Керченський міст: яку шкоду він завдав морю

Керченський міст зазвичай згадують як символ окупації Криму і як військову ціль. Але для Керченської протоки він став ще й джерелом тривалої екологічної шкоди: протока міліє, частіше замерзає, а рибі й морським ссавцям дедалі важче мігрувати між Азовським і Чорним морями.

Про це йдеться в дослідженні «Війна створює загрозу для морських екосистем: вплив російської агресії проти України на стан Чорного моря», презентованому КримSOS разом із Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим та Офісом Кримської платформи у лютому 2026 року.

Після окупації Криму рф поспішила з’єднати півострів зі своєю територією. Будівництво мосту через Керченську протоку почалося в лютому 2016 року. Автомобільний рух відкрили 15 травня 2018 року, пасажирські поїзди пустили 23 грудня 2019 року, а вантажні – 30 червня 2020 року. Будівництво обійшлося у 228 мільярдів рублів.

Генеральним підрядником стала компанія «Стройгазмонтаж», що належала олігарху Аркадію Ротенбергу, другові Путіна. Україна будівництва не погоджувала. Тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман наголошував, що міст зводять на території суверенної країни і рф відповідатиме й за це.

На будівництво відреагували й за кордоном. У липні 2018 року ЄС запровадив санкції проти шести компаній, які брали участь у спорудженні мосту, а згодом Нідерланди оштрафували чотири компанії, що допомагали рф його будувати. Міст збудовано незаконно, і рф використовує його для переміщення військової техніки та солдатів.

Що зруйнувало будівництво

Згідно з дослідженням, уже під час будівництва морська екосистема протоки зазнала серйозного удару. Дно поглиблювали, донні ґрунти вилучали, переміщували й скидали в інших місцях. Палі забивали в дно, а плавкрани руйнували його якорями. З боку Таманського та Керченського півостровів відсипали дамби, а над протокою цілодобово стояли шум і штучне освітлення.

Наслідки були передбачуваними: донні оселища і нерестовища риб руйнувалися та замулювалися, бентос у зоні робіт гинув повністю або частково, вода ставала каламутнішою, а кормова база риб зменшувалася.

Біолог Павло Гольдін, один з авторів дослідження, звертає увагу, що будівництво велося під час весняної міграції і супроводжувалося величезним підводним шумом.

Особливо постраждала Тузла. Ще у 2018 році прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя заявила, що будівництво завдало непоправної шкоди Тузлі й знищило її як унікальний природний об’єкт.

Згідно з дослідженням, траса пройшла через мис Тузла з унікальним мілководним солоним озером, а острів Тузла перетворили на технічний об’єкт із величезною автостоянкою та складом будматеріалів. За словами заступника координатора російської Екологічної вахти на Північному Кавказі Дмитра Шевченка, опитаного «Крим.Реалії», пам’ятку природи «Озеро Тузла» знищено повністю, а оцінку впливу на довкілля звели до однієї процедури без належного аналізу.

Протока міліє і замерзає

Міст став не лише дорогою, а й перешкодою для води. Згідно з дослідженням, численні опори в протоці зменшили площу поперечного перерізу течії, яка забезпечує водообмін між Азовським і Чорним морями. Палі стали осередками накопичення донних наносів і чинником замулення протоки. Змінилися водні потоки в протоці, підхідних каналах і затоках, почали розмиватися береги острова Тузла.

Обміління вже вплинуло на судноплавство. Восени 2015 року Керченський підхідний канал пропускав до порту судна з осадкою до 8 метрів, а в січні 2019 року – лише до 4,9 метра. Автори дослідження також згадують фотознімки піщаних наносів, що утворилися біля прибережних опор.

Окрема проблема – лід. Згідно з дослідженням, супутникові спостереження взимку 2017 року показали, що міст перешкоджає дрейфу льоду з Азовського моря в Чорне. Опори стають осередками льодоутворення, з боку Азовського моря формується льодове поле. Через це протока довше залишається вкритою льодом, а це, за оцінкою авторів, може спричиняти дефіцит кисню у воді й загибель риби.

