КримSOS: щонайменше 65 осіб у Криму стали жертвами насильницьких зникнень
30 / 08 / 2024
За десять років російської окупації щонайменше 65 осіб у Криму стали жертвами насильницьких зникнень. Доля та місцеперебування 21 з них досі залишаються невідомими. Про це повідомив аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.
Серед зниклих безвісти: Іван Бондарець, Валерій Ващук, Василь Черниш, Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Ескендер Ібраїмов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Федір Костенко, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Арсен Алієв, Ервін Ібрагімов, Фарход Салієв, Сервер Алієв, Ісмаїл Шемшедінов, Аблязов Э.Ю, Гайдай Л.С., Павленко Т.Н..
«Важко виокремити передумови насильницьких зникнень в окупованому Криму. Жертвами насильницьких зникнень стають не лише особи, які демонструють спротив окупації чи яку-небудь суспільно-політичну активність. Насильницьким зникненням можуть піддаватися також особи, які вчинили злочин, однак були затримані окупантами з численними порушеннями прав людини. Наприклад, такі особи не були терміново проінформовані про причини арешту та пред’явлені обвинувачення, не були в терміновому порядку доставлені до суду, не мали змоги користуватися допомогою обраного ними адвоката, були змушені давати свідчення чи визнавати себе винним внаслідок катування тощо», – зазначає Євгеній.
Правоохоронні органи України розслідують факти насильницьких зникнень у Криму. За наявною інформацією до викрадень можуть бути причетні учасники незаконного збройного формування «Самооборона Криму», колишні співробітники СБУ в АР Крим, ФСБ рф, поліція рф та підрозділи транспортної поліції рф.
Їхні дії кваліфікують за декількома статтями Кримінального кодексу України, зокрема:
- порушення законів та звичаїв війни (ч.1 ст. 438 КК України);
- незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ч. 2 ст. 146 КК України);
- умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України).
Євгеній Ярошенко каже, що попри це ефективному розслідуванню перешкоджають тимчасова відсутність урядового контролю над Кримом, практична неможливість родичів або свідків їздити на підконтрольну територію через повномасштабну війну та їхні безпекові побоювання тощо.
Наразі ж відомо про 6 випадків, коли викрадених осіб у Криму знайшли мертвими.
Євгеній зазначає: «Попри те, що російська федерація не є державою-учасницею Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень та Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду, на неї як сторону міжнародного збройного конфлікту поширюється заборона на насильницькі зникнення згідно зі звичаєвим міжнародним гуманітарним правом (норма 98) та низкою положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права».
Також, відповідно до статті 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність, надзвичайний стан чи жодні інші виключні обставини не можуть слугувати виправданням насильницького зникнення.