Місяць несправедливості: хроніка червневих арештів у Криму 

Червень – ще один місяць у хроніці постійних репресій в окупованому Криму. У різні роки саме в цей період окупаційна влада проводила масові обшуки, арешти та показові судилища. Людей викрадали на адмінкордоні, затримували у власних будинках, етапували за тисячі кілометрів, засуджували за сфабрикованими обвинуваченнями. Метою цих репресій було й залишається придушення громадського опору, релігійної та національної ідентичності, залякування всіх, хто не прийняв російську окупацію. 

У цьому матеріалі ми згадуємо гучні випадки затримань, що сталися у червні, розповідаємо історії політв’язнів, які нині перебувають у російських колоніях, і вкотре фіксуємо факти порушень прав людини в умовах окупації. 

Володимир Якименко 

До арешту Володимир працював таксистом. Він також активно займався волонтерською діяльністю, надаючи допомогу українським військовим та переселенцям з Криму, які у 2014 році евакуювалися на підконтрольну Україні територію.  

11 червня 2017 року, під час перетину адміністративного кордону з окупованим Кримом, чоловіка затримала ФСБ, висунувши звинувачення у перевезенні наркотичних засобів. 

В інтерв’ю для «Громадського радіо» дружина політв’язня зазначила, що у день затримання Володимир підвозив на таксі людину, яка перед українською митницею вийшла з автомобіля, запропонувавши водію зустрітися за декілька годин в Армянську. Жінка припускає, що саме ця особа підкинула наркотики її чоловіку.  

Протягом трьох діб катувань, під тиском окупаційних служб, Володимир змушений був дати зізнання у злочині, якого не скоював. Навесні 2018 року він почув свій вирок – 15,5 років ув’язнення.  

Його дії кваліфікували за ч. 5 ст. 228.1 КК рф (Незаконне виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів), ч. 3 ст. 30 КК рф (Замах на злочин) та ч.4. ст. 229.1 КК рф (Контрабанда наркотичних засобів). 

Та на цьому жорстоке поводження не припинилось: його катували через те, що він відмовлявся співпрацювати з ФСБ та розповідати про місця дислокації ЗСУ на кордоні з Кримом, катували під час етапування до колонії та аби приховати наслідки побиття змушували написати записку, що у нього був приступ епілепсії, нібито через який він впав і вдарився об стіл. 

Дружина кримського політв’язня розповіла Кримськотатарському Ресурсному Центру, що через відсутність належної медичної допомоги та погані умови утримання у російській в’язниці Володимир має серйозні проблеми зі здоров’ям. Зокрема гастрит та виразку, для лікування яких потрібна спеціальна дієта, але в колонії її не забезпечують. Адміністрація колонії фактично позбавляє його доступу до медичної допомоги, і навіть коли він звертається до лікаря через сильний біль у шлунку, йому надають лише мінімальну допомогу. 

Окрім фізичного болю, Володимир переживає й психологічний тиск: його часто утримують у штрафному ізоляторі (ШІЗО), що погіршує його здоров’я, а також піддають моральному тиску, провокуючи на сварки на тему війни.  

Весь цей контекст підкреслює жорстокі умови, в яких перебуває політв’язень, що є частиною ширшої картини порушень прав людини та політичних репресій в окупованому Криму. 

Фігуранти справ «Хізб ут-Тахрір» 

10 червня 2019 року на півострові відбулася хвиля масових обшуків в домівках кримських татар. Рейди пройшли у Сімферопольському, Білогірському та Алуштинському районах Криму. ФСБ проводила слідчі заходи нібито в рамках кримінальної справи за ст. 205.5 КК рф (організація діяльності терористичної організації та участь в діяльності такої організації).  

За підозрою у причетності до організації Хізб ут-Тахрір того дня російські спецслужби затримали 8 кримських татар. Сімох – після свавільних обшуків їхніх домоволодінь, а одного – дорогою до росії, куди він їхав з донькою на незаконний суд над своїм зятем. Серед них: Ескендер Сулейманов, Айдер Джаппаров, Енвер Омеров, Різа Омеров, Ленур Халілов, Руслан Месутов, Руслан Нагаєв, Ельдар Кантіміров. Згодом їх засудили до позбавлення волі термінами від 12 до 18 років. 

Нагадаємо, «Хізб ут-Тахрір» — міжнародна політична ісламська партія, що була визнана терористичною організацією рішенням верховного суду рф у 2003 році, однак легально діє на території України та багатьох інших держав світу.  російські суди виносять вироки за нібито причетність до «Хізб ут-Тахрір», призначаючи покарання до 19 років ув’язнення. 

