КримSOS: впродовж 2024 року у Криму було зафіксовано щонайменше 6 випадків насильницьких зникнень
7 / 03 / 2025
За період 2024 року КримSOS зафіксувала щонайменше 6 нових випадків насильницьких зникнень: 2 чоловіків і 4 жінок. За наявною інформацією, до усіх шести випадків причетні співробітники ФСБ. Про це повідомляє аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.
«У 4 випадках після обшуків працівники ФСБ відвезли жертв у невідомому напрямку, відмовляючись повідомляти рідних про правовий статус і місцеперебування затриманих», – зазначає Євгеній Ярошенко.
Станом на сьогодні відомо про 67 жертв насильницьких викрадень за весь період окупації Криму. Останньою відомою жертвою стала Лера Джемілова – жителька Джанкойського району півострова, арештована на 15 діб окупаційними силовиками після обшуку в травні 2024 року. Після цього місцеперебування Лери досі залишається невідомим.
Загалом, згідно з інформацією Моніторингової місії ООН з прав людини, з початку окупації в Криму зафіксовано 104 випадки насильницьких зникнень, з яких 21 особа вважається зниклою безвісти.
З 2014 року лише в березні кількість жертв насильницьких зникнень налічує 23 особи. Практично всі з них – проукраїнські активісти, які виступали проти незаконного «референдуму». Один із них – Решат Аметов, що 3 березня вийшов з одиночним протестом проти російської окупації у Сімферополі. Того ж дня його викрали учасники НЗФ «Самооборона Криму», а через кілька діб тіло Решата знайшли зі слідами численних катувань.
Досі невідомою залишається доля викрадених 7 березня 2014 року Валерія Ващука та Івана Бондарця, а також Василя Черниша, який зник 15 березня того ж року.
«Майже до усіх цих 23 випадків причетні члени «Кримської самооборони». Насильницькі зникнення у березні 2014 року свідчать про те, що це була цілеспрямована політика росії або підконтрольних їй груп щодо терору проти прибічників територіальної цілісності України», – каже аналітик КримSOS.
У січні 2025 року ми повідомляли про 66 випадків насильницьких зникнень у Криму з початку окупації.
Нагадаємо, ознаками насильницького зникнення вважається позбавлення волі проти волі визначеної особи, залучення державних посадових осіб, принаймні побічно, шляхом мовчазної згоди, відмова визнати факт позбавлення волі та повідомити про долю та місцеперебування визначеної особи. Такі випадки порушують звичаєве міжнародне гуманітарне право та не можуть бути виправдані жодними обставинами, у тому числі воєнним станом.