Паралельні реальності: чи здатні ми зрозуміти, що насправді відбувається в Криму?

Ті, хто живе на материку і спілкується з родичами або знайомими  в окупованому Криму, нерідко стикаються зі скаргами на те, що на материку їх не розуміють. Що по той бік анексованої території можуть робити багато сміливих заяв про події в Криму, але все одно не можуть повністю зрозуміти тих, хто залишився. І ця прірва між двома світами зростає з кожним днем.

Звісно, одна з причин цього в тому, що українські журналісти не мають змоги працювати в Криму. Способи діставати інформацію з окупованого півострова знайти можна, але часто вона уривчаста, не є до кінця повною. Явним є недолік у відсутності польової журналістської роботи.

Проте як навіть отриману інформацію донести кримчанам, і чи готові вони її сприймати? Чому найбільшу увагу на материку привертають ті новини про Крим, які дозволяють зловтішатися? І головне, чи можливо подолати цю інформаційну прірву? Про це QirimInfo розпитав у материкових експертів по Криму.

Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень

Далеко не завжди вся інформація сприймається користувачем інформації. Часто-густо трапляється так, що люди не готові цю інформацію сприймати через якісь внутрішні запобіжники. Переважна більшість людей інформацію не аналізує, а лише шукає підтвердження своїм думкам.

В цьому і велика проблема, коли ми говоримо про роботу із кримчанами. Кримчанин здебільшого не шукає альтернативної інформації – його абсолютно задовольняє та, яку подають офіційні джерела.

Та ж частина кримчан, які шукають альтернативну інформацію або на сайтах, або через телеканал АТР, або ж через радіостанції, знову ж таки, шукають її для підтвердження своїх ідей, своїх цінностей.

На сьогоднішній момент та інформація, яка надходить з України до Криму, з одного боку інформує, надає якісь альтернативні канали інформації для кримчан. Але й крім того, що дуже важливо, ця інформація підтримує окремішну ідентичність як кримськотатарську, так і українську. Тому зрозуміло прагнення окупаційної влади обмежити доступ до цієї інформації: вона намагається створити щось на зразок імітаторів, які могли б замінити незалежну інформацію, яка надходить до півострова.

Якщо людина не хоче розбиратися в інформації, яка надходить ззовні, то буде спиратися на точку зору тих людей, яким вона довіряє. Абсолютно не обов’язково, щоб людина безпосередньо сама мала доступ до якоїсь інформації, а достатньо того, щоб її повідомив хтось, кому вона довіряє. Так що в будь-якому випадку, робота має вестися – ЗМІ повинні поширювати свій вплив на Крим. Сам факт наявності цієї інформації дуже потрібен. Без неї ситуація буде ще гіршою.

Якщо говорити про інформацію, яка надходить із Криму до материкової України, то ті джерела, які висвітлюють події в Криму, працюють переважно для невеликої аудиторії: кримських татар, вихідців із Криму, або експертів. Але для цього є об’єктивні причини: практично жоден український канал не може працювати на півострові, а значить, не може отримати інформацію з перших вуст. Тому така інформація не має великого значення з точки зору інформування, натомість вона працює на підтримання ідентичності.

Українські ЗМІ, в першу чергу, подають новини, які стосуються підтвердження загальновизнаної в Україні думки, що Крим без України буде занепадати, і що, власне, окупація не принесла мешканцям Криму нічого доброго, і ситуація має тенденцію погіршуватися.

Ну і репресії, які здійснюються окупаційною владою проти кримських татар і українців. Це ті дві теми, які домінують у висвітленні кримської ситуації.

ЗМІ працюють, враховуючи потреби публіки. А потреби публіки якраз зосереджуються в цих ключових моментах.

Юлія Тищенко, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень

Якщо говорити про інформаційні новини, то в принципі кримчани мають можливість знати, що відбувається на материку, шукаючи новини в інтернеті, через супутникове телебачення тощо. Інша справа, що вони цією можливістю не завжди користуються.

В російських медіа в Криму може подаватись інша інтерпретація подій, що, звичайно, впливає на їх розуміння. Все залежить від того, яка аудиторія є споживачами інформації, на що вона орієнтована.

