Пустеля Крим: як місцевій «владі» доводиться викручуватись в умовах дефіциту води

Розмови про занепад Північно-Кримського каналу розпочались ще у 2014 році – з моменту його перекриття внаслідок анексії Криму Росією. Двох безводних років вистачило для того, аби канал зіпсувався і був непридатний для ремонту. Це рік тому пророкував почесний меліоратор України Георгій Капшук: «Якщо ще рік не буде використовуватися канал – прощай, Північно-Кримський! Цей залізобетон – він як живий організм. Влітку, коли ґрунт нагрівається до 60 градусів, а води немає – його коробить, веде. Одинадцять тисяч кілометрів каналів міжгосподарських, зрошувальних і трубопроводів! Як звідси до Аляски! Йому без води стояти влітку не можна».

На днях це підтвердив російський «спікер» Криму Володимир Константинов, який заявив, що канал не підлягає відновленню. При чому він не бачить у занепаді Північно-Кримського каналу проблеми.

Однак враховуючи, що дніпровська вода, яка надходила Північно-Кримським каналом, забезпечувала потреби Криму у прісній воді на 85%, то про зрошувальне землеробство на півострові вже можна забути. Та і навряд чи місцевій владі вдасться повністю закрити навіть побутові потреби у воді за рахунок місцевих джерел.

Залежні від опадів водосховища

Особлива критична ситуація – на сході Криму: у Керчі, Феодосії і Судаку, де діючі три водосховища заповнювалися водою з Північно-Кримського каналу. У Керчі опалювальний сезон на межі зриву через відсутність води для заповнення опалювальної системи, а з кранів може в будь-який момент потекти брудна жижа: у Новомиколаївському водосховищі залишилося 6,3 млн кубометрів, що є критичним показником. При 6 мільйонах кубометрів використовувати воду з крана вже небезпечно через її каламутність.

Це не дивно, адже Біюк-Карасу, в долині якої розміщується водосховище, в цьому році обмілів на два місяці раніше, ніж в минулому через відсутність опадів протягом довгого часу.

Основна проблема Керчі – відсутність водозаборів, щоб живити водосховища з підземних джерел. Їх місцева влада обіцяє добудувати у 2017 році – зараз працюють тимчасові, які перекачують не більше 75 тис. кубометрів води.

На думку голови громадської організації «Чистий берег. Крим» Володимира Гарначука, кримська «влада» проблему з нестачею води для побутових потреб повинна все ж вирішити в першу чергу: це пряма соціальна проблема. Але Гарначук наголошує, що вичерпуючи резерви води з північного і центрального Криму для сходу, влада тим самим прирікає і ці регіони на те, що вони у найближчому майбутньому зіштовхнуться з проблемою нестачі води.

– Поки звертають увагу на східний Крим, так як це найбільш проблемний регіон. Але ж воду для нього черпають з центрального і північного Криму, а там ресурси теж обмежені. А це означає, що і ці регіони незабаром зіткнуться з нестачею води, так як її всю пустять на схід, – розповідає Гарначук QirimInfo.

На даний момент більшість районів півострова користуються водою, яку накопичують з гірських річок і джерел, а також завдяки природному заповненню з опадів.

Це проблему не вирішує, а лише збільшує залежність кримчан від природних опадів. Селяни ж часто використовують підземні води, необхідні їм для поливу сільськогосподарських культур, без чого сільське господарство у Криму не може існувати. Але зараз це використання настільки масове і неконтрольоване, що може призвести до зниження рівня підземних вод (зникнення води у криницях – те, з чим періодично стикаються мешканці кримських сіл ще з 2014 року) і засолення ґрунтів.

Нестандартний видобуток прісної води – дорогий

Знайти альтернативні способи задовольнити потреби місцевих мешканців у водних ресурсах поки що успіхом не увінчались. Були навіть спроби опріснити воду з озера Донузлав, але в результаті її виявили непридатною для питних і навіть сільськогосподарських потреб.

– Опріснити воду, теоретично, можливо. Така практика характерна для заможних країн з недостатніми запасами прісної води. Взагалі ледь не будь-яку воду можна зробити придатною для вжитку. Але цим займаються тільки заможні країни, а для Росії це задоволення занадто дороге (особливо в умовах енергодефіциту в Криму – ред.), – розповів завідувач відділу водних ресурсів Інституту водних проблем і меліорації НААН Анатолій Шевченко. – Пам’ятаєте, були навіть амбітні плани подавати воду до Криму з Краснодарського краю? І чим це все закінчилось?

Проект з передачею води з річки Кубані дійсно виявився провальним через його дорогу вартість. Крім того, за словами «голови» державного комітету з водного господарства і меліорації Криму Ігора Вайля, у Краснодарському краї недостатньо води для забезпечення у ній ще й кримчан.

«Щодо водоводу з Краснодарського краю, то навіть питання такого підіймати не варто. На Кубані немає такого ресурсу води. За всіма статистичними даними і тими нарадами, які ми проводили раніше на рівні федеральних органів, на Кубані води немає, щоб забезпечити Крим», – передають його слова «Новости Крыма».

Здорожчання видобутку води стане причиною підвищення тарифів, яке поступово вже відбувається: так, якщо з початку 2016 року кубометр води коштував 34 рублі, то до кінця року його вартість виросла до 45 рублів.

Порятунок Севастополя за рахунок навколишніх сіл

Що ж стосується Севастополя, то кримська влада планує побудувати водосховище у селі Соколине для забезпечення міста водою. Проблема в тому, що водою його мала б забезпечувати річка Коккозка. Це обурило мешканців сіл, що лежать в басейні річки. Вони навіть запустили петицію президенту РФ проти будівництва водосховища. «Це завдасть непоправної шкоди природі і людям, в тому числі і жителям Північної сторони міста Севастополя. Висновки геологів і гідробіологів є, і всі вони свідчать про те, що даний проект з перекидання води з Коккозка дуже небезпечний”,  – йдеться у петиції.

– Якщо з неї (Коккозки, – ред.) забирати воду на потреби Севастополя, то на сільське господарство в довколишніх селах не буде вистачати. Тому і не дивно, що мешканці сіл проти будівництва водосховища! – прокоментував ситуацію Володимир Гарначук.

Поки що всі спроби кримської окупаційної влади повністю вирішити питання води закінчується невдало. І якщо поки що закривати побутові потреби у воді вдається (хоч і з великими труднощами, які супроводжуються подорожчанням води), то сільське господарство у Криму тільки за рахунок опадів існувати не може.