Прощання із сакральністю. Яким був 2015 рік для Криму

19 / 01 / 2016

Торгова, а потім і енергетична блокада Криму стали головними подіями для півострова в 2015 році. У підсумку він ще більше віддалився від материкової України. Однак головне, що повинен був зрозуміти Крим цього року, що для Росії він особливим так і не став.

 

Політика

Крим ділиться на власне автономію і місто адміністративного значення Севастополь як в адміністративному плані, так і в політичному. У Сімферополі свої проблеми, у Севастополі – свої. Якщо з весни цього року російський голова Криму Сергій Аксьонов безуспішно намагається знайти спільну мову з кремлівськими чиновниками, то в місті-герої триває своя політична криза локального характеру, яка, втім, не обійшлася без втручання федерального центру.

Безліч політичних оглядачів прогнозували, а Сергій Аксьонов щиро сподівався на «особливе, розуміюче ставлення» Москви щодо ситуації в Криму. Спочатку, під час політики «перехідного періоду», так і було.

Нинішній рік Сергій Аксьонов почав з захоплення українських підприємств, які охрестили націоналізацією. Однак якими б переможними не були ці дії, Аксьонову почали обмежувати рамки його самостійності, ставлячи його на один рівень з головами інших регіонів. Аксьонов миритися з цим не хотів.

Влітку Аксьонов назвав замовною справу проти «міністра» промислової політики Криму Андрія Скринника. Тоді критику на свою адресу в Кремлі сприйняли стримано. Однак згодом Москва спробує завести у Крим своїх чиновників на пости заступників міністрів.

Політологи пояснювали це спробою зовнішнього управління півостровом, оскільки кримське керівництво не справлялося з поставленими завданнями. У контексті цієї ситуації Аксьонов якось навіть назвав себе «безправним відносно федералів». У підсумку ідея контролю за «республікою» з центру не була реалізована у повному обсязі.

Публічний конфлікт між Кремлем і керівництвом Криму головним чином зводився до реалізації федеральної цільової програми (ФЦП). У вересні цього року Крим відвідав віце-прем’єр уряду РФ Дмитро Козак. Керівництво РФ неодноразово дорікало кримській владі у неготовності до реалізації програми. Останні виправдовувалися, що лише вчаться жити в російській реальності.

У підсумку все закінчилося гучним скандалом. Сергій Аксьонов заявив, що регіон не отримав ні копійки на реалізацію ФЦП. У відповідь в уряді РФ ініціювали перевірку за участю Генпрокуратури щодо освоєння коштів в рамках згаданої програми. У цьому зв’язку російські експерти навіть заговорили про можливу відставку Сергія Аксьонова.

Окреме місце в політичному житті півострова займає історія взаємин губернатора Севастополя Сергія Міняйло та спікера законодавчих зборів Олексія Чалого. Відразу після окупації Криму Володимир Путін запропонував Чалому очолити Севастополь. Замість себе «народний мер» висунув кандидатуру Міняйло, відрекомендував його як «успішного кризового менеджера».

Однак мине небагато часу, Чалий пошкодує про своє рішення і сконцентрує всі свої зусилля на критиці губернатора. На думку більшості оглядачів, конфлікт між політиками носить в першу чергу особистий характер. Спікер законодавчих зборів неодноразово дорікав Міняйло в неефективності, і вміло використовував його управлінські помилки (достатньо згадати скандал з Херсонесом Таврійським). А в квітні навіть запропонував губернатору піти у відставку і провести дострокові вибори, оскільки той не справляється зі своїми завданнями.

Кремль вирішив побороти управлінську кризу політикою утихомирення обох сторін. У підсумку конфронтація між чиновниками хоч і зникла з медійного поля, але, по суті, не припинилася. А головним її епізодом стала вчорашня добровільна відставка Олексія Чалого з посади спікера законодавчих зборів.

 

Економіка Криму

З економічної точки зору, наразі Крим виглядає як один з регіонів Російської Федерації, хоча й має низку власних особливостей. Тому кримська економіка здебільшого рухається туди ж, куди і російська. Зниження курсу рубля на 21,7%, інфляція, відсутність інвестицій, падіння ВВП — все це позначилося на добробуті кримчан.

Як і минулого року, через санкції і невизначеність юридичного статусу Крим відрізаний майже від всієї решти світу. Кримська промисловість поступово адаптується до нових реалій — відсутності інвестицій, нового законодавства, зміни торговельних потоків, — намагаючись максимально забезпечити півострів власною продукцією (наприклад, виробництво молочної продукції збільшилося в рази). Товари, яких не вистачає, Крим здебільшого закуповував у Росії та України, а також у країн, які не підтримують санкції.

Громадянська блокада Криму, яка розпочалася у вересні, значно ускладнила ситуацію. Якщо масові споживчі товари просто почали замінювати російськими та імпортованими через Росію аналогами, то з товарами для промисловості все не так просто.