Ескендер Сулейманов  

Ескендер Сулейманов – фігурант другої «Сімферопольської групи Хізб ут-Тахрір». До арешту він регулярно бував на судах у справах політичних в’язнів у Криму та підтримував їх, зокрема доставляючи необхідні речі до СІЗО. 

10 червня 2019 року в будинку активіста в селі Строганівка Сімферопольського району російські силовики провели свавільний обшук і після цього чоловіка затримали за необґрунтованими звинуваченнями. Його дії кваліфікують за ч. 2 ст. 205.5 КК рф (участь у діяльності терористичної організації).  

Під час обшуку силовики скрутили Сулейманова та повалили на землю, а також наставляли пістолет на його матір.  

У березні того ж року окупанти затримали рідного брата Ескендера. Звинувативши Руслана в причетності до терористичної організації, його позбавили волі строком на 14 років. В березні 2022 року 15 років ув’язнення отримав і Ескендер.  

Наразі Ескендер Сулейманов знаходиться у СІЗО-1 в Ростовській області РФ. У нього є хронічні захворювання, які в умовах СІЗО загострилися, з’явилися скарги на періодичні болі в шлунку. 

Айдер Джаппаров, Енвер Омеров, Різа Омеров 

Хвиля обшуків того дня пройшла також у Білогірському районі Криму, внаслідок чого було затримано трьох місцевих мешканців – Айдера Джеппарова, Різу Омерова та батька Різи Енвера Омерова. Останнього російські спецслужби затримали по дорозі до Ростова-на-Дону (рф), коли той разом з донькою їхав на судове засідання до свого зятя. Детальніше про затримання трьох фігурантів «Білогірської справи Хізб ут-Тахрір» читайте у нашій статті за посиланням. 

Ленур Халілов, Руслан Месутов, Руслан Нагаєв, Ельдар Кантіміров 

Ленур Халілов, Руслан Месутов, Руслан Нагаєв, Ельдар Кантіміров – фігуранти «Алуштинської групи Хізб ут-Тахрір».  

До арешту Ленур Халілов був головою місцевої релігійної громади «Алушта» та мешкав у селі Ізобільне. Російські силовики звинуватили його в організації діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 205.5 КК рф). У 2021 році Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив його до 18 років позбавлення волі. Наразі Ленур перебуває у в’язниці у Владимирі на території рф. 

Обшук провели й у селі Малий Маяк в домівці Руслана Месутова. У своєму селі Руслан заснував мусульманську громаду «Авдет», яка входить до складу Духовного управління мусульман Криму. Він також є одним зі співзасновників релігійної громади в Алушті. До свого арешту працював охоронцем у місцевій мечеті. 

10 червня 2019 року він був затриманий разом з іншими політв’язнями. Російська влада звинуватила його в організації діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 205.5 КК рф) та у приготуванні до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою (ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК рф). 

У серпні 2021 року Месутова незаконно засудили до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з подальшим обмеженням свободи. Ув’язнений утримується в російській в’язниці в Липецькій області. Через ненадання медичної допомоги у Руслана погіршився стан здоров’я. Крім того, він змушений голодувати, оскільки в основний раціон ввели свинину, що суперечить його релігійним переконанням. Також у політв’язня відібрали Коран.  

Наразі Руслан Месутов відбуває незаконне покарання у виправній колонії №1 в Якутії за дев’ять тисяч кілометрів від рідного Криму. 

Руслан Нагаєв з 2015 року періодично замінював імама мечеті в селі Малоріченське, проводячи спільні п’ятничні молитви. А з 2017-го, на прохання місцевої мусульманської громади, офіційно виконував обов’язки імама: здійснював поховання, проводив поминальні та святкові богослужіння. 

Окупаційні силовики затримали Нагаєва 10 червня 2019 року. Його звинуватили в участі в діяльності терористичної організації (ч. 2 ст. 205.5 КК рф). У серпні 2021 року був засуджений до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.  

У Руслана Нагаєва діагностовано хронічний тонзиліт з ускладненнями на нирки та суглоби, а також артрит лівого колінного та правого ліктьового суглобів. Попри це політв’язень не отримує належної медичної допомоги, його стан здоров’я критичний. За останньою інформацією чоловіка вивезли до тюремної лікарні при в’язниці №1 російського міста Верхньоуральська Челябінської області. 

З початку 2014 року Ельдар Кантиміров активно відвідував незаконні судові засідання за політично вмотивованими справами проти кримських політв’язнів та допомагав їхнім сім’ям.  

У 2017 році активіст вийшов на одиночний пікет із плакатом «Кримські татари – не терористи», протестуючи проти переслідувань за національною та релігійною ознакою. Його затримали, склали адміністративний протокол за «порушення порядку проведення пікетування» і оштрафували на 10 тисяч рублів. 

