Херсон: +3 8(095) 277-53-55

Консультація по Skype виключно
для тих, хто знаходиться у Криму.
Акаунт для звернень: krymsos_legal

Консультація психолога

+3 8(050) 867-84-28

(Viber, Telegram, Whatsapp)

Було ваше — стало наше: як проходила «націоналізація» в Криму

16 / 03 / 2016

Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) презентував чергове аналітичне видання, присвячене проблемі власності в окупованому Криму. У доповіді «Крим. Анексована власність» представлена повна хронологія того, як самопроголошена влада Криму проводила з початку анексії «націоналізацію» державного, а згодом і приватного майна на території півострова.

Автори доповіді відмічають, що «цей процес можна точніше визначити як експропріацію власності», тобто примусове вилучення майна «без застосування компесаційних механізмів чи справедливих виплат». У тексті зазначається, що за останніми заявами представників української влади загальна сума збитків, завданих Україні внаслідок анексії, складає близько 2,4 трильйона гривень. Раніше міністр юстиції Павло Петренко називав суму в 1,8 трильйона гривень. Разом з тим відмічається, що реальні цифри збитків досі чітко не підраховані.  

Аналітики також наголошують, що останнім часом у цій сфері спостерігається тенденція коли «націоналізоване» майно в подальшому передається у російську власність.

«У 2015 році спостерігаються масові факти передачі такого майна та ресурсів російським державним структурам, запуску незаконних процесів «реприватизації»», – говориться у документі.

Наприклад таким чином було передано у федеральну власність Росії «Кримську залізницю», яка в результаті стала філією РЖД. Схожим способом було передано у федеральну власність РФ майно Міжнародного дитячого центру «Артек».

Зазначається, що в цілому «націоналізація» проходила в три етапи. Спочатку цей процес торкнувся великих держпідприємств таких  як «Чорноморнафтогаз», «Укртрасгаз», морських портів, судноплавних компаній тощо. Згодом (на другому етапі) цей процес торкнувся великих українських фінансово-промислових груп: «Укртелеком», ДТЕК «Крименерго», «ПриватБанк».  Загалом у цей період під «націоналізацію» потрапило 250 підприємств. На третьому етапі відбулася «приватизація» раніше експропрійованого майна.

«Проголошена кримською «владою» «приватизація» передбачала фактичний продаж нею українських підприємств, які раніше зазнали «націоналізації» та «викупу»», – говориться у документі.

Автори зазначають, що загалом цей процес відбувався за двома схемами «так званою «націоналізацією» і так званим «викупом»». Причому в обох випадках ці процеси суперечили як українському так і російському законодавству. Наприклад за тими ж російськими законами вилучення, або націоналізація майна передбачають його оцінку та справедливу компенсацію, що звісно не було зроблено.

У доповіді зокрема наводиться цікавий факт, що на сайті «кримського уряду» є окрема сторінка присвячена продажу майна українського бізнесмена Ігоря Коломойського.

«За розміщеною на ній інформацією, станом на кінець 2015 року на продаж було виставлено 507 об’єктів нерухомого майна та 7 575 найменувань рухомого майна. До продажу планується ще 37 об’єктів нерухомого майна, розташованих у різних містах півострова», – йдеться у тексті.

Аналітики також зазначають, що нерідко приватизація майна бізнесмена проходила зі значними складнощами. Це зокрема стосувалося продажу санаторію «Форос».

«На території санаторію було розташовано багато об’єктів, які належали Коломойському не особисто, а через афілійовані структури <...> земля, на якій розташовано «Форос», була закріплена за різними юридичними та фізичними особами <...> окрім того, на майно групи «Приват» було накладено судовий арешт у рамках кримінальних процесів», – йдеться у доповіді.

Окремої уваги заслуговує розділ, присвячений роботі малого та середнього бізнесу. Автори відзначають значне скорочення цієї сфери діяльності після анексії.

«У 2013 році кількість суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб-підприємців становила понад 116,2 тис. осіб <...> у січні 2014 року на півострові значилося близько 137 тис. індивідуальних підприємців, а в січні 2015 року — 20 000 юридичних осіб та 30 000 індивідуальних підприємців», – говориться у тексті доповіді.

Аналітики зазначають, що навіть на момент так званого перехідного періоду стан справ у сфері малого бізнесу був не настільки поганим як зараз.

