Як онлайн-освіта поверне кримських абітурієнтів в українські вузи

Підсумком цьогорічної вступної кампанії стала рекордно мала кількість студентів з окупованого Криму в материкових вузах України. Запропонована Міністерством освіти екстернатна форма навчання виявилася неефективною.

Сьогодні відомство вже спільно з представниками громадського сектору обговорюють можливі варіанти вирішення цієї проблеми, одним з яких може стати онлайн-освіта.

Про те, як це може повернути кримських абітурієнтів у материкові вузи, QirimInfo розповіла голова Центру громадянської просвіти «Альменда» Валентина Потапова.

Розкажіть детальніше про проект онлайн-освіти

Наразі вибудовується лише модель. Ми плануємо зробити повний онлайн-курс з навчальними програмами, який відповідатиме освітнім стандартам України. Однак він буде відрізнятися від програми, за якою вчитель викладає в школі. Курс буде спрощеним. У першу чергу він передбачає тестові завдання, оскільки забезпечити скайп-зв’язок з викладачем кожен день неможливо

Також поки відкритим залишається питання, хто зможе мати доступ до цієї онлайн-освіти. Якщо робити програму лише для дітей з окупованих територій, то мають бути гарантії, що ми навчаємо тільки цю категорію школярів. Або ж робити вільний доступ для всіх бажаючих. Приміром, сидить дитина десь у Івано-Франківській області в гірському селі і не хоче спускатися в школу, або в сільській місцевості залишилося дві дитини у старшій школі і вони не хочуть їздити далеко на шкільному автобусі.

Як буде налагоджений процес онлайн-навчання?

Теоретично: спочатку учень ходить в де-факто російську школу в Криму, а потім вдома слухає онлайн-курси. Але в такому випадку порушуються санітарно-гігієнічні норми для дитини, оскільки він шість годин просидів у школі за однією програмою, а потім повинен зайти в Інтернет і виконати такий самий обсяг завдань по іншій.

Як ви плануєте вирішувати цю проблему?

На одній з робочих зустрічей була цікава пропозиція: нехай учень не ходить в російську школу. Але освіту і в Україні, і в Росії є обов’язковою, і якщо він не буде ходити в російську школу, то батьки будуть покарані, аж до позбавлення батьківських прав.

Тому пропонується взяти за основу лише ті предмети, програма за якими кардинально відрізняється у викладанні в російських і українських школах. Це українська мова, українська література, історія України, всесвітня історія, географія та правознавство.

Зовнішнє незалежне оцінювання вони складатимуть також?

Ми плануємо домовитися з керівництвом Українського центру оцінювання якості освіти, щоб вони створили платформу, де діти з усіма ступенями захисту писатимуть тести ЗНО в онлайн-режимі. Поки що головна проблема — це власне система контролю.

Як кримські школярі будуть дізнаватися про цю програму?

Мені бачиться оптимальним варіант облаштування інформаційних центрів у пунктах перетину адміністративного кордону з Кримом. Коли людина виїжджає з Криму і не знає, які останні зміни відбулися на материковій Україні, вона отримує консультацію в такому інформцентрі. Крім того, ми будемо поширювати цю інформацію через інтернет ресурси: сайти профільних відомств, соцмережі, ЗМІ.

Скільки часу буде займати онлайн-навчання?

Ми б хотіли створити програми тільки для учнів 10 та 11 класів. За умови, що документ про базову освіту взагалі не буде враховуватись. По закінченню такого курсу учень отримає атестат державного зразка. В ідеалі йому прийде повідомлення про те, де і як він може забрати свій атестат.

Хто буде викладати ці онлайн-курси?

Тут ми хотіли б вирішити ще одну проблему: багато вчителів, які виїхали з Криму і Донбасу, зіткнулися з проблемою працевлаштування. Є можливість забезпечити роботою насамперед цю категорію викладачів.

Чи вдасться запустити цю програму до наступної вступної кампанії?

Однозначно, наступна вступна кампанія буде іншою. Поки ми розглядаємо екстернатну і онлайн-форми навчання. У випадку із останньою багато чого залежить від технічного забезпечення. Більшість онлайн-курсів працюють на системі Moodlе (веб-додаток, що надає можливість створювати сайти для онлайн-навчання). Але вона дуже незручна, і якщо десятикласник з нею впорається, то семикласник навряд чи. Тому наразі у нас заплановано кілька зустрічей з IT-фахівцями, які допоможуть нам зрозуміти, скільки потрібно часу, щоб запустити цю програму, і скільки вона буде коштувати. Громадські діячі у свою чергу спільно з Міносвіти лобіюватимуть фінансування програми онлайн-освіти з держбюджету на 2016 рік.

Як Міносвіти реагує на вашу ініціативу?

Міністерство сьогодні повністю на нашому боці. Але існує неврегульованість нормативної бази, відсутність фінансування з бюджету, і все це призводить до того, що чимало ініціатив пробуксовують.

30 липня заступник міністра Павло Полянський організував робочу зустріч з представниками громадського сектору, де обговорювалися найбільш проблемні питання на сьогоднішній день. Він звернувся до нас і сказав, що ми можемо зібрати свою групу громадських діячів, яка буде включена в робочу групу при Міністерстві. Тобто вже, як мінімум, ми не будемо працювати окремо по одним і тим же питанням.

Це дуже прогресивне рішення — об’єднати громадський сектор і державну структуру. На одній з останніх спільних зустрічей ми якраз обговорювали, хто увійде в цю групу, яка буде комунікувати з міністерством з питань онлайн-освіти.

Чи враховуєте ви світовий досвід у цій сфері?

Ми плануємо зв’язатися з представниками Литви. У них є підходящі нам напрацювання. Можливо, вони зможуть на наших робочих зустрічах розповісти, яким чином їм вдалося побудувати цю систему. Практика онлайн-освіти є також у Чехії та Польщі, але з Литвою простіше, оскільки це теж пострадянська країна, і дуже багато речей ми розуміємо однаково.

До речі, в Україні вже є приватні ініціативи по створенню онлайн-курсів, але спроби ці, чесно кажучи, сумнівні. Більше того, такі курси платні, а за відсутності безкоштовної альтернативи, я вважаю, це некоректним.