журналістику в Криму, позбавляє мешканців півострова доступу до інформації незалежних ЗМІ, переслідує непідконтрольних окупаційній владі журналістів, які до сих пір передають новини про реальну ситуацію в Криму, ризикуючи своєю свободою.