Чому важливо правильно називати цивільних у російській неволі? 

Нерідко в інфопросторі можна зустріти такі терміни як “цивільні заручники”, “цивільні полонені” та інші, однак таке визначення щодо цивільних осіб, яких окупанти позбавили волі, вживати не коректно. Зокрема, використання згаданих термінів неабияк впливає на кваліфікацію злочинів, а також притягнення винних до відповідальності та визначення компенсації постраждалим. Детальніше про це розповіли аналітик та інформаційна координаторка КримSOS у колонці Коаліції «Україна. П’ята ранку» на платформі «Лівого берега». 

«Від правового визначення залежить кваліфікація діянь підконтрольних рф осіб та, відповідно, притягнення їх до відповідальності в Україні, третіх державах чи Міжнародному кримінальному суді (незаконне позбавлення волі, взяття заручників, насильницьке зникнення, катування, депортація тощо). Також від цього залежить рівень відшкодування моральної і матеріальної шкоди жертвам та їхнім рідним, який визначатиметься українськими державними органами, міжнародними судовими установами та Реєстром збитків», – пояснює аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко. 

Тож як правильно говорити про таких осіб?  

Євгеній Ярошенко зазначає, що якщо є підстави вважати, що позбавлення свободи цивільних осіб було здійснене російськими військовими, силовиками чи посадовцями із порушенням норм МГП та міжнародного права прав людини, то найкраще оперувати терміном “цивільні особи, свавільно позбавлені свободи“. 

Тому що, наприклад, термін “заручники” застосовний там, де є склад злочину взяття заручників – коли людей протиправно утримують із погрозами спричинити їм шкоду або продовжують утримувати з метою домогтися чогось конкретного від іншої сторони. Якщо заручники — цивільні, це важливо підкреслити. 

Як приклад аналітик наводить випадки затримання журналіста Сергія Цигіпи, колишнього військовослужбовця Олексія Кисельова чи української активістки Ірини Горобцової.  

Він зазначає, що інформації про те, чи були вони затримані для примусу третьої сторони до якоїсь дії, немає. Отже, застосовувати термін “цивільні заручники” можна тоді, коли жертви або свідки отримали свідчення, що осіб позбавляли свободи для того, щоб обміняти російських військовополонених, отримати викуп або для чогось ще. 

Правозахисники кажуть, що термін “цивільні полонені” також є некоректним, адже полонені за визначенням є військовими (комбатантами),  а згідно з міжнародним гуманітарним правом цивільні особи, які належать до супротивної сторони у конфлікті, мають статус захищених осіб. А тому позбавлення їх свободи заборонено, за винятком випадків інтернування, яке суворо регулюється Четвертою Женевською конвенцією. 

Недоречним для вживання щодо позбавлених волі цивільних є і такі терміни як “політв’язень”. Детальніше про це ви можете прочитати у статті за посиланням. 

«Нагадаємо, у жовтні 2024 року Громадська організація «КримSOS» разом з іншими експертами-правозахисниками підготували «Пам’ятку щодо порядку коректного визначення правового статусу цивільних осіб у російській неволі». У цьому документі містяться термінологія збройного конфлікту і статусу цивільних осіб.