Обшуки як частина широкого переслідування кримських татар: міжнародно-правова оцінка 

1 квітня 2025 року на території окупованого Кримського півострова у Білогірському районі пройшла хвиля незаконних обшуків. Того дня окупаційні силовики увірвалися до чотирьох будинків кримських татар у селі Ortalan (інша назва – Земляничне), де шукали заборонену в рф літературу та зброю. 

Серед кримських татар, в яких проводили обшук, – батьки журналістки телекомпанії ATR Гульсум Халілової. 74-річний батько Гульсум має гіпертонічну хворобу. За словами журналістки, під час обшуку він не зміг навіть піднятися з ліжка. Через пережите його стан здоров’я значно погіршився – того дня до будинку Халілових тричі приїжджала швидка допомога, а наступного дня батька журналістки госпіталізували в тяжкому стані. 

Очільник Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров повідомляв у Facebook: «…увірвавшись до будинку (йдеться про окупаційні спецслужби, – ред.), відразу перекрили всі доступи у двір, щоб стривожені сусіди не змогли відвідати Халілових і стати свідками беззаконня, яке творять російські варвари». 

Зазначимо, проти журналістки Гульсум Халілової окупаційні правоохоронці порушили кримінальну справу за ст. 208 КК рф (організація незаконного збройного формування чи участь у ньому). Через це, у серпні 2019 року прокуратура АР Крим та м. Севастополя розпочала кримінальне провадження за ч. 2 ст. 372 КК України (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності), відповідно до якого журналістку було визнано потерпілою та заплановано проведення першочергових слідчих дій. 

Це не нова практика поводження так званих правоохоронців в окупованому Криму. Після окупації Кримського півострова рф поширила своє законодавство на його території всупереч статті 64 IV Женевської конвенції та, систематично порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, почала активно переслідувати мешканців Криму. За цією схемою російські спецслужби систематично проводять обшуки в домівках мешканців Криму вже понад 11 років. Зазвичай такі обшуки розпочинаються на світанку і залишають по собі розбиті вікна, виламані двері, нажаханих дітей, вивернуті полиці, та супроводжуються погрозами і підкинутими «доказами» злочину. 

За даними КримSOS, лише впродовж 2024 року на території Криму окупаційні силовики провели щонайменше 45 свавільних обшуків, 20 з яких – у домівках кримських татар.  

Зокрема, обшуки велись у члена Курултаю кримськотатарського народу Назіма Меметова, в голови Судацького регіонального Меджлісу Ільвера Аметова, правозахисниці та журналістки Лутфіє Зудієвої, голови незалежної мусульманської громади «Ескі Кирим» Ідріса Юрдамова, імама громади Ізета Сайфулліна і навіть в місцевій мечеті. А також у будинках головного редактора газети Qırım Бекіра Мамутова, її засновника Сейрана Ібрагімова та редакції газети.   

Ба більше, торік у березні в Криму пройшла третя за масштабністю хвиля обшуків за всі роки окупації. Тоді десятьох кримських татар звинуватили у причетності до «Хізб ут-Тахрір». Такі обвинувачення висуваються кримським татарам в більшості випадків. Хізб ут-Тахрір – ісламська політична партія, яка визнана терористичною організацією за російським законодавством, однак не заборонена  на території України та в більшості держав світу.  

За даними Представництва Президента України в Криму, станом на травень 2025 року окупанти незаконно ув’язнили 223 особи, з них 133 – кримські татари.  

Свавільні обшуки порушують право на повагу до приватного і сімейного життя та житла, а також часто проходять із суттєвими процесуальними порушеннями і з невиправданим застосуванням сили. Систематичний характер порушень з боку окупаційної влади Криму підтверджується рішенням Європейського Суду з прав людини у справі Ukraine v. Russia (re Crimea). 

У нашій статті на прикладі обшуків 1 квітня 2025 року пропонуємо розглянути детальніше, яким чином обшуки, що проводяться окупаційною владою Криму, можуть кваліфікуватись міжнародним правом та як з цим працює прокуратура Автономної Республіки Криму та міста Севастополя.  

Міжнародно-правова оцінка обшуків у селі Ortalan 1 квітня 2025 року 

Представник бельгійської правозахисної організації «International Partnership for Human Rights» (IPHR) Назар Соломаха зазначає, що обшуки кримськотатарських домогосподарств 1 квітня 2025 року у селі Ortalan, проведені російською окупаційною владою, могли порушити статтю 7(1)(h) Римського статуту, статтю 8 Європейської конвенції з прав людини та статті 27 та 33 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни. 

