Пропаганда vs Правда: про кримських бійців словесного фронту

Окупанти впровадили на півострові власну модель подання інформації, яка базується на відвертій брехні та пропаганді, де об’єктивні факти та думки, що суперечать офіційній позиції Кремля, не просто не пропускаються до інформаційного поля, але й стають приводом репресій за чесне виконання професійних обов’язків. З 2014 року затримання, арешти, вироки, обшуки у журналістів та членів їх родин стали буденними.
Останнім актом тиску на громадських журналістів та свободу думки були випадки з Муміне Салієвою та Лютфіє Зудієвою.

Мумінє Салієва — дружина політичного в’язня Сейрана Салієва, правозахисниця і засновниця «Кримського дитинства» — ініціативи, що спрямована на надання допомоги дітям в окупованому Криму. Вона також є активним учасником руху «Кримська солідарність». Через свою діяльність вона була затримана 30 травня 2019 року співробітниками російського Центру з протидії екстремізму. Її звинуватили в пропаганді або публічній демонстрації символіки екстремістських організацій за пост, зроблений в соціальній мережі до початку окупації Криму і оштрафували на 1000 рублів.

Лутфіє Зудієва — директор дитячого центру «Еліф» та активістка. Вона також була громадянським захисником в судовому процесі над понад 70 учасниками одиночних пікетів, що відбулися 18 грудня 2017. За свою діяльність та громадську позицію вона була затримана співробітниками російського Центру з протидії екстремізму коли поверталася з ринку. Її звинуватили в пропаганді або публічній демонстрації символіки екстремістських організацій за пост в соціальній мережі, в якому інша людина її тегнула. Де-факто суд оштрафував її на 2000 рублів.

Родичі політв’язнів є однією з головних мішеней окупаційного режиму. Більшість з них займаються громадською журналістикою, захищаючи своїх рідних словом. «Кримська солідарність» це, здається, найвідоміша громадська ініціатива, що об’єднує адвокатів, правозахисників, родичів політв’язнів, окрім того, вона є платформою для діяльності небайдужих громадських журналістів. І за традицією окупованого Криму переслідується законом.

Сервер Мустафаєв — один з найяскравіших правозахисників і громадських журналістів в Криму. Він один із засновників та координаторів «Кримської солідарності». Громадський журналіст, який висвітлював судові засідання, обшуки в домівках кримських татар, затримання активістів.
21 травня 2018 року його було затримано. Сервера звинуватили в участі в організації Хізб ут-Тахрір, що визнана терористичною в Російській Федерації. З того часу він знаходиться в СІЗО. 13 грудня 2018 року його помістили в Кримську Республіканську психіатричну лікарню для проведення судово-психіатричної експертизи.
На початку 2019 року до звинувачень в тероризмі ще додались звинувачення в підбурюванні до захоплення влади.

Гульсум Алієва – дочка заарештованого політв’язня Мусліма Алієва і громадська журналістка. Вона висвітлює судові слухання у справах проти політичних в’язнів і робить дописи на сторінці «Кримської солідарності». За цю діяльність окупаційна влада звинуватила Гульсум в «підбурюванні до ненависті» і відкрила проти неї кримінальну справу. Будинок родини Алієва було обшукано, а технічні пристрої Гульсум вилучені. Під час обшуку до сім’ї не пускали адвокатів та правозахисників. Після того, як в січні 2019 року в силу вступив Закон РФ «Про внесення змін в статтю 282 Кримінального кодексу РФ» і статтю 282 було частково декриміналізовано, звинувачення з Гульсум були зняті.

Сейдамет Мустафаєв також є активістом «Кримської солідарності» та блогером. 13 квітня 2017 року де-факто Бахчисарайський районний суд визнав його винним за статтею 20.3 КоАП РФ (Пропаганда або публічне демонстрування <...> атрибутики чи символіки екстреміських організацій), йому було призначено 10 діб адміністративного арешту за його пост у соціальних мережах. До речі, 14 квітня 2017 року той самий де-факто суд визнав його винним у скоєнні правопорушення за статтею 20.2 КоАП РФ (порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи чи пікетування) за збір людей біля його будинку під час обшуку та засудив до 5 діб адміністративного арешту.

Мемедемінов Наріман – активіст руху «Кримська солідарність», громадський журналіст.

13 липня 2017 року де-факто Бахчисарайський суд оштрафував його за участь в несанкціонованому мітингу на 10 000 рублів. За фактом, мітингу ніякого не було. Він знаходився біля будинку активіста Сейдамета Мустафаєва, у якого проводили обшук. Тоді там зібралися місцеві жителі стурбовані долею сусіда.

22 березня 2019 року майже о шостій годині ранку в селі Холмівка Бахчисарайського району обшук пройшов вже у самого Нарімана. Російські силовики увірвалися до його будинку, кинули журналіста на підлогу, надягли на нього наручники, а його дружину і маленьких дітей залишили в іншій кімнаті. Співробітники ФСБ вилучили телефони і обладнання громадського журналіста і його дружини. Після незаконного обшуку, затримання і наступних слідчих дій в Управлінні ФСБ Нарімана Мемедемінова помістили в ізолятор тимчасового утримання в Сімферополі. Причиною затримання стали відеоролики, розміщені на його каналі на Youtube. Його звинуватили в порушенні статті ч. 2 ст. 205.2 КК РФ ( «Публічні заклики до терористичної діяльності через інтернет», до 7 років позбавлення волі) за відео про організацію Хізб ут-Тахрір, визнаної терористичною в РФ.

