Чи є місце для міжнародних стандартів з прав людини в умовах збройного конфлікту в України?

Спікером заходу став Лайал Сунга* – експерт у галузі прав людини, міжнародного гуманітарного та кримінального права. Участь в обговоренні брали також представники Міністерства юстиції України, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб,  представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та правозахисники.

Учасники заходу обговорили наступні питання:

• проблеми реалізації норм Міжнародного гуманітарного права в Україні;
• застосування базових положень Конвенції про захист цивільного населення під час війни, у період окупації та на прикладі аналізу судових справ Сенцова, Кольченко та інших політв’язнів.

Лайал Сунга зазначив, що зазвичай громадськість сприймає права людини як щось само собою зрозуміле. Але під час війни або надзвичайного стану урядовці, співробітники неурядових організацій та громадськість повинні проявляти велику пильність щодо захисту прав і свобод людини з кількох причин:

1. Існують ситуації, коли уряд не може ефективно контролювати частину своєї території – в таких випадках він змушений задіяти збройні сили, як це сталося в Україні. В такому випадку він може зменшити деякі гарантії прав людини, в тому числі і деякі з тих, які викладені в багатосторонніх конвенціях, стороною яких є і зазначена країна. Це може бути Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права тощо. Проте, призупинення або зменшення гарантій прав людини в постраждалих регіонах підсилює ризик зловживання ситуацією.
2. Уряд може законно призупинити або зменшити деякі гарантії прав людини під час надзвичайного стану та воєн, але базові права людини, такі як право на життя і свободу від тортур, не можуть бути призупинені ні в який час. Вкрай важливо для державних службовців та громадянського суспільства  визнати допустимі межі таких відступів і наполягати на дотримання всіх гарантій прав людини, як тільки дозволять умови. 
3. Складна і вельми непрозора ситуація збройного конфлікту в Україні вимагає ретельного вивчення застосування норм міжнародного гуманітарного права (втіленого в Гаазькій, Женевській конвенції 1949 року і Додаткових протоколах 1977 року). Це дозволить контролювати наслідки збройного конфлікту шляхом захисту мирних громадян і осіб, які перебувають за межами бойових дій, шляхом обмеження засобів і методів ведення війни. 

Під час сучасного збройного конфлікту в Україні дійсно здійснювалися злочини, які можна класифікувати за міжнародним правом. Про це свідчать доповіді агентства ООН, ОБСЄ, Європейського Союзу, міжнародних і місцевих неурядових організацій, приватних осіб, жертв і постраждалих.

З огляду на звернення України до Міжнародного кримінального суду, слід зробити все, щоб винні несли відповідальність за скоєні злочини, а зацікавлені сторони зрозуміли аспекти застосування міжнародного кримінального права щодо нинішньої ситуації в Україні. 

Таким чином, усвідомлення, оцінка і застосування міжнародно-правових зобов’язань України в сфері прав людини, гуманітарного та міжнародного кримінального права дуже важливі в нинішній ситуації. А роль міжнародних, регіональних і місцевих партнерів полягає у  забезпеченні усвідомлення та практичного застосування перелічених норм.

***

Лайал Сунга – експерт із міжнародного права в галузі прав людини, міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права. Спеціальний радник із прав людини та гуманітарного права в Міжнародній організації з розвитку права (Рим, Італія), професор Інституту Рауля Валленберга з прав людини і гуманітарного права (Лунд, Швеція).

Захід проведено  ГО «КримSOS» в рамках Української ініціативи зміцнення громадської довіри (UCBI), яка фінансується  Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).