Перекритий шлях для риби та азовки

Керченська протока – не просто вузьке місце між двома морями. Згідно з дослідженням, це єдиний морський біогеографічний коридор до Азовського моря. Протока визнана екологічно та біологічно важливою акваторією за Конвенцією про біологічне різноманіття, а також акваторією, важливою для морських ссавців. Азовське море, до якого вона веде, є домом для кількох видів і популяцій, що перебувають під загрозою на світовому рівні.

Через протоку щороку мігрують риба і морські ссавці. Влітку вони живляться в Азовському морі, а на зиму йдуть у Чорне – насамперед хамса та азовки.

Заступник директора з науки Українського наукового центру екології моря Євген Дикий в інтерв’ю з «Крим.Реалії» у 2018 році оцінював, що від міграції хамси залежить до 80% рибальського промислу Грузії. Отже, перешкоди в протоці можуть відбиватися на рибальстві далеко за її межами.

Міграція дельфінів тут була непростою й до мосту: протоку вже вважали місцем, де рух тварин ускладнюють антропогенні джерела неспокою. Міст із постійним рухом авто й поїздів цей тиск посилив. Найбільше це загрожує азовці – чорноморській морській свині, одному з найменших китоподібних у світі. Згідно з дослідженням, її популяція скорочується і перебуває під загрозою вимирання.

Міст як військова фортеця

З початком повномасштабного вторгнення міст став однією з ключових ліній постачання російської армії й відповідно військовою ціллю. У жовтні 2022 року вибух вантажівки пошкодив кілька прольотів дороги та залізничну колію, а в липні 2023 року атака морських дронів знову зруйнувала частину автомобільного полотна.

Відтоді рф перетворює протоку біля мосту на укріплену зону. З серпня 2023 року там встановлюють баржі, згодом систему постійно доповнюють боновими загородженнями та підводними перешкодами. З вересня 2024 року в протоці затопили сотні бетонних «їжаків». Британська розвідка підтвердила, що рф створила підводний бар’єр із затоплених суден і бонових загороджень.

Для природи це означає нові перешкоди й нове сміття. На одному зі знімків у дослідженні видно, як міст і споруди його воєнного захисту перекривають міграційний коридор для риб і морських ссавців. Частина загороджень не витримує штормів: пластикові бочки з пінопластом, що утворюють бони, зриває і виносить на набережну Керчі.

Протока під подвійним тиском

Відповідно до дослідження, Керченська протока й до будівництва мосту зазнавала сильного антропогенного навантаження. Тут будували порти й гідротехнічні споруди, вели рибний промисел, днопоглиблення судноплавного каналу зі скиданням вилученого ґрунту, рейдову перевалку вантажів і розвідувальне буріння. Траплялися й аварії суден.

Експлуатація мосту додала до цього нових джерел забруднення. Автомобілі й поїзди викидають у повітря продукти згоряння палива, а сажа, окалина, іржа та інші частинки осідають на поверхню моря. Зростає кількість скидів і викидів із суден. Через харчові ланцюги токсичні речовини накопичуються в промисловій рибі, що, як наголошують автори, може зашкодити здоров’ю людей, які її споживають.

Негативний вплив руйнівний тому, що припадає на одну з найцінніших і водночас найвразливіших акваторій регіону. У грудні 2024 року саме тут стався найбільший в історії Чорного моря розлив мазуту після аварії двох російських танкерів. Для протоки, вже ослабленої будівництвом і експлуатацією мосту, це стало ще одним ударом.

Ще у 2018 році прокуратура автономії заявила, що перехід через Керченську протоку будують із грубим порушенням правил екологічної безпеки, що шкодить екосистемі Азовського моря.

Автори дослідження звертають увагу на міжнародні норми. Конвенція ООН з морського права (стаття 192) зобов’язує всі держави захищати та зберігати морське середовище.

Крім того, на думку авторів, до будівництва Керченського мосту, який використовують для перевезення російської військової техніки та солдатів, може бути застосована Конвенція ENMOD. Вона забороняє вороже використання засобів впливу на природне середовище, а розслідування її порушень може ініціювати Рада Безпеки ООН.