Наріман досі перебуває в неволі.

Фізичне насилля, психологічний тиск та систематичні затримання є старим перевіреним методом окупаційної влади. Це все використовували для придушення громадської активності, знищення свободи думки та свободи слова.

Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Рустем Шейхалієв та Різа Ізетов — активні громадські журналісти, вони розповсюджували інформацію про системні репресії у Криму через соціальні мережі. У 2019 році Ремзі Бекіров отримав прес-карту від інтернет-газети «GRANI.RU». Він також є адвокатом, громадським захисником, який представляв інтереси активістів у справах щодо адміністративних правопорушень. Всі активісти, зважаючи на свою діяльність, потрапляли в поле зору окупаційної влади. Так, 30 березня 2017 року у місті Сімферополь, під час затримання співробітниками Центру-Е журналіста Тараса Ібрагімова, разом з ним були також Риза Ізетов і Осман Аріфмеметов. 30 березня так званий районний суд Сімферополя заарештував на три доби Ремзі Бекірова. Приводом для арешту стала публікація про «Приморських партизанів» в «ВКонтакті», яка була зроблена в 2010 році. При цьому сам Бекіров стверджує, що видалив публікацію більш ніж за місяць до затримання.
27 березня 2019 року, під час скоординованої атаки окупаційної влади на кримських татар, були затримані Рустем Шейхалієв і Різа Ізетов.
Османа Аріфмеметова і Ремзі Бекірова в той же день затримали у місті Асаи (Російська Федерація). Озброєні люди в чорних масках поклали затриманих на підлогу в мікроавтобус, ходили по їх спинах. Вони вивезли кримських татар у лісисту місцевість і почали бити: Османа Аріфмеметова тримали за наручники і били ногами по стегнах, гомілках і сідницях, вдарили кийком по потилиці, в результаті чого він кілька разів непритомнів.
Ремзі Бекірова і Різу Ізетова звинувачують в організації терористичної групи «Хізб ут-Тахрір», інших — в участі у її діяльності.

Першою й однією з найвідоміших карних справ по відношенню до українських журналістів в окупованому Криму є переслідування Миколи Семени. Він був звинувачений у сепаратизмі за ч. 2 ст. 280.1 КК РФ («Висловлювання, спрямовані на посягання на територіальну цілісність РФ») за публікацію статті на сайті «Крим.Реалії» в підтримку блокади Криму. У процесі проведення слідчих дій Семені надали численні скріншоти, зроблені з його персонального комп’ютера за допомогою використання шпигунського ПЗ. Для журналіста було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Семена має гостру потребу в операції на материковій частині України, незважаючи на це, де-факто правоохоронці не дозволили йому виїзд. У червні 2017 року російський правозахисний центр «Меморіал» визнав кримінальну справу проти українського журналіста Миколи Семени політично мотивованою. 22 вересня 2017 року так званий суддя де-факто Залізничного районного суду Сімферополя Наталя Школьная засудила Миколу Семену до двох з половиною років умовно з випробувальним терміном три роки і забороною займатися публічною діяльністю на три роки (пізніше строк заборони зменшили до двох років). Крім того, комп’ютер Семени, вилучений під час обшуку, повинен бути конфіскований на користь держави.
Важливо звернути увагу, що вирок був винесений на підставі повністю сфабрикованої лінгвістичної експертизи. Підставою для вироку стала доповідь лінгвіста, беззастережно прийнята де-факто судом, в той час як висновок іншої лінгвістичної експертизи де-факто судом було відхилено. До речі, зі слів Миколи Семени, експерт кримського управління ФСБ Росії Ольга Іванова, яка якщо можна так сказати, аналізувала статтю, зробила 72 помилки. Більш того, рецензійна перевірка показала, що висновок експерта складається з власного тексту лише на одну четверту.
Семена повідомив, що ще до 19 квітня 2016 року (день, коли до нього прийшли з обшуком) за ним протягом тривалого часу велося стеження. Шпигунська програма, встановлена на його комп’ютер (імовірно після виклику техслужби інтернет-провайдера через відсутність інтернету) понад шість місяців дозволяла ФСБ фіксувати всю його інформацію.
18 грудня 2017 року де-факто Верховний суд Криму залишив вирок в силі.

Кожний з цих людей зробив свій вибір у напрямку честі та правди. Кримські журналісти та блогери щоденно ціною власної свободи продовжують протистояти російській машині пропаганди, щодня висвітлюючи затримання, суди та обшуки. Їх діяльність можна порівняти з роботою військових журналістів у центрі бойових дій. Їх головна зброя це правда. Саме вони стають ньюзмейкерами для журналістів всього світу та завдяки ним ми знаємо справжню картину сьогодення кримського півострова.