Без права на здоров'я

Право на здоров’я є одним з базових прав людини. Щоправда під час військових конфліктів та у країнах з диктаторськими режимами дотримання цього права зазвичай опиняється під загрозою.

Ця стаття демонструє, що Російська Федерація систематично та цілеспрямовано порушує право на здоров’я жертв політично мотивованих переслідувань у окупованому Криму. У статті перераховано факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов’язань, а також приклади приниження людської гідності в’язнів збоку держави та медичних працівників. Окремо подано огляд умов утримання в’язнів в умовах пандемії COVID-19.

Право на здоров’я закріплене в преамбулі до Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я 1946 р .: «мати найвищий досяжний рівень здоров’я є одним з основних прав кожної людини незалежно від раси, релігії, політичних переконань, економічного чи соціального становища». Загальна декларація прав людини 1948 року згадує право на здоров’я в контексті права на задовільний рівень життя (стаття 25). Право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я закріплене Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. З тих пір інші міжнародні договори з прав людини визнавали або посилалися на право на здоров’я або на складові цього права.

Право на здоров’я стосується всіх держав: кожна держава ратифікувала принаймні один міжнародний договір з прав людини, в якому визнається право на здоров’я.1 Російська Федерація не є винятком.

Факт того, що людина знаходиться під вартою в очікуванні суду або в тюремному ув’язненні не скасовує зобов’язань держави докладати всіх можливих зусиль для забезпечення максимально можливого в подібних умовах рівня здоров’я.

Це право, як мінімум, має включати право на систему охорони здоров’я, яка надає всім рівні можливості для реалізації найвищого досяжного рівня здоров’я; право на профілактику, лікування і попередження захворювань; доступ до лікарських засобів першої необхідності; рівний і своєчасний доступ до первинної медикосанітарної допомоги; доступність освіти та інформації в галузі охорони здоров’я.

У політв’язня Івана Яцкіна, який знаходиться в сімферопольському СІЗО за нібито «державну зраду», загострилися проблеми зі здоров’ям, однак медична допомога йому не надається. За словами адвоката Миколи Полозова: “… до Івана Яцкіна застосовували нелюдське поводження в СІЗО «Лєфортово», коли його в самих капцях вивели на мороз, де він отримав обмороження ніг. Всі ці обставини призвели до того, що зараз він мучиться від болю, але при цьому не отримує відповідного лікування і медикаментозного забезпечення. Знеболювальні йому в принципі не дають, а від виразок буквально позавчора фельдшер видав якусь мазь, причому без упаковки та інструкції як її використовувати». Владислав Єсипенко (політв’язень, незалежний журналіст), який зустрічався з Іваном Яцкіним, охарактеризував його стан здоров’я так: «відморожені пальці і психотропні препарати» – у Яцкіна були відморожені пальці на ногах, оскільки взимку на прогулянки його «виганяли тільки в капцях». Він не пам’ятає більшу частину перебування в Лефортово (з 1,5 років) – можливо використовувалися психотропні препарати.

Засуджений Інвер Бекіров переніс мікроінсульт у виправній колонії. У такому стані він самотужки прийшов до медичної частини, аби попросити про допомогу. У Рустема Сейтмеметова погіршився зір в СІЗО, однак йому не надали кваліфікованої допомоги. Олег Приходько скаржиться, що у нього набрякають ноги, його турбує стан деяких внутрішніх органів. Едем Смаїлов, Сейран Салієв, Тимур Ібрагімов, Мемет Бєлялов скаржаться на стоматологічні проблеми. Осман Сейтумеров розповів, що страждає від болі в попереку, а його зір стрімко погіршується. Рустем Сейтмеметов скаржиться на набряклість ніг.

Заарештована особа, що перебуває під досудовим триманням під вартою або відбуває тюремне ув’язнення за вироком суду, опинившись в приниженому і незахищеному становищі, в значній мірі залежить від милості поліцейських і тюремної адміністрації.

Зекір’ї Муратову досі не провели медико-санітарну експертизу для продовження групи інвалідності. Зекір’я страждає від підвищеного тиску, який піднімається до 200 мм рт. Він неодноразово звертався з проханням провести медико-санітарну експертизу для продовження групи інвалідності. Однак ці заяви залишалися без відповіді. Пізніше Зекір’я був направлений в тюремну лікарню з підозрою на запалення легенів.

Сервет Газієв і Джеміль Гафаров, як і деякі інші політв’язні, мають інвалідність. Це означає, що держава (в даному випадку держава-окупант) зобов’язана окремо створювати для таких в’язнів відповідні умови. Утримання їх під вартою без належної медичної допомоги прирівнюється до тортур: “Відсутність розумних пристосувань в місцях утримання під вартою може збільшити небезпеку того, що інваліди будуть піддаватися зневажливому ставленню, насильству, нарузі, тортурам і жорстокому поводженню”.

Окремо слід задатися питанням відповідальності медичних працівників в СІЗО і в’язницях та працівників швидкої допомоги. Працівники охорони здоров’я, особливо лікарі, грубо порушують медичну етику. Відповідно до чинних міжнародних документів, їхня активна чи пасивна участь або співучасть у тортурах або інших жорстоких, нелюдських видів поводження і покарання є злочином.

