Метод

Після окупації українського півострова перед Російською Федерацією виникло нове завдання — зробити Крим російським. У Кремля було два шляхи. Перший — успішною економічною політикою показати кримчанам, що Росія може дати півострову все те, що за роки незалежності не змогла надати Україна. Другий — просто усунути всіх незгодних з окупацією півострова. Кремль вибрав останній варіант, а інструментом для досягнення своїх цілей — Федеральну Службу Безпеки. 

Російське ФСБ має славу однієї з найбільш ефективних спецслужб в світі. Така слава частково залишилася ще від радянського КДБ. За підтримки російського уряду, ФСБ має повний спектр можливостей, який виходить далеко за межі російського законодавства і міжнародних норм права. Зникнення, допити, погрози, психологічний тиск — далеко не весь список, яким можуть «похвалитися» спецслужби.

Кримська зачистка

Безсумнівно, одна з основних цілей ФСБ в Криму — придушити антиокупаційний настрій. І мова йде не тільки про точкові репресії незгодних. Набагато важливіше — контролювати загальний настрій кримчан.

На думку експерта Олександра Скіпальського, в очах російських спецслужб Крим — це нова територія, яка повинна в першу чергу підлягати повному перезавантаженню. Скіпальський прекрасно знайомий з роботою спецслужб — свого часу він очолював Управління військової контррозвідки СБУ, Головне управління розвідки Міноборони, а також був заступником голови СБУ.

— У спецслужбах це називається «зачисткою». Тобто, мова йде про повну ліквідацію тих сил, які залишилися. Знищенні проукраїнських і кримськотатарських організацій, що не сприйняли окупацію їх історичної батьківщини, — каже Скіпальський.

Наявність проукраїнських настроїв в Криму для держави-окупанта є вкрай небезпечними, і в Росії це розуміють. Скіпальський впевнений, що російські спецслужби будуть присікати прояви таких настроїв.

— Згадайте, як було в історії, яку кількість людей в Західній Україні було винищено, вивезено або ж загинуло в таборах. Нічого нового з боку російських спецслужб в кримському підході не буде. Україна і населення, яке там проживає повинні усвідомлювати, що ми сьогодні боремося з хижою, високопрофесійної машиною тотального примусу, — зазначає Олександр Скіпальський.

Експерт вважає, що певний успіх в глобальній війні за розум кримчан мала й інформаційна агресія Кремля проти свого народу, в результаті якої окупанти отримали підтримку серед населення власної країни. Як відомо, на півострові російське телебачення також мало особливу популярність.

Директор словацької медіа-моніторингової організації MEMO 98 Расто Кужел нагадує, що у пропагандистів завжди є конкретна мета.

— Вони формулюють комунікаційний посил, який спрямований на велику групу людей з метою викликати певну реакцію і запропонувати тільки одне пояснення того, що сталося. Пропаганда має на увазі зміцнення існуючих переконань, зміну сприйняття, активізацію емоційної реакції або провокування певної поведінки, — каже медіаексперт.

У 2015 році Кужел провів моніторинг основних російських телеканалів. Він зазначає, що російська пропаганда використовує різні маніпуляційні техніки: некоректне використання зображень та звуку, псевдо-різноманітність думок, не розділення коментарів від особистісних суджень автора, апеляції до страху, демонізація ворога, відсутність відкритості та достовірності джерел, вибіркове висвітлення подій, упущення певної інформації, навішування ярликів і стереотипів, нечіткість, повторення і перебільшення, некоректне висвітлення подій і брехню тощо.

Експерт зазначає, що використання цих технік було направлено проти України і Заходу.

— Це все робилося, щоб показати «неспроможність України як незалежної держави», викрити «агресивні плани Заходу, зокрема США» і обґрунтувати боротьбу росіян в Україні за «споконвічно російські землі», — додає Кужел.

[gallery-3808]

Червоний – негативно, зелений – позитивно, сірий – нейтрально.

Джерело: Western plot against Russia? (Monitoring of Russian TV channels in 2015: Final report)

Сімферополець Володимир (прізвища не вказуємо на прохання співрозмовника, — ред.) згадує, що в районі, в якому він проживає, в короткі терміни вдалося створити атмосферу ненависті між мешканцями з про — і антиокупаційними настроями.

— Люди, мешкаючи поруч один з одним, почали вірити в речі, про які раніше навіть подумати не могли, — дивується Володимир.

А в якийсь момент, зазначає він, прості люди почали панічно боятися проукраїнських місцевих мешканців, які насправді ніяких агресивних дій не вживали.

Допит як стандартний метод тиску

Виклики на допити в окупованому Криму стали звичайним явищем. Допитують не лише людей, незгодних з окупацією, а й членів їх сімей, які, за великим рахунком, не мають нічого спільного з діяльністю «підозрюваних». Мати голови ЦК Азов Станіслава Краснова викликали на допит через те, що її син воював у добровольчому батальйоні і публічно виступає проти окупації півострова. ФСБ навідувалося в будинок батьків члена Меджлісу Ескендера Барієва, викликали на допит сина голови фонду «Крим» Ризи Шевкієва тощо.

