Іслам в окупації: як змінилось релігійне життя кримських татар після анексії

Кримські татари у переважній більшості належать до сунітів. Ця основна течія ісламу, включає у себе багато напрямів та відгалужень, одним з яких є салафізм. Люди, які його сповідують, дотримуються буквального трактування приписів Корану. Салафіти є і серед кримських татар.Більшість тих, хто першими покинув Крим з релігійних мотивів, – саме салафіти, а також прихильники партії Хізб ут-Тахрір, яку Росія визнає терористичною організацією. Ще до окупації півострова ці дві релігійні групи на загальному мусульманському фоні Криму підкреслювали свою окремішність. До прикладу, салафіти мали власні мечеті, де, за їхніми словами, прихожани могли практикувати «чистіший» іслам – вільний від історичних нашарувань.

Що стосується релігійної групи Хізб ут-Тахрір, яка більш відома як політична партія, то вона діяла в Криму вже досить тривалий час. Незважаючи на те, що в Україні її діяльність дозволена, партія залишається замкненою організацією. За неофіційними даними, до анексії півострова серед кримських татар нараховувалось близько 1,5 тисячі її прихильників. Завдяки своїй популістській риториці, яка зводиться до побудови Халіфату в усьому світі, партія здобула велику популярність серед молоді. Сьогодні прихильники Хізб ут-Тахрір перенесли свою діяльність з Криму на Західну Україну.

Після переїзду, потрапивши в інше релігійне середовище, вони тримаються окремо, що часто спричиняє проблеми з інтеграцією у немусульманське суспільство. Відомі випадки, коли салафіти через місцеві органи влади намагалися отримати дозвіл на роздільне або й повністю дистанційне навчання для своїх дітей у містах чи селах, куди їм довелось переїхати. Часом цей процес проходить не зовсім рівно.

Релігійність, проявлена в етикеті

На думку редактора сайту «Іслам в Україні» Ділявера Саідахметова, головна проблема полягає не у відсутності релігійної терпимості чи нетолерантному ставленні, а у рівні як релігійної, так і загальної освіченості мусульман та християн. «Понад 70 років заборони на релігію та пропаганди атеїзму в сукупності з телевізійною картинкою, яка часто змальовує мусульман в негативному світлі, можуть призводити до випадків взаємного непорозуміння», – пояснює він.

Серед кримських татар є частина людей, які незалежно від того, до якої сунітської течії вони належать, суворо слідують релігійним приписам. Разом з тим є і ті, для кого іслам зберігся на поверховому рівні сприйняття і проявляється в дотриманні ісламського етикету (наприклад, у вихованні дітей чи прояву поваги до старших) та відзначанні великих релігійних дат. Далеко не кожен кримський татарин починає свій день з читання Корану. «Це і не добре, і не погано. Проте більшість, близько 80%, все ж таки намагається раз на тиждень ходити до мечеті, пам’ятати про великі свята, дотримуватись посту та уникати великих гріхів», – розповідає Саідахметов.

Втім, кримські татари незалежно від того, дотримуються вони норм ісламу чи ні, підкреслюють свою приналежність до мусульманської спільноти і, зрештою, до мусульманських країн теж. Це важлива частина світогляду та життєва позиція. «Для кримських татар релігія залишилась одним із факторів самоідентифікації. Уруми – греки, які жили в Криму, – теж розмовляли кримськотатарською, однак були християнами і цим відрізнялися від кримських татар», – розповідає Сейдахметов. Відповідно, чим більше буде посилюватися тиск на релігійне життя в Криму, тим більше татар виїжджатиме з півострова. Однак ця тенденція відноситиметься в основному до молоді. Старше покоління неохоче заводить мову про можливий переїзд.

Не так давно Верховний суд Мордовії (РФ) заборонив школяркам регіону носити хіджаб. Мусульмани Криму, опинившись у законодавчому полі Росії, побоюються, що такі заборони в недалекому майбутньому торкнуться і їх. До анексії півострова, жодних питань щодо хіджабів у школах Криму не виникало.