Після початку блокади Крим втратив значну частку поставок сировини для промисловості, що призвело до зупинки роботи деяких найбільших підприємств півострова, наприклад, градотворчого «Кримського титану». Ситуація ускладнилася ще більше, коли в кінці листопада через відсутність електроенергії зупинилася більшість кримських підприємств. Хоча влада планувала компенсувати простій за рахунок цілодобової роботи підприємств після відновлення поставок електроенергії, поки не ясно, які результати це дасть. За даними Кримстата, восени обсяг промислового виробництва почав знижуватися, але в цілому в січні-листопаді цього року зріс на 10,7% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.

За офіційними підсумками перших 11 місяців цього року, найбільшими зовнішньоекономічними партнерами Криму стали Україна, Панама (за рахунок морського транзиту та зареєстрованих там кораблів) і Туреччина. Щоправда, під кінець року торгівля як з Україною, так і з Туреччиною сильно скоротилася через політичні чинники. Цікаво, що 60% кримського експорту складають продукція суднобудівної та хімічної галузей.

Загалом, схоже, кримська промисловість, що просіла в результаті анексії, в першому півріччі поступово відновлювалася, але восени низка зовнішніх факторів, включаючи товарну і енергетичну блокаду, нові санкції і конфлікт з Туреччиною, знову погіршила ситуацію.

Щодо простих кримчан, то, за офіційними даними, за 11 місяців цього року споживчі ціни зросли на 26%, а зарплати з січня по жовтень збільшилися на 33%. Проте ринок споживчих продуктів цього року скоротився на 10,8%, що вказує на зниження добробуту кримчан.

У бюджеті на 2016 р. окупаційна влада Криму посилається на «оптимістичний прогноз» щодо зростання валового регіонального продукту півострова на 8% цього року, але експерти вважають, що це нереалістична цифра. За їхніми словами, добробут кримчан утримується на адекватному рівні тільки за рахунок вливання величезних коштів з федерального бюджету. Як і цього року, в 2016 р. отримані від Москви кошти будуть покривати близько 70% витрат Криму.

 

Права людини

За минулий рік Крим остаточно став півостровом безправ’я.

Несправедливий суд, насильницькі зникнення, обшуки, затримання, допити, заборони мирних зібрань, переслідування за релігійною ознакою, привласнення майна, а також видавлювання незалежних ЗМІ — ось далеко не весь список, яким відзначилася російська влада на півострові.

Мовна, релігійна і політична дискримінація залишаються в Криму трендом. Всі ці порушення в більшості випадків спрямовані безпосередньо на обмеження прав і свобод людей, які не визнають анексію півострова і висловлюють підтримку Україні.

У 2015-му дискримінація отримала також яскраво виражену національну ознаку — особлива увага російських силовиків була приділена кримським татарам.

2015 в історії Криму — це також рік судових переслідувань інакодумців. Найгучніша справа слухалася влітку в Північно-Кавказькому військовому суді Ростова. 25 серпня суд виніс вирок кримчанам Олегу Сенцову і Олександру Кольченко: 20 і 10 років позбавлення волі відповідно. Їх звинувачували в підготовці серії терактів у Криму, при цьому так і не надавши доказів. «Майданівця» Олександра Костенко засудили на 4 роки за камінь, кинутий в «беркутівця» під час Революції гідності в Києві. Увійшло у вжиток і вираз «справа 26 лютого» — кілька кримських татар було арештовано за участь у мітингу біля стін кримського парламенту 26 лютого 2014. Найбільш значуща фігура із затриманих — заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз, який вже більше 11 місяців перебуває за ґратами.

Кримінальні справи, обшуки, зникнення і «профілактичні» бесіди зі співробітником ФСБ також систематично використовуються кримською «владою» для залякування небажаних. Події в Україні, такі як продовольча блокада і підрив електроопор в Херсонській області, стали для російської «прокуратури» ще одним приводом для нової хвилі кримінальних справ.

 

Туризм

Цього року відвідуваність Криму туристами трохи виросла в порівнянні з минулим роком. Згідно з офіційними даними російської влади, Крим прийняв 4,5 млн туристів, що на чверть більше порівняно з 2014-им.

Однак число в 4,5 млн варто сприймати скептично, враховуючи відсікання від півострова українських туристів і серйозні транспортні проблеми, з якими стикаються російські.

Але і ця цифра не зрівняється з більш ніж 6 млн відпочиваючих у 2012 році. Згідно із прогнозами, число туристів на півострові продовжувало б зростати (Крим увійшов у 2012 році до списку місць, які рекомендує відвідати National Geographic), якби не анексія.

Заповнюваність об’єктів курортного комплексу цього року склала всього 36%.

