Сміття вище кримських гір

Проблема сміття – мабуть, наймасштабніша в Криму. Від неперероблених відходів страждають не тільки курортні міста. Сімферополь поступово перетворюється в один великий смітник. Місцеві жителі скаржаться – на околицях міста практично не залишилося чистих галявин для пікніків, а в лісах, гаях і в зоні уздовж доріг утворюються стихійні звалища. Аналогічна проблема і в самому місті.

Окупаційна влада вирішила, що корінь проблеми в недостатній кількості контейнерів для сміття. «Дефіцит сміттєвих контейнерів – основна причина накопичення навалів сміття на майданчиках”, – заявила в листопаді минулого року так звана голова сімферопольської адміністрації Олена Проценко. За її словами, в місті не вистачає 1,1 тисячі сміттєвих баків. У січні 2020 року міська влада відзвітувала про заміну 150 старих пластикових контейнерів на нові металеві. Замовником закупівлі стало держпідприємство “Крименергоресурси”. Всього було придбано близько 1000 контейнерів, максимальна місткість яких – 440 кг. Поставку вартістю в 11,4 млн рублів взяла на себе московська компанія “Чистоград плюс”.

Однак, дива не сталося. Нові сміттєві контейнери стоять переповнені та не вивозяться. Тепер окупанти посилаються на проблему нестачі двірників. Проблема дефіциту кадрів в столиці півострова досить давня, проте до її вирішення через стимуляцію рублем прийшли тільки зараз. У підсумку, адміністрація Сімферополя у себе на сайті розмістила оголошення про набір двірників. У штаті близько 300 вакансій з платнею в 18,5 тисяч рублів і надбавкою за якість виконаної роботи. Однак підвищена платня навряд чи зможе вирішити проблему дефіциту робочої сили, адже ціни в Сімферополі наближаються до московських, а от зарплати – ні. Середня зарплата двірника в столиці Росії становить 25 000 рублів.

Севастополь страждає від невивезених відходів не менше. Не бажаючи миритися з ситуацією і втративши надію на дії окупаційної влади, севастопольці створили сайт Sevsvalki.net. За даними активістів в Севастополі виявлено 1515 звалищ. Наочно їх можна подивитися на карті. Так само смайликами позначені незаконні місця скупчення відходів, які активісти ліквідували своїми силами. Таких за підрахунками – 663. На відміну від Сімферополя, Севастополь страждає не від побутових, а від будівельних відходів. У багатьох місцях рівень сміття на кілька метрів перевищує рівень землі. Дерева і чагарники в буквальному сенсі потопають в ньому.

В травні 2019 роки так звана севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура заявила, що за рік в місті утворилося в цілому 44 тисячі метрів будівельного звалища – це приблизно 7 футбольних полів. Вони всюди: на узбіччях доріг і житлових будинків, в лісах і на полях. І навіть поруч з історичними пам’ятками, як, наприклад, в 100 метрах від меморіалу “Інкерманській битві”. І це не дивно. Окупанти охороняють пам’ятники лише ними зведені, як наприклад “Ввічливим людям”.

Частково проблема також криється в недбайливих забудовниках, які в гонитві за вигодою завдають колосальної шкоди навколишньому середовищу, не утилізуючи будівельні відходи як потрібно.

Однак не варто перекладати всю відповідальність на забудовників. Свою провину перед природою їм варто поділити з окупаційною владою, яка, відверто кажучи, не була готова до таких масштабних будівельних робіт.

Єдиний законний сміттєвий полігон в Севастополі – “Первомайський”, та й той функціонує з порушеннями. Є певні нормативи, відповідно до яких, шар сміття певної товщини повинен пересипатися землею. В іншому випадку, це перетворюється в звичайне звалище, що і відбувається в Первомайському. При цьому туди заборонено вивозити будівельне сміття, тільки побутове. Утилізацією відходів від будівництва займаються приватні компанії, але їх розцінки б’ють по гаманцю забудовників. Всі ці фактори стали однією з причин потрапляння Севастополя на самі нижні позиції російського екологічного рейтингу – з 85 позицій, місто займає 73 місце.

Проблема також полягає не тільки в кількості, але і в якості полігонів. Адже навіть там де вони є, в більшості випадків не дотримуються санітарно-захисної зони, яка становить 500 метрів. Як в Кам’янці, наприклад. Ще в СРСР звалище організували як тимчасове, але, немає нічого більш постійного.

Десятиліттями місцеві жителі боролися за закриття полігону. Смердючий запах від гір гниючого сміття став для них звичайним. У 2017 році звалище офіційно закрили, із застереженням, що дозволено звозити тільки будівельне сміття. Але на ділі все виявилося інакше. Під виглядом будматеріалів на закритий полігон продовжують везти побутові відходи. В результаті полігон значно розрісся в діаметрі. У 2018 році відкрите завезення сміття припинили. Близько мільйона рублів виділили на рекультивацію з федеральної програми. Тендер на виконання робіт виграла фірма «СК Консоль-Строй ЛТД», близька до спікера де-факто парламенту Криму Володимира Константинова.

Довгий час навколо закритого полігону не з’являвся паркан, передбачений рекультивацією. Однак коли він з’явився, стало ясно, що рекультивації підлягає не вся територія. З кожного боку за межами паркану залишилося по 100-150 метрів полігону. Тільки мешканці зітхнули з полегшенням, що хоч поблизу їх будинків перестали їздити великі вантажівки, як тут нова напасть – окупаційна влада почала будівництво сміттєпереробного комплексу та, як уже повелося в Кам’янці, теж тимчасового і теж на відстані в 500 метрів від їхніх будинків.

В результаті, в червні 2019 року активним жителям Кам’янки вдалося домогтися від так званого голови Криму Сергія Аксьонова заборони на вивезення відходів в Кам’янку. Але вже в кінці січня 2020 року жителі були змушені знову вийти з акціями протесту. Вони пов’язані з планами російського міністерства ЖКГ Криму побудувати сміттєперевантажувальних станцію поруч з сміттєпереробним комплексом який призупинив роботу. Під проект вже виділили 7 га землі, знову поруч з будинками місцевих жителів. Люди побоюються серйозного забруднення води, ґрунту і повітря, що може погано вплинути на їх здоров’я. Крім того, вони вже не вірять в те, що очисні споруди, які також обіцяють ввести на об’єкті, працюватимуть. Адже сміттєпереробна станція після запуску пропрацювала пару тижнів, місцеві прекрасно пам’ятають як це було. Наприклад, при очищенні річки Салгир, весь бруд просто викинули в поле, практично під паркани. Ніхто переробляти його не збирався. Звичайно, після такого віри в сумлінність і якість вже не залишилося.

Проблема сміття в Криму виходить далеко за межі двох міст. Халатність окупаційної влади ставить під загрозу здоров’я жителів усього півострова, завдає непоправної шкоди флорі та фауні Криму, який завжди славився свіжим повітрям і багатою природою. Однак зберігати ці блага явно не входять в плани окупантів. Для військової бази розміром в 27 квадратних кілометрів наявність природи та цивільних – не обов’язкові.