«Деякі батьки оцінять це як посягання на свободу віросповідання і для збереження своєї культури і релігії будуть змушені залишити Крим. Україна повинна зрозуміти: якщо вона не створить привабливих умов для кримських татар, то вони залишать країну. Це великий плюс для України, що татари переїжджають на материкову територію, а не далі», – роз’яснює координатор комітету духовних цінностей Земляцтва кримських татар Ельвін Кадиров.

Виїхавши з півострова, кримські татари в основному легко адаптовуються до нового релігійного середовища. «Рівень релігійної терпимості в Україні щодо кримських татар досить високий. Тут я свідомо відрізняю кримських татар від мусульман інших країн, оскільки антропологічно вони не дуже відрізняються від українців, більш схожі на європейські народи», – пояснює Саідахметов.

Ностальгія з релігійним відтінком

З настанням священного місяця Рамадан релігійна свідомість мусульман закономірно загострилася. У перший день посту до одного із Ісламських центрів Києва, в якому знаходиться і мечеть, десятки мусульман невеликими групами прийшли на вечірню молитву та святкову вечерю. Серед прихожан мечеті чимало кримських татар, в тому числі і тих, хто нещодавно покинув Крим.

«У Києві у всіх щільний робочий графік. Коли у тебе багато справ, знайти місце для молитви складно й незручно. Мечеть вдається відвідати раз на тиждень, у п’ятницю. Але зараз Рамадан, тому буду тут частіше, звісно», – розповідає кримський татарин Ібрагім, який переїхав до Києва дев’ять місяців тому.

За його словами, ледве не щоп’ятниці він зустрічає у мечеті знайомих кримських татар. «Звісно, релігійна свідомість у кожного різна, але більшість намагається бути частиною громади. Контактуємо через соціальні мережі: люди шукають, де можна помолитися, долучитись до п’ятничної проповіді. У Києві є імами, які переїхали з Криму», – говорить Ібрагім.

У великих містах, Києві чи Львові, релігійні турботи кримських татар, що переїхали з півострова, є швидше ностальгією за звичним культурним середовищем. «В Криму я почуваю себе більш комфортно, як вдома. Я знав, що до намазу у мене залишилося 20-30 хвилин, і був впевнений, що встигну до мечеті. У Києві спершу було складно зорієнтуватися, де знаходиться мечеть, як туди дістатися, скільки це займає часу. Зараз я входжу в комфортну для себе зону», – розповів інший кримський татарин Ільяс, який перебрався до Києва лише кілька тижнів тому.

Незважаючи на рішення покинути окупований півострів, обоє чоловіків уважно слідкують за подіями на малій батьківщині та сходяться у тому, що репресії на релігійному грунті в Криму не спровокують зворотної реакції серед татар, які там залишились. «Кримські татари історично виховані так, що вони дуже миролюбні, нас складно спровокувати. Ледве не щотижня можна прочитати новину про те, що одна мечеть розмальована, інша підпалена. Ми з мудрістю і терпінням відносимось до таких вчинків. Це рятує і допомагає», – пояснює Ібрагім.

Про те, що з переїздом на материкову Україну проблеми в релігійному житті татар нікуди не зникли, а лише змістився їх акцент, більш охоче розповідають представники громадського сектору. На думку Ельвіна Кадирова, у зв’язку з тим, що татари знову переїжджають із історичного ареалу проживання існує небезпека їх асиміляції. «Подібне трапилось у Польщі та Литві, де татари сьогодні не знають своєї мови, культури та традицій. Вони це все втратили. Єдине, що їх зберегло – те, що вони мусульмани», – пояснює громадський активіст.