Римський статут Міжнародного кримінального суду 

Починаючи з 20 лютого 2014 року Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію над Україною, включно з окупованим Кримом. Крім цього, 21 серпня 2024 року Україна ратифікувала Римський Статут Міжнародного кримінального суду. 

Стаття 7(1)(h) Римського статуту (Переслідування як злочин проти людяності)  

Якщо обшуки російської окупаційної влади у селі Ortalan 1 квітня 2025 року є частиною ширшої кампанії переслідування кримських татар за етнічною ознакою, вони можуть бути кваліфіковані як злочин переслідування відповідно до статті 7(h) Римського статуту Міжнародного кримінального суду (статут МКС).  

«Переслідування як злочин проти людяності визначається як умисне й жорстоке позбавлення основоположних прав, що суперечить міжнародному праву, через ідентичність групи або колективу. Це криміналізує моделі жорстокої і системної дискримінації, яка також включає такі злочини як «дії, що не є по суті злочинними, [але які] можуть стати кримінальними діяннями та переслідуванням, якщо вони вчинені з дискримінаційним умислом», – пояснює Назар Соломаха. 

Переслідування може мати «фізичний, економічний або судовий характер», за умови, що це порушує «право особи на рівні користування її основними правами». Також широкомасштабне знищення та/або конфіскація майна розглядаються як основоположні діяння, що складають злочин переслідування. 

Для злочину переслідування дискримінаційна поведінка має бути спрямована на ідентифіковані групи або колективи на основі «політичних, расових, національних, етнічних, культурних, релігійних чи інших підстав, які загально визнаються неприпустимими згідно з міжнародним правом». Існування групи оцінюється відповідно до суб’єктивної ідентифікації групи суб’єктом переслідування. Для кваліфікації злочину проти людяності у розумінні Статуту МКС, позбавлення основоположних прав має бути здійснене у зв’язку з іншим злочином, що підпадає під юрисдикцію МКС, і умисно чи свідомо вчинене як частина широкого чи систематичного переслідування цивільного населення. 

Європейська конвенція з прав людини (ЄКПЛ) 

Вищезгадані обшуки російської окупаційної влади в Криму можуть бути кваліфіковані також як порушення Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), зокрема статті 8 – Право на повагу до приватного і сімейного життя. 

Cтаття 8 – Право на повагу до приватного і сімейного життя  

Назар Соломаха зазначає: «У разі, коли держава-сторона ЄКПЛ внаслідок виняткових фактичних обставин позбавлена можливості здійснювати ефективний контроль над усією своєю територією, вона не втрачає юрисдикції у розумінні статті 1 ЄКПЛ щодо тієї частини своєї території, яка тимчасово перебуває поза її контролем. Факт остаточного виходу Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року не змінює того, що Україна зберігає позитивне зобов’язання забезпечувати дотримання прав і свобод людини на тимчасово окупованій території Криму. Відповідно, ці права і свободи продовжують існувати, зокрема через обов’язок держави вживати належних судових заходів для їхнього захисту. Відповідальність за недоліки правової системи і рішення де-факто судів, невизнаних міжнародною спільнотою, не може бути покладено на державу, територія якої є окупована, ЄКПЛ також продовжується застосовуватися під час збройного конфлікту». 

За словами Назара Соломахи, у справі Ukraine v. Russia re Crimea, Суд встановив, що російське «право» не є правом на території окупованого Криму в розумінні Конвенції. Відповідно, кожного разу, коли російські суди або інші органи влади діяли в Криму таким чином, що втручалися в права людини, це ipso facto становило порушення прав людини, оскільки ці органи російської окупаційної адміністрації не діяли законно. 

Право на повагу до приватного і сімейного життя, житла та кореспонденції не може порушуватися державними органами, крім випадків, передбачених законом, і коли таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, громадської безпеки або економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров’я або моралі, або для захисту прав і свобод інших.  

Обшуки важкоозброєними та одягненими в маски агентами спеціальних служб у сімейних помешканнях на світанку є порушенням статті 8 Конвенції, у випадках коли такі заходи є неспівмірними щодо очікуваного опору. Обшуки житла без дозволу суду лише інколи відповідають статті 8 Конвенції. Усі вторгнення в сімейні помешкання повинні підлягати належному судовому контролю – до і після обшуку. 

