Джазовий музикант Усеїн Бекіров: «За останні десять років ставлення українців до джазу стало більш серйозним»

Організатори зберігають його багаторічні традиції і запрошують тільки найкращих джазових музикантів України і світу. Серед них – український піаніст з Криму – Усеїн Бекіров. QirimInfo поговорив з ним про долю джазу в Україні.

З чого для вас почався джаз?

Мої батьки – музиканти. Любов до джазу мені прищепив батько. Він – джазовий піаніст. Навіть так: перший кримськотатарський джазовий піаніст. Був у Союзі такий ансамбль «Сато», де грали відомий зараз гітарист Енвер Ізмайлов та Наркет Рамазанов. Слухаючи їх пластинки, я полюбив цю музику. Взагалі я класичний скрипаль – закінчив консерваторію по класу скрипки. Паралельно займався грою на фортепіано і джазом.

А таке поняття, як кримськотатарський джаз, – воно існує?

Такого поняття, як кримськотатарський джаз – немає. Джаз – це народна музика американців. І кримськотатарський джаз – це звучить абстрактно, бо серед кримських татар його виконують людини чотири-п’ять, адже це дуже важка музика. Це пов’язано з тим, що коли кримські татари переїжджали до Криму, їм було не до музики: потрібно було відбудовувати житла. Це був важкий час.

Я просто роблю наш фольклор у джазовій обробці. Наприклад, як Ігор Закус, який робить у джазовій обробці українські коломийки. Це, до речі, те, що ми будемо грати на «Koktebel Jazz Festival» в цьому році. Я б назвав це «world-jazz». У світі це зараз дуже популярно. Можна робити джаз на основі будь-якої народної музики. Це нормальне явище.

Ви давно переїхали до Києва?

У Києві я живу вже 16 років: з тих пір як вступив до консерваторії. З концертами в Криму ще не виступав. У Києві ж знаю практично всіх джазових музикантів, зараз працюю з Ігорем Закусом. Він обробляє український фольклор та чогось я у нього вчуся. Закус – дуже цікавий музикант.

Як по-Вашому, кримськотатарська і українська народна музика чимось схожі між собою?

Так, безумовно. Українська музика мелодійна, і якщо її робити у джазовій обробці, то виходить дуже красиво. Моя програма в основному складається з кримськотатарського фольклору. Навіть якщо я і роблю свої авторські п’єси, то застосовую фольклорні лади, і мелодії звучать по-східному.

Наскільки популярною зараз в Україні стала джазова музика? Є якісь тенденції до її популяризації?

За останні 10 років джаз дуже став популярним в Україні. Особливо, за останні п’ять років – стали організовувати великі фестивалі. І зараз молоде покоління дуже професійно стало грати. Змінилося ставлення до цієї музики – воно стало більш серйозним.

З чим це пов’язано?

Я думаю, що просто люди почали більше в ньому розбиратися. Джаз – це ж елітарна музика, для певного кола слухачів. Зараз я спостерігаю, що його приходять послухати і бабусі, і дідусі, і молоді, і діти. Значить, люди почали в цьому щось розуміти. Я вважаю, що духовно може якось виросли. Це дуже тішить.

Тобто, все-таки попит народжує пропозицію?

Я думаю, що так.

В Україні зараз дуже багато проходить джазових фестивалів. 23 серпня відбулося відкриття «Koktebel Jazz Festival», який цього року пройде в Затоці Одеської області. Ви будете грати на одній з його сцен 28 серпня – «Open Stage». Як давно Ви відвідуєте цей фестиваль?

Я вже їду на нього шостий раз, але вже в Затоку. Їду на нове місце проведення вперше – самому цікаво, яка там атмосфера. В останній раз був на фестивалі ще в Криму. З Ігорем Закусом ми їдемо однією командою, але веземо дві програми: коломийки Закуса і мою програму гратимуть одні й ті ж музиканти. Але музика різна.

На «Koktebel jazz fest» я їду один з Криму.

Ви вживаєте таке поняття, як «український джаз». Що воно для Вас означає?

Український джаз – це українські музиканти, які грають джаз професійно. Ну і звичайно, коли вони вносять свою лепту, наприклад, роблять українські обробки. Ось наприклад, у мене є хороший друг Богдан Гуменюк – саксофоніст, який брав участь у проекті Святослава Вакарчука “Вночі”. Він навчався в Америці, а тепер живе в Канаді. Зараз приїхав сюди з концертами і заспівав на концерті «Червону руту» – хоча й не знав, що він взагалі співає. І я її зробив по-своєму, але в американському стилі.

Це і є український джаз. Я вважаю, що насправді, американську музику по-справжньому грати складно – до цього ніхто не прагне. Просто наші музиканти, професіонали, вони роблять це так, як можуть саме вони.