У листопаді того ж року в його будинку провели перший обшук із залученням ОМОНу та спецпризначенців – вилучили всю електроніку. Згодом силовики неодноразово навідувались, чинячи моральний тиск та натякаючи на необхідність залишити Крим. Попри це, Кантиміров не припинив громадської діяльності. 

Разом з іншими кримськими татарами його затримали 10 червня 2019 року, звинувативши в участі у діяльності терористичної організації (ч. 2 ст. 205.5 КК рф). У 2021 році Ельдара було незаконно засуджено до 12 років позбавлення волі. 

В ув’язненні його здоров’я значно погіршилось: у нього з’явились постійні болі в ділянці попереку та утиск спинного нерва, також у нього діагностували початкову стадію хвороби Паркінсона та загострилися проблеми з нирками. Попри це, медичну допомогу у в’язниці йому не надають. 

Восени 2024 року Ельдара Кантимірова етапували до колонії ІК-8 в Республіці Бурятія за понад 7 000 кілометрів від півострова.  

Випадки, описані вище, є показовими прикладами масштабних політичних репресій, що відбуваються в окупованому Криму під приводом «боротьби з тероризмом». Усі затримані 10 червня 2019 року кримські татари стали жертвами сфабрикованих справ, побудованих на бездоказових звинуваченнях у причетності до організації «Хізб ут-Тахрір». Їхні вироки – від 12 до 18 років ув’язнення – стали не юридичним рішенням, а інструментом залякування і придушення громадянської та релігійної активності. 

Попри катування, тиск, ненадання медичної допомоги та переміщення до віддалених колоній за тисячі кілометрів від дому, політв’язні не зреклися своєї гідності. Їхня доля – це ще одне свідчення злочинної суті окупаційної репресивної машини, спрямованої на кримськотатарський народ і кожного, хто чинить спротив. 

Станіслав Стеценко (Худолей) 

До арешту Станіслав Стеценко жив у Сімферополі та захоплювався радіоелектронікою й авіаспоттингом – спостереженням та фото- відеозйомкою авіаційних об’єктів.  

22 червня 2021 року його затримали у власному помешканні після обшуку, проведеного окупаційною ФСБ. Уже за кілька днів окупаційний Київський районний суд Сімферополя обрав для нього запобіжний захід – арешт, а згодом Станіслава етапували до московського СІЗО «Лефортово». 

ФСБ звинуватила його у «державній зраді» (ст. 275 КК рф) – нібито за збір і передачу українській розвідці інформації про переміщення російської військової авіації у Криму. За версією слідства, за ці дії він отримав понад тисячу доларів, однак докази залишаються сумнівними, а правозахисники стверджують про можливі тортури та психологічний тиск під час слідства. 

21 березня 2023 року апеляційний суд у Сочі підтвердив вирок – 12 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. 

Про умови його утримання достеменно відомо небагато, однак, за свідченнями правозахисних організацій, Стеценко проходив через класичний набір репресивних практик: ізоляцію, відсутність доступу до адвокатів, медичної допомоги, а також – спроби змусити визнати провину. 

Його справа — ще один приклад політично вмотивованого переслідування, коли технічне захоплення перетворюється у привід для кримінального переслідування в умовах тотальної недовіри до всього українського в окупованому Криму. 

Червень в окупованому Криму – це один з місяців, у який раз по раз російська окупаційна влада демонстративно знищує прояви гідності, солідарності та спротиву. Відтак арешти, катування, вироки, винесені без доказів, насильницькі зникнення стають частиною щоденного життя для багатьох жителів Криму. 

Історії, які ми висвітлили у цій статті, свідчать про системні порушення фундаментальних прав і свобод: свободи слова, віросповідання, права на національну ідентичність та інші основоположні права людини.  Йдеться про політику цілеспрямованого тиску, що триває на окупованій території. Порушення не припиняються: щомісяця фіксуються нові випадки переслідувань, репресій і незаконних затримань у Криму. Кожна з цих історій — це голос спротиву, символ гідності та доказ того, що навіть в умовах репресій люди зберігають свою людяність і прагнення до справедливості. 

Наша пам’ять і фіксація кожного випадку – це зброя проти безкарності. І поки триває боротьба за звільнення Криму, ми маємо продовжувати говорити про кожен вирок, кожен обшук, кожне зникнення – жодна з цих історій не повинна залишитися в забутті. 

Свобода неодмінно повернеться. А разом із нею відновиться справедливість, а усі причетні до системи репресій у Криму будуть притягнуті до відповідальності.