Женевська конвенція (IV) про захист цивільного населення під час війни 

Згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП), Крим є окупованою територією. Росія вважається державою-окупантом. Відповідно, на цю територію повністю поширюється дія Женевської конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни. 

Стаття 27 – Повага до осіб 

Окупаційна держава зобов’язана поважати честь, сімейне життя, релігійні переконання і практики цивільного населення. Заборонене довільне втручання в особисте та сімейне життя, зокрема через безпідставні обшуки. 

Стаття 33 – Заборона колективного покарання 

Забороняється покарання осіб за дії, яких вони не вчиняли. Це положення забороняє масові обшуки чи кампанії залякування, особливо, якщо вони націлені на конкретну етнічну чи релігійну групу, як-от кримські татари. 

Кримінальна кваліфікація обшуків за законодавством України 

Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя кваліфікує незаконні обшуки в окупованому Криму за ст. 162 КК України (порушення недоторканості житла).  

«Факти здійснення обшуків представниками окупаційних правоохоронних органів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у випадку, якщо такі дії представників окупаційної адміністрації держави-агресора не обґрунтовані необхідністю підтримання ефективного управління територією, забезпечення безпеки окупаційної держави, особового складу та власності окупаційних сил та адміністрації, а також об’єктів та комунікаційних ліній, які ними використовуються, кваліфікуються за ст. 162 КК України», – зазначають у відомстві. 

Відповідно до Кримінального кодексу України дії, спрямовані на порушення недоторканності житла, караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 

У разі, якщо ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. 

Наразі прокуратурою автономії здійснюється процесуальне керівництво у 53 кримінальних провадженнях, в межах яких досліджується 224 факти проведення обшуків представниками окупаційних правоохоронних органів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. 

Крім того, за результатами спеціального досудового розслідування до суду скеровано 5 обвинувальних актів у кримінальних провадженнях зазначеної категорії, в межах яких знайшли своє підтвердження 8 фактів проведення таких обшуків.    

Обшуки як частина широкої політики репресій проти кримських татар 

Важливо, що в більшості випадків подібні обшуки в будинках мешканців Криму супроводжуються фальсифікацією доказів скоєння злочину у вигляді підкинутої літератури, що внесена до списків забороненої в рф, абощо, свавільними затриманнями, закритими судовими процесами чи  необґрунтованими обвинуваченнями.  

Обшуки, здійснені 1 квітня 2025 року у кримськотатарських домогосподарствах села Ortalan, мають ознаки серйозних порушень прав людини. Згідно з оцінкою міжнародних експертів, ці дії можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності у формі переслідування за ознакою етнічної приналежності відповідно до статті 7(1)(h) Римського статуту Міжнародного кримінального суду. 

Обшуки із залученням озброєних силовиків без належних правових підстав є також грубим порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, а також статей 27 і 33 Женевської конвенції (IV), що забороняють колективне покарання, дискримінацію та довільне втручання в особисте життя цивільного населення на окупованій території. 

Крім того, свавільні обшуки та рейди можуть слугувати інструментом залякування незалежних релігійних груп, правозахисників, журналістів, активістів та незгодних з діями російської окупаційної влади.  

В контексті системного характеру переслідувань кримських татар російською окупаційною владою на території Криму, обшуки 1 квітня 2025 року в селі Ortalan є черговим епізодом політики переслідувань від окупаційної влади, спрямованої проти кримських татар, як частини ідентифікованої етнічної групи. Епізод порушення прав та свобод жителів села Ortalan підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини (за наявності певних умов) і окремих національних судів інших держав в межах універсальної юрисдикції. 

Україна як держава-учасниця Римського статуту з серпня 2024 року має законні підстави для звернення до МКС з метою розслідування таких дій як міжнародних злочинів. Водночас українські органи правопорядку вже здійснюють національне переслідування згідно зі статтею 162 Кримінального кодексу України, що стосується порушення недоторканності житла, та ведуть відповідні кримінальні провадження. 

З огляду на викладене, зазначені обшуки мають бути розцінені не лише як незаконні заходи у межах окупаційної практики, але й як частина цілеспрямованої кампанії утисків етнічної громади, що вимагає належної правової кваліфікації, ефективного розслідування та міжнародної відповідальності.