Побувати на прийомі у ФСБшника означає, що ви вже опинилися в списку і спокійному життю прийшов кінець. Як стверджує Олександр Скіпальський, затримання людини, надягання на нього наручників, навіть якщо його і не хочуть посадити — це «спеціальний метод» спецслужб, засіб для морального тиску. Мета проста — залякати, зламати психологічно, змусити визнати свою «провину». Проводячи паралелі в трикутнику СБУ-КДБ-ФСБ, експерт вказує, що цей метод традиційний не тільки для російських спецслужб, а й для українських.

— У нас в правоохоронних органах, особливо в системі внутрішніх справ, є такі прояви, коли людину ламають. І він, будучи навіть невинним, визнає свою провину і несе за це відповідальність. І тільки згодом заявляє, що він не винен і його засудили, — говорить Скіпальський.

Надломити психологію людини, якого викликали на допит, досить легко, вважає практикуючий лікар-психолог Галина Мойсик. На її думку, це можливо в тому випадку, якщо людині є, що втрачати, особливо якщо це стосується рідних і близьких допитуваного. Такі люди поводяться менш ризиковано, менш зухвало тільки заради того, щоб уберегти від бід своїх близьких.

Мойсик наводить як приклад випадок з практики, коли її пацієнт, будучи в полоні, відчув на собі тортури з боку «невідомих». Одночасно з ним в полоні перебував і інший чоловік. Двоє ув’язнених вели себе абсолютно по-різному. Один з них був спокійний і йшов на контакт із агресором, інший, навпаки, поводився зухвало. Різниця між ними була лише в тому, що у першого була дружина і діти, а другий був неодружений.

 [gallery-1666]

Під дудку ФСБ

Безсумнівно, що відбувається сьогодні в окупованому Криму, не продиктовано активністю однієї лише ФСБ. Російські спецслужби використовують широкий спектр методів тиску, залучаючи інші системи правоохоронних органів. Гучні справи, показові суди, активні дії кримської прокуратури або поліції також можуть виявитися інструментом для досягнення цілей ФСБ.

Скіпальський зазначає, що кримську «прокуратуру» не варто розглядати як окремий, самодостатній орган. На його думку, ні Наталя Поклонська, ні інші зрадники, які перейшли на бік окупантів, нічим на півострові не управляють. Експерт запевняє, що головним координатором всіх дій силовиків на півострові, безумовно, є ФСБ, яка вже має розроблені інструкції з придушення неугодних настроїв, а їх дії, в свою чергу, юридично прикриває «прокуратура» Криму.

— Ними керує державна машина і всі правоохоронні органи працюють за єдиним задумом, — говорить він.

Єдиний момент, уточнює Скіпальський, коли «прокуратура» може проявити свою самостійність — це випадки звірства, які наберуть такого розмаху, що вийдуть за межі «людської цивілізації». Наприклад, за часів СРСР радянська прокуратура стикалася зі звірствами або вбивствами невинних — і тоді перебували окремі чесні прокурори, які знаходили спосіб не робити незаконних дій або доповідали про них вищому керівництву. Експерт припускає, що такі випадки можуть відбуватися і в окупованому Криму, але, тим не менш, це може бути винятком, а не правилом.

Інструментом тиску російських спецслужб може виявитися і місцева влада. Кримчанин Володимир, дізнався про те, що до нього можуть прийти в «гості» російські спецслужби від місцевого чиновника. Через співробітника, який працював при українській і продовжує свою діяльність при новій «владі», російські спецслужби передали Володимиру, що якщо він не перестане активно висловлювати свою громадянську позицію, то до нього прийдуть з обшуком. В результаті будинок кримчанина обшукали і кілька разів викликали на допит.

Крім прямого впливу на «неугодних», за останні роки на півострові почастішали «посягання з боку невідомих». Наприклад, в липні 2014 р невідомі спалили дачний будинок архієпископа Української православної церкви Київського патріархату Климента в селі Мармуровому Сімферопольського району. Місяць тому згорів автомобіль голови меджлісу Дмитрівки Радянського району Криму Енвера Вейсовима.

Скіпальський не перекладає на ФСБ провину за всі випадки тиску на громадсько-активних людей. Крім них в Криму працює і Головне розвідувальне управління РФ, яке багато в чому підміняє ФСБ. Не виключена і ініціатива простого населення. Але при всьому цьому експерт відзначає, що загальна картина, що склалася в Криму, досить схожа на почерк ФСБ.

При цьому Олександр Скіпальський впевнений, що Росії ніколи не вдасться зломити антиросійські настрої в Криму. У свою чергу, Галина Мойсик передбачає, що це швидше відбудеться за допомогою м’якого і поступового «загартовування» людей через телебачення, ніж грубими руками російських спецслужб.