Хто і навіщо перетворив підземний перехід у центрі Києва на коридор СІЗО?

4 / 02 / 2021

Таємницю вже розкрито – ми писали про неї у перший день лютого. Але QirimInfo вирішив привідчинити лаштунки проекту. Ми розповімо звідки взялася ідея «тюремного переходу», хто її втілює у життя, і для чого це все потрібно.

«Підземний безвихід» під Європейською площею у Києві Ви йдете Хрещатиком у бік Європейської площі, навколо вас – вивіски ресторанів, банків, ларьки з кавою. Ви поспішаєте у важливих справах або просто гуляєте столицею. Звичайний день, звична повсякденність.

Попереду автомобільна дорога і потрібно перейти від Українського дому до Національної філармонії та Арки Дружби народів. Спускаєтеся у перехід та потрапляєте до «Підземного безвиходу» — нового арт-об’єкту.

Стіни коридора пофарбовано у білий та блакитний кольори. На них по боках дуже реалістично намальовано металеві двері. Облуплене білення на стелі, миготливе освітлення та брудна плитка на підлозі посилюють гнітючу атмосферу. Саме в такому повсякденному оточенні зараз знаходяться 98 кримчан – політичних бранців Кремля. Імена та історію кожного з них можна буде дізнатися, відсканувавши QR-код на намальованих дверях у переході.

Ми з вами йдемо далі коридором – за дві хвилини ми вийдемо та будемо далі ласувати кавою та радіти звичним речам. Тим часом інші українці продовжуватимуть знаходитися за гратами через вигадані звинувачення. Мистецтво, яке не руйнує стіни, але творить тріщини «Підземний безвихід» — проект громадської організації КримSOS та тбіліської платформи ARTIФ.

ARTIФ – платформа для співпраці художників та правозахисників, котрі прагнуть створити рівноправне суспільство та розповісти широкій аудиторії, що права людини – це про кожного з нас. Платформу створено неурядовою організацією Truth Hounds.

Ось декілька прикладів їхніх робіт:

Грузію та Україну поєднують спільні історії військової агресії Росії. Як на Донбасі, так і в Абхазії та Південній Осетії РФ приховувала свою участь в конфлікті, представляла себе як «посередника у перемовинах під час внутрішнього конфлікту». Ці захоплені території світ визнав окупованими.

«Російська Федерація займає 25% території Грузії. Повзуча окупація продовжується знову та призводить до арештів мирних жителів. Сьогодні в Грузії неможливо втілити настільки масштабний проект. В цьому проекті мені подобається, що люди на деякий час опиняються у коридорі в’язниці. Я думаю це призведе до більшої солідарності та підтримки активістів, затриманих у Криму», — розповідає художник Давид Кухалашвілі, котрий прилетів до України задля створення «Підземного безвиходу».

Минулого року під час ARTIФ-кемпа з Давидом познайомилася Міла Шевченко, координаторка КримSOS. Під час однієї з лекцій про мистецтво і народилася ідея майбутнього переходу у столиці України.

«Мені шкода, що певна частина українців сприймає сьогодні Крим крізь призму “самі винні” і не цікавиться політичним спротивом жителів Криму. Для мене дуже важливо донести до широкої аудиторії: в Криму живуть патріотично налаштовані громадяни України, і їх переслідує окупаційна влада. Я хочу, аби більше людей дізналися та приєдналися до активної допомоги затриманим та засудженим у окупованому РФ Криму», — розповідає Міла Шевченко.

Міла пригадує, що вони з Давидом спочатку хотіли малювати портрети політв’язнів з описами. Але пізніше відмовилися від цієї ідеї – потрібно надто багато часу, аби прочитати всю інформацію. Згодом кожен може відсканувати QR-коди та, зайшовши на сайт КримSOS, прочитати більше про долю кожного незаконно затриманого бранця.

Сніг, мороз та купа формальних дозволів – що подолали творці проекту

Давид прилетів до України 9 січня. Планували розпочати роботу 11 січня. Але локдаун та бюрократичні зволікання внесли свої корективи. На подолання всіх перешкод витратили 2 тижні.

«В Грузії можна не брати дозвіл, якщо ти малюєш на стінах щось гарне. Навіть можуть заплатити за роботу. Але заборонені малюнки на політичну тему. За це штраф 500 ларі – це 4300 гривень. Одного художника з нашої організації так зловили. Одного разу я вночі клеїв готовий малюнок, аби ніхто не бачив. Але такі роботи довго не висять, їх зривають», — розповідає Давид.

Повернутися до роботи в переході змогли лише в останній тиждень січня. Спочатку туди прийшла будівельна бригада. Стіни зачистили та пофарбували білою фарбою. Тільки після цього художник зміг почати малювати.

«Вперше малюю на вулиці взимку. Фарба погано сохне, через це потрібно більше часу. Хотів би ще розмалювати київське метро. Це був би цікавий проект», — каже Давид.

Домалювати всі деталі художник планує до 6 лютого. А в понеділок, 8-го лютого, відбудеться офіційне відкриття проекту.