За попередніми підрахунками «міністерства курортів і туризму», з початку року гості півострова витратили близько 60 млрд рублів (виходить, всього в середньому близько 13 тис рублів на туриста).

Підвищити популярність Криму як місця для туризму намагалися на федеральному рівні. Навіть президент Росії Володимир Путін у серпні відвідав Ялту, щоб обговорити пріоритети розвитку внутрішнього туризму та його значення для регіонального соціально-економічного розвитку. А після катастрофи російського літака на території Синайського півострова і збитого винищувача над Туреччиною російська влада взагалі пропонувала своїм громадянам замінити турецькі та єгипетські курорти кримськими.

За офіційними даними, середній чек перебування в Криму для туристів зрівнявся із сочинським.

Перебої з електроенергією зіграли своє: у зв’язку з проблемами в забезпеченні електрикою був припинений прийом відпочиваючих у санаторіях і здравницях півострова з 1 грудня, а туристи стали відмовлятися від відпочинку при свічках, причому деякі перервали його достроково.

Провалився і проект «Новий рік у Криму», активно розрекламований кримськими чиновниками: продажі «новорічного Криму» успішно стартували, але потім різко пішли на спад.

А головне — за минулий рік змінилося обличчя кримського туриста. Раніше це був відпочиваючий, який приїжджав до Криму самостійно, зупинявся у приватних готелях чи винаймав квартиру, обідав у місцевих кафе, і таким чином підтримував місцевих підприємців. Тепер же традиційний відпочиваючий — це людина, яка приїхала по путівці, живе в санаторії та обідає там же в їдальні.

 

Відносини з материковою Україною

За минулий рік українська влада так і не озвучила стратегію деокупації Криму. Не дивно, що взаємини з анексованим півостровом були схожі на реакцію пацієнта, якому психіатр б’є по коліну молоточком.

На початку року представник АП України Валерій Чалий заявив про готовність країни продовжити боротьбу за свою територіальну цілісність за допомогою відстоювання своєї позиції в міжнародних судах. Стало зрозуміло, що 2015-ий не ознаменується рішучими діями влади у кримському питанні. Так і вийшло.

У поточному році Україна вирішила взятися за відшкодування завданих анексією збитків. Міністерство агрополітики України зайнялося перереєстрацією юридичних адрес і зміною керівництва держпідприємств галузі в Криму: тих підприємств, які потрапили до санкційних списків, тому так і не були юридично до кінця оформлені російською владою. Ще в січні вдалося повернути 3,7 млрд гривень — гроші Нацбанку, що зберігалися в Криму на момент окупації. Нарешті, допомогла і Держдума Росії, днями дозволивши українським банкам за допомогою російських посередників вимагати борги з кримчан.

Блокада Криму українськими активістами стала, мабуть, найбільш значущою подією, яка характеризує відносини Києва з окупованим півостровом у 2015 році.

Незважаючи на те, що 25 січня Україна приєдналася до країн ЄС, Швейцарії та країн Великої сімки, які ввели санкцій відносно Росії ще в грудні 2014 року, закон про Вільну економічну зону Крим продовжував діяти і фактично перетворив півострів на сіру зону, через яку українські товари потрапляли на територію держави-агресора.

Не дочекавшись активних дій з боку влади, 20 вересня Меджліс кримськотатарського народу ініціював торговельну блокаду Криму, до якої підключилися громадські активісти. Це стало відповіддю на репресії проти кримських татар та проукраїнських активістів на анексованому півострові. Кабінет міністрів України прийняв рішення про заборону торгівлі з Кримом тільки 16 грудня, залишивши при цьому лазівку: дія постанови не розповсюджується на ввезення гуманітарної допомоги та постачання електроенергії.

Проблема постачання електроенергії до Криму поки не вирішена. Так, 22 листопада невідомі підірвали опори ЛЕП на кордоні з півостровом. Крим досі частково залишається знеструмленим. Питання про постачання електроенергії на півострів регулювалося угодою між «Інтер РАО» і «Укрінтеренерго» від 30 грудня 2014 року, згідно з яким Україна повинна була забезпечити енергопостачання Криму. Дія контракту закінчується сьогодні. Незважаючи на заяви глави окупованого Криму Сергія Аксьонова про можливості Криму самостійно забезпечити себе електроенергією, в Росії заявили про готовність продовжити угоду. Одночасно з цим федеральна влада РФ збільшила бюджет на енергозабезпечення Криму на мільярд рублів.

Міністр енергетики України Володимир Демчишин також хоче продовжити контракт з РФ на постачання електрики в Крим, проте Президент Петро Порошенко заявив, що це питання має бути винесено на засідання РБНО. За словами голови держави, ці поставки можливі тільки за відповідним рішенням і з урахуванням енергетичних, торгових питань і питань безпеки, і, звичайно, з урахуванням національних інтересів України.

Поділитись

Вибір редакції

Ще Статті