Решат Аметов

Земляничне – невелике село понад трасою Р23, яка з’єднує Сімферополь із Феодосією, проходячи майже через весь півострів. Низинна місцевість, помережана річкою Мокрий Індол і її каналами. Навколо села розкинулося кілька полів із соняхами й кукурудзою, невеликі виноградники. На одному з поближніх до Земляничного полів 15 березня 2014 року знайшли тіло – на голові пластиковий пакет, руки в кайданках, тіло в синцях та ножових пораненнях. Коли з голови зняли пакет, виявилося, що рот був заклеєний скотчем, очі виколоті. Згодом виявилося, що смерть була довгою і болючою – від ножового поранення в око. Ще згодом виявилося, що це було тіло Решата Аметова, чиї фото вже 9 днів висіли на стовпах Сімферопольського району, на листівках про пошуки зниклої особи.

Наприкінці лютого з території Російської Федерації через кримські морські бази були перекинуті війська без розпізнавальних знаків, до яких доєдналися новостворені загони так званої самооборони. З цього почалася окупація Криму. За тиждень після цього Решат сказав дружині, що йде до військкомату записуватися в лави української добровольчої армії. За два з половиною місяці до цього у нього народилася третя дитина.

Чи сварила вона себе за те, що відпустила його того дня? Ще задовго до тих подій Решат займався громадським активізмом, всерйоз переймався статусом і можливістю говорити кримськотатарською мовою. Пізніше друзі родини казали, що це було так схоже на нього – тримати руку на пульсі подій, боротися за свободу самовизначення. Певне, настільки ж схожим, наскільки виявлене тіло було на нього несхожим.

Наступного дня дружина заявила про його зникнення – в міліцію, в пресу, розклеювала листівки з його фотографією. Міліція мовчала. Пізніше з’явилося відео, на якому було видно, як Решата з площі Леніна забирає двоє чоловіків у військовій формі без розпізнавальних знаків, ще хтось у штатському від’їздить разом із ним на чорному гетчбеку, в який його насильно садять, ще один із пов’язкою «самооборони» стоїть неподалік. Ще пізніше, коли тіло вже було знайдене, місцевий представник «самооборони» повідомив родину загиблого, що вони забрали Решата, але не утримували його. Кримінальну справу було порушено вже наступного місяця. Аксьонов пообіцяв розкрити справу у найкоротші строки. Справу то прикривали, то відкривали заново. За час «розслідування» були опитані 250 свідків, проведено понад 50 судових експертиз і понад 50 оглядів. Вже п’ятий рік ця смерть тяжіє над півостровом знаком питання.

Якщо подивитися на мапу, то сімферопольський військомат знаходиться за годину ходи від площі Леніна, де демонстративно викрали Решата. Або 30 хвилин їзди на 99-му автобусі – цікаво, він ще їздить? Чи змінив свої номери й маршрути з приходом нової «влади»? На площі Леніна стоїть будівля Ради міністрів АРК – грізний сталінський ампір, який півколом оточує саму площу. З відео видно, що Решат стояв просто навпроти будівлі. Він пікетував. Це був одиночний пікет проти окупації Криму. Стояв сам і прямо дивився на будівлю. За кілька метрів від того місця зараз стоїть металева скульптура, яка є нібито пам’ятникам «ввічливим людям» – тим, хто висадився на півострів, тим, хто потім зайняв депутатські місця у Раді міністрів АРК і перетворив її на «Раду міністрів Республіки Крим». Тим, хто 3 березня 2014 року викрав звідти Решата Аметова, поглумився над ним і викинув понад дорогою за 60 кілометрів на схід. Поблизу села Земляничне, де ростуть соняхи і кукурудза. До слова, мовою, якою говорив Решат, за яку боровся і за чию самобутність зрештою поплатився життям, це село називається Орталан.