В Криму ж дуже складно працювати українським журналістам і надавати інформацію.  Далеко не всі люди будуть відверто щось розповідати.

Але тут варто зізнатися, що українські ЗМІ не тільки про Крим можуть не висвітлювати всю інформацію. Ми так само небагато інформації отримуємо і про те, що відбувається, наприклад, на Закарпатті.  

Потрібно піднімати загальний освітній рівень самих журналістів для якіснішого висвітлення подій, в тому числі в Криму, і знаходити можливість працювати з цими аудиторіями для здобуття інформації. Також необхідно на рівні державному створити чітку інформаційну стратегію по Криму.

Публікація інформації про невдачі окупаційної влади в Криму не є злорадством. Кожне ЗМІ орієнтується на свою аудиторію, тому і беруть теми, цікаві читачам, або ж беруть якісь резонансні факти.

Як і раніше, українські ЗМІ цікавлять в основному якісь політичні, корупіційні та приватизаційні скандали, етнічна ситуація, час від часу – туристичний сезон. А тепер до них додались сюжети, пов’язані з діями окупаційної влади в Криму.

Айдер Халілов, експерт по Криму

Ми живемо в різних реальностях: люди в Криму живуть в реальності тотального контролю, засмічення мозків місцевими телеканалами, газетами, розмовами на роботі і вдома. Тут (на материку – ред.) у тебе є різні варіанти трактування подій, можливий вибір інформації.

Але питання в тому, що ми будемо робити з цією інформаційною прірвою – бо інформаційна прірва веде до прірви між людьми.

Зараз в Криму, а серед кримських татар особливо, культивується негативна думка про тих, хто виїхав з Криму як про тих, хто “кинув наш народ, поїхав шукати краще життя”. В цьому контексті ті, хто залишився, “бореться і виживає, не дивлячись ні на що”.

Тому мені здається, в інформаційному просторі треба не допустити цього поділу народу на кілька груп. Бо є ті, хто позиціонують себе як активну людини, а інші в їх розумінні “поїхали за довгим рублем / гривнею / доларом”. Це і є найголовніша проблема.

Насправді кожна зі сторін не може сформулювати, що конкретно може зробити для Криму і як. Якщо ж щось робимо, то потрібно це презентувати.

Поки система Меджлісу і національного самоврядування була дієва, вона збирала інформацію, була центром, навколо якого будувалися всі взаємини. Тепер же у нас виходить, що хто в ліс, хто по дрова, у кожної групи власне розуміння того, як і що потрібно робити. І, на жаль, незрозуміло, що з цими всіма потоками ініціатив, інформації робити, адже існує кілька центрів. І тут потрібен діалог, дискурс – як об’єднатися.

В інформаційному полі ми нічого не зможемо змінити, навіть встановивши радіовишки в Херсонській області для трансляції українських телеканалів. Ті, хто в Криму хотів отримати альтернативну офіційній інформацію, той поставив собі антену або тарілку, і дивиться ті канали, які йому подобаються. Якщо ж людина користується тільки тим, що є в наявності в його телевізорі або в його сторінках в соцмережах, то це її особистий вибір.

З іншого боку, на материку формується інформаційний простір, який формує образ кримчанина як винного в тому, що відбувається на півострові. Останнім часом український новинний контент, присвячений Криму, це в основному злорадство з приводу того, що там щось не виходить, значить, кримчани “самі вибирали собі таку долю”. Причому, ніхто ж нічого насправді не вибирав, а їм нав’язали.

Українці ж територію Криму розглядають як свою, а ось до людей, які там живуть, вони все-таки ставляться як до зрадників… Співчуття є тільки до кримських татар, як і готовність підтримати їх. Доля решти населення Криму особливого жалю не викликає.

В новинах про Крим потрібно писати про все, щоб питання півострову не зникали з порядку денного… Інформаційне поле потрібно насичувати різною інформацією: фейками, зловтішаннями, серйозними заявами, стратегічними питаннями, мінімальними інформаційними повідомленнями. Тому що таким чином ми не допустимо випадання Криму з інформаційного простору України та світу… Будь-яка інформація важлива, яка тільки може дати уявлення про те, що там відбувається.