Особи, що належать до медичних професій зобов’язані охороняти фізичне і психічне здоров’я затриманих і ув’язнених, а також забезпечувати лікування захворювань з «такою ж якістю і рівнем, які надаються особам, які не є ув’язненими чи затриманими».

9 липня стало відомо, що 61-річний Сервет Газієв переніс мікроінсульт в СІЗО Ростова- на-Дону. За словами адвоката, Олександра Стасюка: «у нього (Сервета Газієва) болить потилиця, серце і загострилися всі хронічні захворювання, які і раніше його турбували. При цьому жодна допомога політв’язню не надається. 10 червня до Газієва прийшов начальник медсанчастини СІЗО-5, який призначив йому 4 препарати – 2 від тиску, 1 антибіотик і 1 вітамін – все в таблетках». Раніше Сервету Газієву п’ять разів з березня 2020 року (майже на кожне засідання) в зал суду викликали «швидку допомогу». Проте, ФСВП Росії відмовилася надати дані про здоров’я Газієва посилаючись на «лікарську таємницю». У відповіді ФСВП говориться: «загальне самопочуття Газієва задовільне, екстреної медичної допомоги та госпіталізації він не потребує».

Тюремна лікарня в Ростові-на-Дону не приймає довідку про інвалідність Джеміля Гафарова. З огляду на загострення хвороби та інвалідності Джеміля Гафарова, його адвокат Ріфат Яхін, намагається домогтися від суду зміни запобіжного заходу хоча б на домашній арешт. Раніше Ріфат Яхін повідомляв, що стан здоров’я його підзахисного, знову погіршився. При цьому тюремні медики не розкривають реальну ситуацію зі станом здоров’я Джеміля.

Шабану Умерову 15 червня у залу суду викликали медичну допомогу. За словами самого політв’язні, медичний працівник зробив йому знеболювальний укол. 51-річний Шабан Умеров не вважає подібну медичну допомогу достатньою, порівнюючи її «з ударом молотком по пальцях від головного болю». Ще до моменту взяття під варту у нього були болі в спині і проблеми з серцем та тиском. Після затримання здоров’я тільки погіршилося – бувають часті напади та печіння в грудній клітині біля серця.

У Меджита Абдурахманова в СІЗО-1 виявлена м’язова недостатність, він скаржиться на постійні болі в спині, через що не може самостійно пересуватися. Раніше Абдурахманов також скаржився на постійні болі в спині, але в якості лікування йому пропонувалися лише знеболювальні. Перед одним з судових засідань працівники медсанчастини зробили йому укол анестетика і на ношах принесли в залу для участі в суді.

Також необхідно коротко розкрити ситуацію з пандемією коронавірусу в пенітенціарних установах:

На початку судового засідання Ремзі Бекіров подав клопотання про виклик невідкладної медичної допомоги через високу температуру (38.7 С), біль в горлі та слабкість. Однак, згідно з висновком лікаря, Ремзі Бекіров міг продовжувати участь в засіданні. Експрес- тесту на коронавірус при собі у лікаря не було. У Вадима Бектемірова більше тижня тримається підвищена температура, однак йому не надається належна медична допомога. Все що йому пропонують працівники медсанчастини СІЗО це парацетамол. Рустем Сейтхалілов і Ескендер Сулейманов знаходяться в СІЗО-1 в камерах на 8 осіб, де майже всі ув’язнені хворіють, у одного з ув’язнених пропав нюх.

Суд відклав засідання у справі 2-ої Сімферопольської групи «справи Хізб ут-Тахрір» через неможливість доставити Фархода Базарова на засідання через високу температуру та підозри на COVID-19.

У Сімферополі слідчий ізолятор був закритий на карантин у зв’язку зі спалахом коронавірусу. Ув’язнені не були переведені до лікарень, лікування проводиться силами медсанчастини СІЗО.

Важливо відзначити, що вище було наведено лише ті випадки погіршення стану здоров’я політичних в’язнів, про які нам відомо. Також слід мати на увазі, що відсутність новин не означає, що в ув’язнених все добре або стало краще. Так, наприклад, Теймур Абдуллаєв переніс інсульт у російському СІЗО в березні 2020 року. Його брат, Узеїр Абдуллаєв, який також є фігурантом цієї справи, має проблеми з серцем і нирками.

Як згадувалося, ця стаття являє собою огляд порушень права на здоров’я кримських політичних в’язнів, що відбулися протягом двох місяців цього літа. На жаль, перелік таких порушень вражає. Таким чином, Російська Федерація не дотримується ані загальних міжнародних зобов’язань, що стосуються права на здоров’я, ані спеціальних зобов’язань, що стосуються осіб з інвалідністю. Медичні працівники, співробітники пенітенціарних органів та швидкої допомоги також причетні до цих порушень, попри принципи пов’язані з їхньою професією. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям (інсульт, хронічні захворювання) та спалахи епідемії в місцях ув’язнення Російська Федерація продовжує принижувати людську гідність політичних в’язнів і зі злочинною байдужістю ставиться до стану їхнього здоров’я. 

Олесь Лисичкін.