Кадиров зазначає, що в регіонах компактного проживання татар є гостра потреба у відкритті мечетей, кримськотатарських шкіл та культурних центрів. Як приклад він наводить затяжний процес повернення мусульманській спільноті мечеті у Дніпропетровську. Сьогодні у приміщенні знаходиться дитяча спортивна школа. Схожа ситуація в Херсоні, де місцева влада відмовилась виділити приміщення для відкриття кримськотатарського культурного центру.

Окрім того, громадський активіст зазначає, що частина українців вірить у світові стереотипи про мусульман і арабський світ в цілому, які часом проектуються в тому числі і на кримських татар. «Татари повинні ознайомлювати місцевих жителів, співтовариство, у якому живуть, зі своєю релігією, духовним етикетом. Тоді ставлення до ісламу та мусульман в українському суспільстві зміниться на краще», – резюмує Кадиров.

Боротьба за вплив

Непростою залишається ситуація і на рівні духовних управлінь, які займаються релігійними справами мусульман. За законодавством всі управління рівні між собою, а посади Верховного муфтія України – людини, яка б представляла інтереси усіх мусульман – не існує. До окупації Криму та війни на Донбасі в Україні нараховувалось сім релігійних управлінь. В теорії це виглядає наступним чином: навколо компактного проживання мусульман (умовно від 2-3 тисяч) створюють релігійну общину, а вже на основі неї – релігійне управління, яке покликане займатися релігійним життям мусульман.

Однак на практиці та ще й в умовах російської агресії цей процес є значно складнішим і драматичнішим. Наприклад, з’явилася посада «Верховного муфтія ДНР», а Духовне управління мусульман Криму витісняють з півострова, замінюючи його на лояльний до окупаційної влади Таврійський муфтіят.

Протистояння між головними духовними управліннями існувало практично завжди. Ще у 1994 муфтій Ахмад Тамім виступив з ініціативою створити посаду Всеукраїнського муфтія, що закономірно викликало хвилю обурення серед мусульман Криму, де духовним лідером був нині покійний Сеітджеліл Ібрагімов. Для кримських татар було незрозумілим, як їхнім муфтієм може стати людина, яка відноситься до іншої релігійної течії – хабашизм, не є їхньої національності і, зрештою, не проживає в Криму.

Не знайшовши підтримки серед мусульман півострова, Ахмад Тамім пішов іншим шляхом і створив формально незалежний, а фактично підконтрольний йому Духовний центр мусульман Криму. Сьогодні ця організація більш відома як Таврійський муфтіят є одним із рупорів Росії на релігійному полі Криму і доклала чимало зусиль, аби створити міф про радикально налаштованих кримських татар. На сайті організації можна знайти красномовний лист звернення до ДУМКу з проханням аби той пояснив своє ставлення до «сектантських груп Хізб ут-Тахрір, ваххабітів та Джамаат-аль-Ісламії». Слід зазначити, що сам Тамім неодноразово робив публічні заяви до мусульманської спільноти з проханням не політизувати релігію.

У конкуренції між духовними управліннями набирає вплив Духовне управління мусульман України «УММА», яке очолює Саїд Ісмагілов. На фоні існуючих суперечок «УММА» обрала для себе стратегію спостерігача, від чого однозначно лише виграла. Окрім того, заявлена муфтієм Ісмагіловим чітка проукраїнська позиція та активна медійна діяльність лише додають йому популярності серед татар, які покидають Крим.

«Свого часу УММА пішла на контакт із ДУМК. Для кримських татар це був перший знак: наш муфтій вітається з ним, отже цій людині можна довіряти. В Саїда Ісмагілова завжди були добрі стосунки з муфтієм Криму, чого не можна сказати про стосунки муфтія Криму і Таміма», – пояснює Ділявер Саідахметов.

Фактично на релігійному полі України сьогодні залишилось два впливових управління – УММА та ДУМУ. За словами Саідахметова, може здатися, що конфлікт поглибився, але він швидше перейшов на інший рівень. В цілому релігійне життя кримських татар за останніх півтора роки зазнало хоча й не помітної на перший погляд, проте значної трансформації.