«Відповідно до відкритої статистики, доки в Криму діяв перехідний період для малого бізнесу, кількість суб’єктів малого бізнесу в Криму була більшою, ніж у Росії загалом», – пояснюють автори.

Загалом скорочення ділової активності на півострові, на думку аналітиків, відбулося через «зменшення туристичних потоків, запровадження економічних санкцій, розрив торгівельних та бізнес-звязків з Україною, логістичні і законодавчі проблеми, більш складний бухгалтерських облік, перевірки, штрафи».

Про це також свідчать інтерв’ю представників малого та середнього бізнесу.

«Зараз дуже посилилися вимоги до документації, до відповідності транспорту <...> водії проходять заново медкомісії. Деяких фахівців потрібно проходити за місцем прописки (психіатр, нарколог), значить, люди їдуть за місцем прописки, не всі ж з  Сімферополя, значить, якось міняти потрібно графіки», – розповідає один із підприємців.

Інший підприємець акцентує увагу на складній податковій звітності, «особливо для тих, хто використовує найману працю». «Зараз, на відміну від України, незареєстрованих працівників брати — собі дорожче, за кожного штраф від 50 тис. руб.», – зазначає він.

Представники великих компаній, скаржаться на значну бюрократизацію та відзначають, що корупція перемістилася на більш високий рівень.

«Зараз ніхто не бере хабарів, зробити щось швидше або без черги дуже проблематично. Я не кажу, що неможливо. Можна, але не за гроші, по знайомству, наприклад», – йдеться в одному з опитувань.

Інший респондент зазначає: «Ніби все стало чітко, прозоро, швидко навіть: папірець не місяць-півтора чекаєш, а день-два. Але сама кількість дозвільних, повідомних документів вбиває. Я так закопався за пару днів у всіх цих папірцях, що плюнув і звернувся у спеціальну фірму».

Окремо аналізується проблема культурної спадщини, яка залишилась в Криму, та функціонування релігійних організацій. У доповіді зазначається, що із понад 1,5 тис. релігійних організацій, які діяли в Криму зі статусом юридичної особи до окупації, станом на початок березня 2015 року пройшли перереєстрацію лише 9 громад, ще 73 перебували в стані реєстрації. Статути в Москві зареєстрували лише 2 релігійні організації.

«Позбавлення статусу юридичної особи ставить під загрозу майнові права українських релігійних громад, які не зможуть розпоряджатися своїми храмами, молитовними будинками, мечетями та іншими спорудами. Крім цього, тільки зареєстровані релігійні організації можуть відкривати банківські рахунки для отримання пожертв; використовувати і поширювати літературу, друковані, аудіо- та відеоматеріали; провадити благодійну діяльність», – йдеться у доповіді.

Загалом експерти відзначають слабке реагування України, щодо дій як самопроголошеної влади в Криму та і Росії в цілому. Разом з тим вони наголошують, що такі можливості є.

«У відповідь на можливу організацію виставки картин Айвазовського в Ермітажі, Міністерство культури України може надати тій же українській прокуратурі, яка опікується справами Криму хоча би список картин, для того щоб накласти арешт на їх переміщення з території України якою фактично є Крим. Однак цього чомусь поки що не робиться», –  зазначила під час презентації доповіді аналітик УНЦПД Юлія Тищенко.

Аналітик резонно зазначає про малий інтерес як на державному рівні так і в експертному середовищі, щодо проблем незаконної націоналізації у Криму. «Три позови до Європейського Суду з прав людини вони ніби і включають у себе цю проблему, в тому числі що стосується майнових прав і компенсацій, але разом з тим є проблема з оцінкою майна, а отже проблема втраченої вигоди», – пояснила вона.

Так у доповіді зазначається, що за 2014 рік Україна подала до  Європейського Суду з прав людини три міждержавні позови проти Росії. На початку цього року стало відомо, що Україна готує позов до суду у зв’язку із передачею  «Кримської залізниці» у федеральну власність РФ. Окремі позови також подають фінансові установи та приватні особи. Що ж стосується «намагання українських власників оскаржити рішення про «викуп» та «націоналізацію» в російських судах — то вони були безперспективними».

Поділитись

Вибір редакції

Ще Статті